ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
2026.06.11
08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
2026.06.11
07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить.
Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов
2026.06.11
06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
2026.06.11
05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
2026.06.10
23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…
Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…
Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі
2026.06.10
21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
2026.06.10
19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.
***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.
***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди конкурсів):
2009.05.31
2006.12.10
2006.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Огляди конкурсів
Тема №2. 2006
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тема №2. 2006
Вересень! Пора творчої насолоди! Пропонуються нові "змагання" у написанні віршів "на тему", але не більше 2-3-х варіантів від автора. Теми надаються нашими користувачами, - пишіть, коментуйте_>>>
Архів тем: №1
Теми:
• "Жіноча":
"Tому (Чому) й (і) згрішила Єва..." Бажаний напрям - втеча з раю - як звільнення
від божого раба Адама?;))..."
• "Чоловіча":
"Напливала тінь… Догорав камін..." Бажаний напрям - "таячи в очах злісне торжество,
жінка в закутку слухала його?" ;))
• Класична:
"Тож (це, ось...) вересень,
переді мною сад, далекий грім..."
3.09.2006 Назви тем - "чоловіча" і "жіноча" - чисто умовні. Можна трохи переставляти слова, але початок твору має складатись тільки із зазначених слів. Після написання вірша опублікуйте його. У публ. формі, там де конкурси, поставте галочку навпроти "ВІРШ НА ЗАДАНУ ТЕМУ" Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля...
Сторінка відкрита редакцією.
Хронологія :
02.10.2006 І друга тема позаду - життя попереду, сподіваюся, що краща його частина попереду, а гірша... Утім, і зима попереду, що ж - питимемо коньячок біля каміну, читатимемо вголос кращі поезії. Хто там, у нас, цього разу з кращих? - Савранська В, Пиріг І, Василенкова К,, важко обійти і творчо неоднозначного, але, безумовно, цього разу найяскравішого серед чоловіків Карпового М. - не обходимо, читаємо :)
Не всі вірші, які надійшли "на тему", експонуються. Причина - їх слабкість. Але є й багато цікавого, вельми цікавого.
з 3.09 по 1.10. 2006 р.
ЩОДО ТЕМ:
N1
"... чому згрішила Єва?..
втеча з раю - як звільнення
від божого раба Адама?;))
P.S. Ось і побачимо, хто ж буде попереду:)))))
Єдине, не зрозуміло, який поетичний розмір тут?
Потрібні варіанти.
Наприклад, -
№1 "Тому і згрішила Єва..." ?
№2 "Утеча із раю без звільнення
від божого раба Адама..." ?
№3 - ??
Потрібно якось увиразнити? Бо важливий конкретний початок...
N2
"Тому (Чому) й згрішила Єва,
тікаючи від Бога,
на землю промінявши
осяяний Едем?..."
Дякую за пропозицію розслабитися трохи і відпочити від серйозних думок, бо саме так я щойно зробила...:-)
Досить зрілий варіант.
N3
Звичайно, веселі варіанти завжди актуальні, та ось як бути із серйозними згадками, і з нашими "вічними лютими друзями"? ;)
Скажімо, за М. Гумільовим? Слабо буде?!
"Напливала тінь… Догорав камін,
Руки на грудях, він стояв один,.."
або
"таячи в очах злісне торжество,
жінка в закутку слухала його" :)
Ого! Цікава пропозиція. Можливо тоді розділити теми на чоловічі і жіночі? Тобто, давати відразу дві темки - ч. і ж.? Утім, думаю, що за Гумільовим ми не подужаємо?
У камина
Наплывала тень… Догорал камин,
Руки на груди, он стоял один,
Неподвижный взор устремляя вдаль,
Горько говоря про свою печаль:
«Я пробрался вглубь неизвестных стран,
Восемьдесят дней шел мой караван;
«Цепи грозных гор, лес, а иногда
Странные вдали чьи-то города,
«И не раз из них в тишине ночной
В лагерь долетал непонятный вой.
