ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, зіграєш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…

Олександр Сушко
2024.04.29 12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.

За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,

Ігор Шоха
2024.04.29 11:37
                ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,

Леся Горова
2024.04.29 07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.

Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві

Світлана Пирогова
2024.04.29 07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.

Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,

Ілахім Поет
2024.04.29 07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –

Віктор Кучерук
2024.04.29 05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.

Артур Курдіновський
2024.04.28 23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.

Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Базарник (1992) / Проза

 Неправильная любовь
Она давно уже променяла свою душу на вечный праздник.Он-уничтожал таких,как она...
Подсознательно они должны были ненавидеть друг друга,но судьба распорядилась иначе...
Когда они встретились,то знали,каждый со своей стороны,с кем имеют дело.Но с первого взгляда они поняли,что тому,что по-идее должно было случиться-не бывать.Они полюбили друг друга.Очень сильно.Не было примеров в мире с которыми могли бы их сравнить.Они оба знали,что это неправильно,что так быть не должно и тем ни менее это было и было сладкой реальностю.Никто не знал об их отношениях.Этого бы не одобрили.Ни демоны с ведьмами и прочей нечестю,ни тем более уж инквизиторы.Но им было все равно.Все,что они хотели,так это,чтобы эти сказочные дни длились долго.Бесконечно.Она очень нервничала,когда он задерживался долго на задании.Он терпеть не мог,когда она пропадала на шабашах.Вместе им было плохо,через частые отсутствия,но и пооддельности им было не лучше.А что поделаешь?!Такова их природа.Она проклинала нечесть,хотя и сама к ней относилась,когда он приползал домой весь искалеченный,истощен и полуживой.Она конечно лечила его,но всегда предупреждала,что нужно быть поокуратнее,на что он всегда смеялся...Разве дело инквизиторов обойдется без ссадин и ран?!Довольно долго так было:страстная ночь,робота,ссоры,раны,лечение....Но,как известно:"Иглы в мешке не спрячешь..."Вскоре страсть их так далеко занесла,что они забыли об осторожности.
И вот однажды прекрасного,с легка прохладного осеннего дня об этом узнали инквизиторы и немедля созвали совет.
В тот миг они прогуливались по пустому,мокрому от недавнего ливня,осеннему парку.Ничего не предвищало беды.Все было просто замечательно:вдвоём в одиночестве,без лишних глаз и ушей,в парке...Как вдруг он остановился и пригнулся,прикладывая руки к вискам.Страшные головные боли начались у него.Улыбка с ёе лица исчезла так быстро,как будто бы ёе там вообще не было.Глаза наполнились слезами.Она понила,что произошло.Все их дни вместе пролители мимо неё сумрачным призраком.Он начал корчится от охватывающей его боли.Она,полная спокойства,подошла к нему,положыла свою руку ему на плечо-боль мгонвенно исчезла.Он отдышался и повернулся к ней.Её глаза,точно голубые озера,наливались зловещей зеленью,но не было в них злости,было только отчаяние и боль...Они с минуту стояли молча.В её глазах отражалось столько боли,сколько не отражается в глазах мира.Они молча розговаривали.Он понимал,что теперь все осложнилось.И пости...не возможно...Она говорила ему,что ей совсем не хочеться
идти,что она хочет остаться,но если онаостанеться,то предаст своих друзей,свою нечесть.Потому,что инквизиторы обязательно хорошенько пороются в её мозгах ибо знают,что найдут там много интересного.Она обернулась и ушла.В тот момент,когда она на ходу обернулась,чтобы в последний раз посмотреть на него,с её глаз полились слезы любви...
Прошло много времени.Она скрывалась,как могла.Несколько раз попадала в переделки,которые не слишком позитивно для неё заканчивались.После последних двух-она две недели не могла даже встаь с кровати.Но она боролась.Она хотела жить ибо надеялась на хорошые времена,когда они смогут вновь быть вместе.
Инквизиторы налажили на него заклятие и он забыл,что такое любовь и уж тем более,что она у него была.Он понимал что что-то очень важное пропало с его памяти,но никак не мог вспомнить что именно.
Прошел год.Он так и не вспомнил.Она так и не забыла его.Был прекрасный день.Осень уже поселилась в их городке.Деревья уже переоделись в золотые наряды.За год она,благодаря инквизиции,потеряла монжество дорогих ей существ и людей.
В одиночестве она решыла подняться на самую высокую гору,где когда-то был замок,в городе.Ничто не предвещало беды.В стране обьявили эпидемию и на улицах людей почти не было.Стук её каблуков нарушал покой и тишину парка.Вокруг бодрствовала только нечесть,вроде нее,и конечно же инквизиция.По близости никого не было...
Мгновенно она почуствовала чьето присутствие.Обернулась.И боль пронзила её тело насквозь.Это был посвещенный меч к которому она не могла притронутся.Навротив нее,с самодовольной ухмылкой игрока в дартц,который с первого раза попал в десятку,стоял инквизитор.Она знала,что это он,но не могла поверить.От боли она упала наземь.Он подошел и вытинул меч с её тела.Он понимала,что на него наложено заклятье,но не могла в это ПРОСТО ПОВЕРИТЬ!!!!!
Боль с каждой секундой делалась невыносимой.Она закрыла глаза от изнеможения.Все для нее кончилось.Теперь она переходила туда,куда страшаться попасть многие.Она умерла с улыбкой на окровавленных губах,и любовью в кровоточащем сердце.
Когда сердце у нее в последний раз екнуло,он вспомнил...
29.06.2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-08-15 14:27:33
Переглядів сторінки твору 717
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.655 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2010.09.09 16:39
Автор у цю хвилину відсутній