ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.08 06:42
Дорога на південний схід
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.

Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,

Віктор Кучерук
2024.05.08 05:07
* * *
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.

Володимир Бойко
2024.05.08 00:19
Справи неправі – 4
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму. Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі. Росія без України – недодержава з недоісторією. Що для українця відродження – то для москаля пог

Іван Потьомкін
2024.05.07 18:44
Милосердя і зло (за Лессінгом)
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку. «Ані разу не спадало на думку». «А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
«Фартовий Арлекін» Микола Біленький
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Пописати
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Осіннє
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
* * *
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Не життя
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Зародження новітнього бога
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Троянди білі ( слова для пісні)
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
* * *
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Два слова (присвята Олександру Мацієвському)
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Антинабоковське
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Востаннє на прощання
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Галера
Образ твору Ночами чую, як бринять канати,
Як стогне щогла і рипить стерно,
Гудуть вітрила, споєні пасатом,
І руки пахнуть молодим вином.

Летить душа в безмежних синіх долах,
Вимірює вузли невтомний лаг.
І ріже вись дзвінкий чаїний сполох –
Моєї волі золотавий стяг.

І знову на губах солоний присмак,
Коли з потужним ревом ураган
Стає супроти, й непосильним тиском
Здіймає гнівно сивий океан.

Здригнеться кіль, і гул піде кормою,
Хитнеться палуба, гайне штурвал,
Згори, немов табун коней, стіною
Із піною впаде шалений вал!

А потім вщухне. І засяє простір,
Відновить курс і румби корабель.
Поманить вдаль ще невідкритий острів,
Тонкий туман незвіданих земель…

Ночами чую…
Колихає гавань,
Трима швартóвий на мілкій воді.
Міцні мотузки бережуть від плавань.
А як не втримають? То що ж тоді!?


…Пошерхлі губи обпікає сіллю,
Горить засмага на моїх плечах…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-29 11:20:45
Переглядів сторінки твору 5672
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 11:37:57 ]
Несподіваний вірш, Олено. Та ще й таке знання необхідної термінології!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:38:39 ]
Завжди намагаюся бути несподіваною, навіть тоді, коли навкруги все стабільно звично. :) Дякую, Юль, що цікавишся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 11:44:48 ]
Дійсно, морехідними термінами Ти озброєна добряче!
Гарний вірш, то не плавання, а ціле життя...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:40:10 ]
Корабельне життя :) Здалося, що саме цим марять суда на якорі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 12:50:19 ]
А останні рядки, себто якась незакінченість, трохи провокативна, чи ні? Як відкрита пропозиція? Але тільки вдвох, бо інакше іще той трилер почнеться! :)

Красива штучка, Оленко, згадалася чомусь стара пісенька на цю тему "Бригантина" >>>

Можливо - "здіймає" без "з" краще?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:47:29 ]
То вже не провокація, то вже лишився берег за спиною. Прилив, течія, не втримав манільський канат :)

Вдячна порадам, подумаю над вдосконаленням.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Рожко (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 13:17:39 ]
дивнувато, жінка так написати не може...
а якщо все ж може...
ааааа... зрозумів - відображення минулих подій на рівні тонких тіл в теперішньому часі.
у минулому житті ваше прізвище не Колумб часом було ? ;о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:53:11 ]
Ви дуже точно все зрозуміли, чи відчули. :) Я зараз саме на тій межі, де перетинаються минуле і теперішнє.

А можливо Пенелопа, яку сидів і чекав вдома Одіссей, поки вона ходила під вітрилами. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 14:23:16 ]
Якщо "щиро конструктивній" то... то якраз жінка так написати і може. Відповім.
Якщо галера, вітрила, корабель і з великим натягом океан потерплять одне одного, то галера в переносному розумінні каторга і невідкритий острів трохи не є романтика. А вже під пасатом галери не ходили, широти такі низькі, що на підневільній праці не спуститися ніяк.
Лаг вузли не вимірює. Лаг вузли показує.
Якщо вже море то вимпел чи флаг, а стяг "пєхоті".
Ураган непосильним тиском? Ураган не податкова, хабаря не візьме. Штурвал знову ж "не хлопці в кіоск за пивом", не гайне.
Якщо вже курс, то навіщо ще і румби? Або або.
Мотузки знов для "пєхоти". Канат і банка, кок і вахта.
Але це так собі. Можливо це судно не корабель і капітан на ньому жінка? Історія приклади знала, як не дивно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:57:36 ]
Овва! Невже морський вовк?! Щиро вдячна. Багата інформація. А події відбувалися в Атлантичному океані у смузі пасатів між екватором і 30гр.пн.ш. і корабель ішов з Дакару у Тринидад і Тобаго. І над ним дійсно летів стяг, мій стяг. :)