«Мы рубили лес, мы копали рвы,
Вечерами к нам подходили львы.
«Но трусливых душ не было меж нас,
Мы стреляли в них, целясь между глаз.
«Древний я отрыл храм из под песка,
Именем моим названа река,
«И в стране озер пять больших племен
Слушались меня, чтили мой закон.
«Но теперь я слаб, как во власти сна,
И больна душа, тягостно больна;
«Я узнал, узнал, что такое страх,
Погребенный здесь в четырех стенах;
«Даже блеск ружья, даже плеск волны
Эту цепь порвать ныне не вольны…»
И, тая в глазах злое торжество,
Женщина в углу слушала его.
N4
Давайте щось класичне, про осінь, вересень, Україну.
Беремо рядок цього разу , наприклад, від Й. Бродського (батьки родом із під Бродів) -
"Тож вересень, переді мною сад,
далекий грім..."
"Тож" нехай.
Контекст:
ПОЧТИ ЭЛЕГИЯ
(Й. Бродський)
В былые дни и я пережидал
холодный дождь под колоннадой Биржи.
И полагал, что это - божий дар.
И, может быть, не ошибался. Был же
и я когда-то счастлив. Жил в плену
у ангелов. Ходил на вурдалаков.
Сбегавшую по лестнице одну
красавицу в парадном, как Иаков,
подстерегал.
Куда-то навсегда
ушло все это. Спряталось. Однако,
смотрю в окно и, написав "куда",
не ставлю вопросительного знака.
Теперь сентябрь. Передо мною - сад.
Далекий гром закладывает уши.
В густой листве налившиеся груши
как мужеские признаки висят.
И только ливень в дремлющий мой ум,
как в кухню дальних родственников - скаред,
мой слух об эту пору пропускает:
не музыку еще, уже не шум.
1969
Архів тем: №1
Теми: • "Жіноча":
"Tому (Чому) й (і) згрішила Єва..." Бажаний напрям - втеча з раю - як звільнення
від божого раба Адама?;))..."
• "Чоловіча":
"Напливала тінь… Догорав камін..." Бажаний напрям - "таячи в очах злісне торжество,
жінка в закутку слухала його?" ;))
• Класична:
"Тож (це, ось...) вересень,
переді мною сад, далекий грім..."
3.09.2006 Назви тем - "чоловіча" і "жіноча" - чисто умовні. Можна трохи переставляти слова, але початок твору має складатись тільки із зазначених слів. Після написання вірша опублікуйте його. У публ. формі, там де конкурси, поставте галочку навпроти "ВІРШ НА ЗАДАНУ ТЕМУ" Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля... Сторінка відкрита редакцією.
Успіхів!
Поетичне дійство:Хронологія :
02.10.2006 І друга тема позаду - життя попереду, сподіваюся, що краща його частина попереду, а гірша... Утім, і зима попереду, що ж - питимемо коньячок біля каміну, читатимемо вголос кращі поезії. Хто там, у нас, цього разу з кращих? - Савранська В, Пиріг І, Василенкова К,, важко обійти і творчо неоднозначного, але, безумовно, цього разу найяскравішого серед чоловіків Карпового М. - не обходимо, читаємо :)Не всі вірші, які надійшли "на тему", експонуються. Причина - їх слабкість. Але є й багато цікавого, вельми цікавого.
