О-о! Здрастуйте, Назарію... вибачте, але навіть неозброєним філологічним оком (!!! - хай мені філологи вкажуть гнувне "ату"), але рядочок
...І про зорі кажуть із муки, - там є неув’язочка, збіг двох слів - "про зорі" читається як одне слово "прозорі..." тре попрацювати... З повагою... :)

Особисто я відчув високий рівень делікатності при розгляді не тільки науково-астрономічного, але, не менш важливого поетичного питання.
Одного разу і я створив вірш такої ж тематики, скотившись до гигикань і побрехеньок, а питання є досить серйозним. І проекція не настільки пласка, якою вона здається на нічному небі.
Сентенція про розпалювання зір є відомою, але від того, що вона є відомою, процес, слава Вічному Електрику, не зупиняється. Він (процес), я сказав би, стимулюється і нашими поетичними вправами.
Заключна частина Вашого вірша не до кінця відкриває суть Всесвіту. Але все одно Ваш поетичний дебют я вважаю вдалим.

Творчих успіхів, гарного настрою.

Ніби цікавий "сюжет", але багацько дрібних недоглядів, зокрема, такі:

"Або сіль, що їхала на возі
По чумацькому таврійському шляху" -
у слові "Або" наголос (за Вашим ритмом) припадає на "А", що є ненормативним;
більш природньо українською "чумацьким.... шляхом", а не "по...шляху";

рима "шляху" - "току" (Ви самі маєте помітити її недолугість)

кілька випадків "катастрофічного" скупчення приголосних, напр. "МоВ СКазанняМ З ВуСТ СТариХ ПРороків".

І за змістом:

хіба конче тре бути "хворим", аби вірити "що зорі – то мука" (мабуть, це слово виникло тут виключно задля рими "зорі - хворі" (до речі, не найкращий варіант).

чи справді "пророки" щось говорили про "поля кохання" (якщо і було, то, мабуть, усе ж про "любов")...

На мою думку, маєте хист до поезії, зрештою, заради того вашого хисту і писалися ці зауваги...

Вибачте, якщо їх забагато!