Дякую за зауваження. Врахую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 15:53:05 ]
Оскільки тут вже прозвучали якісь там натяки на жіночо-чоловічу поезію :) , то спробую підключитись і в розвиток згаданої теми перекласти цей вірш з жіночої на чоловічу мову :))) Отже...

Галера

Дзвенять кайдани, ледь бринять канати
І стогне щогла, й ніч рипить кермом,
Та вже вітрила випнули пасати,
Пропахнувши не кров‘ю, а вином.

Душа летить в зодіакальне коло,
Вимірює вузли невтомний лаг
І крає зодіак чаїний сполох,
А сонця схід здійма свободи стяг.

Та знову на губах солоний присмак
І знов шмагає простір ураган,
Хоч нагаї вхопивши, весь у бризках,
Встає з-за борту гнівний океан.

Здригнеться кіль і обрій за кормою,
Гойднуться весла, ланцюги, штурвал,
Згори, з небес, тюремною стіною
Із піною впаде шалений вал!

А потім вщухне… І засяє простір…
Відновить курс вже вільний корабель.
Поманить вдаль ще невідкритий острів,
Гіркий туман незвіданих земель…

Дзвенять зірки…
І падають у гавань,
Тремтить швартовий на мілкій воді –
Ніч якорі утримують від плавань.
А як не втримають? То, що ж тоді?!..

…Пошерхлі губи обпікає сіллю,
Пече засмага плечі молоді…

Переклад вільний, прошу ЧЖ сильно мене не лупцювати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:59:21 ]
Як же ж справжньо, саме чоловіча поезія! Із моєю краплинкою. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 16:17:43 ]
Пане Олексію, ЧЖ взяла відгул на кілька днів. Кризис розійшовся по планеті. Але сподіваюсь довго сачкувати не буде. А тут така тема. підміню її, якщо Ви не образі. За тебе Чорнявко нелегку ношу взяв. А як не взяти. Тема така рідкісна і хороша. "й ніч рипить кермом"? Не кожний день почуєш. Як казала колись одна симпатична особо - сік! Пане Олексію, не мучте бідний лаг. Я вже згоден на "відмірює". А винні пасати то добре. Оленко, ви не в образі, що у Вас на сторінці?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:50:17 ]
"..Пане Олексію, не мучте бідний лаг. Я вже згоден на "відмірює"..."

А от я не згодний категорично :) І заступатимусь в цьому випадку за пані Олену! :))) Адже "відмірюють" просторові величини, відтинки, мілі та міліметри, а "вимірюють" швидкість. А "вузол" - одиниця вимірювання швидкості, що дорівніє однієї милі на годину. А в словнику "ЛАГ, -а, ч., мор. 1. Навігаційний прилад для ВИМІРЮВАННЯ швидкості руху судна або пройденого ним шляху..."

Що стосується "..."й ніч рипить кермом"? Не кожний день почуєш...", то й дійсно не кожен ДЕНЬ чуєш НІЧ :))))

Пані Олено, ви вже даруйте двом занудам :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 17:00:51 ]
Щаслива бачити вас на моїх сторінках!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 18:06:18 ]
Прекрасний вірш, Оленко. Дякую за "морську" емоцію вам!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:19:53 ]
І вам вдячна за відвідини! І за те, що не проти жінки на кораблі. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 18:14:50 ]
І мені дуже гарно! Давно не бачила майстерно виконаного мариністичного філософського твору жіночим пером. Кличе в мандри...
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:42:24 ]
Дякую, Іро. Світ безмежний, та приємно, що ми зустрілися із вами в океані. Незабутніх подорожей та попутного вітру!