| Багряна Анна - [ 2006.09.02 18:13 ] Феміністичне переосмислення первородного гріха Чому згрішила Єва, тікаючи від Бога, на землю промінявши осяяний Едем? Бо яблуко із древа упало їй під ноги, й до ніг її припавши, промовило: „Підем”. І просичало тихо: „Я дуже солоденьке, а ще – таке холодне, у спеку – просто клас!” І Єва, як на лихо, вкусила, веселенька, й збагнула, що не модно ходити без прикрас. Ну що ж Адам їй скаже, коли і сам був голий? Подумав: мабуть, жінка, дурною не бува. І взяв собі відрядження, брудний і непоголений, з порожньою торбинкою, за жінкою почвалав… Адріана Фешак - [ 2006.09.04 13:59 ]*** Тому й згрішила Єва, Що в раю стало сумно Стабільності дерев і лиш один Адам Втікаючи кудись від сього божевілля Змія сказала Єві: "Збудуй свій власний храм!" Спокусилось єство, божественне начало Вскипіла спіла кров, незвіданого мить. О, надто юна Єва, якби ж ти тільки знала, Що яблуко червиве і в ньому гріх сидить Роззявивши пащеку і нагостривши кігті В Едемі стало сумно і Адам збанкрутів О, надто юна ЄВА... Тепер усі ми грішні. Це яблуко гризот зжирає сірість днів. А дні стікають в прірву, календарі ржавіють... Останні дні біблійні... сей шлях в Армагедон Тому й згрішила Єва, що інші так не вміють Один раз і назавжди понищений кордон... Мусіхіна Лілія - [ 2006.09.04 15:59 ]*** Напливала тінь… Догорав камін… Гуркотів в горах десь сердито грім. І сиділа ти, Втупившись в вікно, Ніби я чи хтось Все тобі одно. Я ридав крізь дощ, Я кричав крізь ніч, І образа лилась Із гарячих віч. Карповий Михайло - [ 2006.09.05 11:42 ] *** Напливала тінь. Догорав камін. Руки на грудях. Він стояв один. По щоках текли каравани сліз і бубнявив ріт отаке під ніс: "Був колись я цар. Мав колись я міць. За собою вів сотні колесниць. Воював, як лев. А гуляв, а пив! У палаці мав тисячу рабів. Руйнував міста. Гвалтував жінок. Був колись я цар. Або навіть - бог. Був такий, як Зевс. Чи такий, як Ра. А тепер я - хто? Я невільник! Раб! У в'язніці сам доживаю вік. Я тепер хробак. Я не чоловік." Санітар прийшов і зробив укол: у сідницю - шприць. Галоперідол. Василенкова Катерина - [ 2006.09.05 14:53 ]Залишається чекати Це вересень, Переді мною сад, Далекий грім нам хоче нагадати, Що літо не повернеться назад. Чекати, Залишається чекати... Все сіре, Під дощем усе розмите, Буденне, монотонне і чуже. Де сонце, щоб зігрітись, щоб зрадіти? Невже, Не хочу вірити, невже, Йому не вирватись із хмар, Із їх обіймів, Щоб на прощання нам, Таким наївним, Подарувати кілька днів тепла? На згадку, Що надія в нас була... Пиріг Ірина - [ 2006.09.07 22:43 ]* * * Напливала тінь… Догорав камін... Розчинявся день в келиху вина. Все було не так, як намріяв Він. З квітами в руці плакала Вона. Він не знав, чому. Він шукав сліди дотиків і слів, сказаних дарма. Час немов завмер. За вікном сади плакали дощем. Майже, як Вона. Він Її втішав, гладив по плечі, ніжно пригортав, наче немовля... А Вона Йому віддала ключі. Просто так...без слів, гідних короля. Серце билось в такт з кроками Її. Він чомусь чекав неймовірних змін. В душу влазив біль плавністю змії. …Напливала тінь… Догорав камін... Савранська Ванда - [ 2006.09.09 16:02 ]Інтимний романс Догорав камін, напливала тінь, Промовляли подихи і руки… Душі піднялись в темну височінь І страждали від німої муки. Двоє за столом...