ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
Знову сльози та соплі
-Якби тобі дали завдання взяти інтерв'ю у себе, то про що б себе запитала?
-Спитала б, як довго ще планую Ним дихати...
-Дивачка! Хто він тобі?
-Він — плече, яке сушить мої очі від сліз.
-І на тому крапка?
-Крапка. А після неї ще дві...
Кажуть, треба творити щось для людей: писати публіцистичні тексти, які змусять бодай когось замислитись над життям. Не виходить. Не виходить, певно, тому, що нічого для цього не роблю. Єдине, на що зараз здатна — клаптики спогадів чи то роздумів про пережите, вилитих на папір. На жаль, електронний папір. Чи, на щастя.
Ловлю себе на тому, що пишу одне й те ж — про тебе. Просто все залежить від настрою. Коли він хороший — пишу про те, як сильно тебе кохаю, коли поганий — висловлюю ненависть до цього почуття. Але що б я з ним не робила, воно не зникає. Часом рятує душу від самотності, інколи гризе зсередини. Але живе.
-Ти справді не тямиш себе без нього?
-Та ні, могла б вижити й наодинці.
-Чого ж плачеш?
-Звикла. Просто забула вже, як то — бути без нього. Він солодкий.
-Солодший за щастя?
-Він — щастя.
Усьому є своє логічне пояснення. Коли поруч далеко не ідеал, і ти зустрічаєш когось кращого, то старе почуття зникає. Потім на горизонті з'являється ще кращий і ти віддаєш серце вже йому. І так відбувається доти, доки не зустрінеш СВОГО — ідеального з-поміж усіх ідеальних. Співчуваю тим, хто відразу зустрів останнього. Тоді вже не залишається ані часу, ані сил на бажання рухатись вперед. Ти розумієш, що навколо немає нікого. Світ, здається, існує, але в тому й проблема, що він просто існує. Навколо сновигають всього лише пародії на Нього...
-Ти хочеш йому добра?
-Мені більше нічого й не потрібно.
-І хочеш бачити його щасливим?
-Звісно.
-А якщо доведеться змиритись з тим, що з тобою він щасливим не буде?
-Я вже з цим змирилась. Це нормально.
-І готова відпустити?
-Відпустила. Біда в тому, що він повертається.
-А прогнати готова?
-Не можу. Його повинен хтось цілувати.
Мине рівно стільки часу, скільки пройшло з дня нашої першої зустрічі і ти зрозумієш. Ти зрозумієш кожне слово, кожен рух, кожен вчинок. До того часу я навчусь не любити. Якщо буде потреба, то винайду ліки від кохання і напою ними весь світ. Хоча ні... Шкода світу. Сама все вип'ю. І коли ти лежатимеш в мене на грудях, ніжно позіхаючи, я вже не плакатиму. Я не відчую, чим пахне твоє волосся. Мені буде настільки байдуже! Не залишиться нічого, окрім вдячності. Можливо.
-То що, спитаєш себе про щось?
-Спитаю. Але відповісти не зможу.
18.04.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Знову сльози та соплі
-Якби тобі дали завдання взяти інтерв'ю у себе, то про що б себе запитала?-Спитала б, як довго ще планую Ним дихати...
-Дивачка! Хто він тобі?
-Він — плече, яке сушить мої очі від сліз.
-І на тому крапка?
-Крапка. А після неї ще дві...
Кажуть, треба творити щось для людей: писати публіцистичні тексти, які змусять бодай когось замислитись над життям. Не виходить. Не виходить, певно, тому, що нічого для цього не роблю. Єдине, на що зараз здатна — клаптики спогадів чи то роздумів про пережите, вилитих на папір. На жаль, електронний папір. Чи, на щастя.
Ловлю себе на тому, що пишу одне й те ж — про тебе. Просто все залежить від настрою. Коли він хороший — пишу про те, як сильно тебе кохаю, коли поганий — висловлюю ненависть до цього почуття. Але що б я з ним не робила, воно не зникає. Часом рятує душу від самотності, інколи гризе зсередини. Але живе.
-Ти справді не тямиш себе без нього?
-Та ні, могла б вижити й наодинці.
-Чого ж плачеш?
-Звикла. Просто забула вже, як то — бути без нього. Він солодкий.
-Солодший за щастя?
-Він — щастя.
Усьому є своє логічне пояснення. Коли поруч далеко не ідеал, і ти зустрічаєш когось кращого, то старе почуття зникає. Потім на горизонті з'являється ще кращий і ти віддаєш серце вже йому. І так відбувається доти, доки не зустрінеш СВОГО — ідеального з-поміж усіх ідеальних. Співчуваю тим, хто відразу зустрів останнього. Тоді вже не залишається ані часу, ані сил на бажання рухатись вперед. Ти розумієш, що навколо немає нікого. Світ, здається, існує, але в тому й проблема, що він просто існує. Навколо сновигають всього лише пародії на Нього...
-Ти хочеш йому добра?
-Мені більше нічого й не потрібно.
-І хочеш бачити його щасливим?
-Звісно.
-А якщо доведеться змиритись з тим, що з тобою він щасливим не буде?
-Я вже з цим змирилась. Це нормально.
-І готова відпустити?
-Відпустила. Біда в тому, що він повертається.
-А прогнати готова?
-Не можу. Його повинен хтось цілувати.
Мине рівно стільки часу, скільки пройшло з дня нашої першої зустрічі і ти зрозумієш. Ти зрозумієш кожне слово, кожен рух, кожен вчинок. До того часу я навчусь не любити. Якщо буде потреба, то винайду ліки від кохання і напою ними весь світ. Хоча ні... Шкода світу. Сама все вип'ю. І коли ти лежатимеш в мене на грудях, ніжно позіхаючи, я вже не плакатиму. Я не відчую, чим пахне твоє волосся. Мені буде настільки байдуже! Не залишиться нічого, окрім вдячності. Можливо.
-То що, спитаєш себе про щось?
-Спитаю. Але відповісти не зможу.
18.04.2011
Пробачте, якщо чекали чогось більшого.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1137 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1137 seconds