Біль їх розділив, Бо несила бути так далеко! Поклику магніт їхні пальці сплів, Пульс зірвався й перейшов на клекіт. Губи – спраглий жар, очі – як слова. …Впав він перед нею на коліна, Линула вона – ближче не бува, Тільки й є, що злитись воєдино. Догорів камін, прокидався день. Спали двоє, всміхнено, як діти. Засвітився світ Піснею Пісень, У якій любити – значить жити. 06.09.2006 Савранська Ванда - [ 2006.09.09 16:42 ]* * * Напливала тінь, Догорав камін… Розлюбила – кинь. Я і так один. А моя любов – Ніби ця зола: Як прилинеш знов, Жарко запала. Пута не люблю, Ти для мене – мить. (Господи, молю… Як без неї жить?) Савранська Ванда - [ 2006.09.09 15:20 ]* * * Вже вересень. Переді мною сад, Далекий грім нагадує про літо. Воно стомило нас. Час відлетіти Птахам, що з'їли синій виноград, Пора забути спеку, гомін гріз. Нехай некошена трава приляже І річечка прозора дно покаже, І стане вищим небо, ближчим – ліс. Ясніше все. І це – початок див… Вже вересень нарешті. Ось і душі Вже наливаються, як стиглі груші, Смаком медовим зрілих почуттів. 06.09.2006 Шуст Марта - [ 2006.09.09 21:26 ]* * * Тож знову Вересень, Переді мною сад. Напевно що “садок” - Бо дуже вже маленький. Щойно лиш буркнув десь далекий грім, Що він насправді неблизенько. Хоч Вересень, Та листя ще згрібати не пора. Троянда спалахами вкрилась. Жоржина пурпурово зацвіла, І яблука п'янким вином налились. Був клаптик непритуленої, дивної землі, Своїм коханням нам вдалось його зігріти. І вчора вкотре здалося мені, Що бачила як у садку, Високе небо цілувало квіти. Тож знову осінь, та вона нераз Закутувала у багряну хустку Нашу затишну оселю. Чи золота пора, Чи інший у природи час, Переді мною сад - він різний, Але не пустеля. Пиріг Ірина - [ 2006.09.09 22:09 ]Монолог Адама Чому згрішила Єва? На серці металева печать. Довкола всі рослини вслухаються в хвилини. Мовчать. То холодно, то спека... Вона десь так далеко... А де? Питань ще так багато! Нема кого питати... Іде прозорий дощ. Змиває той перший гріх із раю. Колись, моя прекрасна панно, було все бездоганно... Вернись.... 9 вересня 2006 Мрійник Андрій - [ 2006.09.14 19:42 ] не ідеали Тож вересень, переді мною сад, далекий грім...а втім...Не так уже й далекий… Захоплений від спалахів і світла Я не замітив град і гуркіту не чув у вікнах. Траплялося таке й у нас… На небі сходились мов хмари І опинялися на різних полюсах, Здавалося б кому це треба?.. треба.... Без цього грому й вересневий сад не сад… щаслива Напливала тінь... Догорав камін... Через призму серця, гралась ти і він. Подих теплий, ніжний, спогади, вино, Час здавався вічним, все в одне кіно. Як чудово знати, він живе тобі. Ти лягаєш спати,засина й камін... Хорсун Андрій - [ 2006.09.17 08:08 ] *** Ось вересень стоїть переді мною, заходжу у його прекрасний сад. Літо і осінь вже готові до двобою, знов дощ росою впав на виноград. і тиша... Лободзець Галина- [ 2006.09.18 00:54 ]* * * Тож вересень! Переді мною сад. Далекий грім колише сірі хмари. Це ж вересень! І з висоти посад вам всім такі далекі саду ці примари Це ж вересень! І кожен лист свинцем налитий землю розбиває. Це ж вересень! Такої чудо- дивної і золотої смерті більш немає. 18,09,06 Карповий Михайло - [ 2006.09.19 20:51 ] Адольф і Єва Я їх застукав: він хвостом вихляв, вона ж була бліда, немов примара. Тоді я в неї тільки запитав: чому згрішила, Єво, з сенбернаром? Був вересень. Переді мною сад. Далекий грім і яблуня зелена. Вони злягались тут. Ну, що ж. Де Сад повчитись міг би дечому у мене... ...Закатував... Два трупи і бензин. Облив обох. Зайшов до хати. Морок. Тінь напливала. Догорав камін. Взяв запальничку: знадобиться скоро... Тор Варра - [ 2006.09.23 18:23 ] День міста Тож вересень. Переді мною сад. Далекий грім. Тисячолітній свідок. Кімери й скіфи вийшли на парад І п'ють горілку по шатрах бесідок. При кожнім боці меч Забрязкотить рингтоном. То незборимий смерч Йде плиткою й понтоном. У рунах рам'я, Рамена під руном, Сто грамів раю Осяються вином. Цілую милу під салютом На плитах чорного Інгулу, В обіймах стоголосих люду Я пещу кочівницькі скули. Пливемо в ніч. По Адміральській. Ти протекла. Корма на крен. Ну годі. Час вже забираться. - Іди. Іди собі. На пляжі Тож вересень. Переді мною сад. Далекий грім міського мурашиння Лишився десь за крилами, позад. Й турботи звіялись лушпинням. Вже хвилі не являють Афродит, Лиш мозаїчно граються минулим, Я мушлю виловив з троянських плит, Вона мене дістала із намулу. Пісок білесий вкриє тілеса, Мандрує сонце в товариськім колі, І поводком туга коса Дівча жбурляє в примхах долі. Люблю цей берег. Між рядів маслин Гуляє вітер під крилом чаїним, Поміж човнами одиноких спин Блукають дівчина й хлопчина. Старий Лиман у парусинні яхт, Козацькі чайки і човни кімерів З-за обрію минулого летять На веслах неозброєних спортсменів. Вже вересень. Час випити вина З Ольвійських амфор й щедрої лози. Відчути Бузький аромат сповна Із присмаком чаїної сльози. Савранська Ванда - [ 2006.09.25 12:12 ]Тому й згрішила Був перший гріх – жага пізнання. Сміливий крок назустріч змію І перше пристрасне кохання – То наслідки, я розумію. Що їй від мужа? Сильні руки, Щоб огортали в час гарячий; За це їй будуть біль і муки, Наплачеться. І все пробачить. Стерпівши сором і обмови, Взяла за руку чоловіка, Приміряла йому обнови І повела у світ великий. Там разом збудували хату. Варила, ткала, сповивала… І у часи матріархату Усім по праву керувала. Воно і зараз так. Усюди Її рука, порада, сила. В усьому винна, – кажуть люди. Усе на ній. Тому й згрішила. 24.09.2006 Максимюк Марта - [ 2006.09.26 13:48 ]Тому й згрішила Єва Тому й згрішила Єва Не захотіла й раю Адама кликала “Тікаймо!” – я тікаю! Хай не в раю І не з тобою Бо хочу – вільна! Спокусник-змій шептав: Тікай! Адам мовчав Ні докорів, ні ради Він просто був Наївний як дитя Тікаймо, Адаме, тікаймо! Від Божого гніву Від болю пізнання Від того, що буде Й далі життя Та вже не таке Тікаймо, Адаме, тікаймо! Мовчав. Утікаю – лиш я. Колеснік Олександра - [ 2006.09.26 20:04 ]*** Тож вересень, переді мною сад, Далекий грім в дзвінких просторах тане, Здається мені деяким словам В думках самих замало волі стане. Вони зірвуться з вуст, немов листки, Що вітер рве безжалісно й рішуче, Залишаться самі лише гілки – Це страшно, але все ж таки минуче. То доля, а від неї не втечеш, Вона – закон і правило незмінне, Для того ж ти , листочок, і живеш, Щоб колись впасти стрімко та невпинно. Шуркало Віталій - [ 2006.09.29 17:21 ] Осінь – палиця моя Тож вересень, переді мною сад, Далекий грім, нечутний вуху. А я сліпий і той фасад Мене не втішить – вірний слуху... Лиш чую голосистії співи: Коли шумує, кружляючи листя, Й немов причаровані діви – Блакиті у неба намисті. Коли дощем стікають сірі хмари, І між чужих отих дахів У люстра топлять тротуари, Щоб знизу глянуть на птахів. Я бачу. Сліпий і не лячно. Торкаюся і відчуваю. І буде хай страшно, Хто зрячий, а не кохає. |
з 3.09 по 1.10. 2006 р. ЩОДО ТЕМ:
N1
втеча з раю - як звільнення
від божого раба Адама?;))
P.S. Ось і побачимо, хто ж буде попереду:)))))
Єдине, не зрозуміло, який поетичний розмір тут? Потрібні варіанти.
Наприклад, -
№1 "Тому і згрішила Єва..." ?
№2 "Утеча із раю без звільнення
від божого раба Адама..." ?
№3 - ??
Потрібно якось увиразнити? Бо важливий конкретний початок...
N2
тікаючи від Бога,
на землю промінявши
осяяний Едем?..."
Дякую за пропозицію розслабитися трохи і відпочити від серйозних думок, бо саме так я щойно зробила...:-)
Досить зрілий варіант. N3
Скажімо, за М. Гумільовим? Слабо буде?!
"Напливала тінь… Догорав камін,
Руки на грудях, він стояв один,.."
або
"таячи в очах злісне торжество,
жінка в закутку слухала його" :)
Ого! Цікава пропозиція. Можливо тоді розділити теми на чоловічі і жіночі? Тобто, давати відразу дві темки - ч. і ж.? Утім, думаю, що за Гумільовим ми не подужаємо?У камина
Наплывала тень… Догорал камин,
Руки на груди, он стоял один,
Неподвижный взор устремляя вдаль,
Горько говоря про свою печаль:
«Я пробрался вглубь неизвестных стран,
Восемьдесят дней шел мой караван;
«Цепи грозных гор, лес, а иногда
Странные вдали чьи-то города,
«И не раз из них в тишине ночной
В лагерь долетал непонятный вой.
«Мы рубили лес, мы копали рвы,
Вечерами к нам подходили львы.
«Но трусливых душ не было меж нас,
Мы стреляли в них, целясь между глаз.
«Древний я отрыл храм из под песка,
Именем моим названа река,
«И в стране озер пять больших племен
Слушались меня, чтили мой закон.
«Но теперь я слаб, как во власти сна,
И больна душа, тягостно больна;
«Я узнал, узнал, что такое страх,
Погребенный здесь в четырех стенах;
«Даже блеск ружья, даже плеск волны
Эту цепь порвать ныне не вольны…»
И, тая в глазах злое торжество,
Женщина в углу слушала его.
N4
Беремо рядок цього разу , наприклад, від Й. Бродського (батьки родом із під Бродів) -
"Тож вересень, переді мною сад,
далекий грім..."
"Тож" нехай.Контекст:
ПОЧТИ ЭЛЕГИЯ
(Й. Бродський)
В былые дни и я пережидал
холодный дождь под колоннадой Биржи.
И полагал, что это - божий дар.
И, может быть, не ошибался. Был же
и я когда-то счастлив. Жил в плену
у ангелов. Ходил на вурдалаков.
Сбегавшую по лестнице одну
красавицу в парадном, как Иаков,
подстерегал.
ушло все это. Спряталось. Однако,
смотрю в окно и, написав "куда",
не ставлю вопросительного знака.
Теперь сентябрь. Передо мною - сад.
Далекий гром закладывает уши.
В густой листве налившиеся груши
как мужеские признаки висят.
И только ливень в дремлющий мой ум,
как в кухню дальних родственников - скаред,
мой слух об эту пору пропускает:
не музыку еще, уже не шум.
1969
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : ВИБІР ТЕМИДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.9852 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.9852 seconds