Я нічого не пропонував, а беру участь у, наскільки я розумію, безстроковому конкурсі. Тільки з'явився перший тріолет, Редакція створила відповідну рубрику, яку можна бачити на тій сторінці, яку ми викликаємо при розміщенні своїх творів.
Ставите позначку - і Ваш твір серед конкурсних.
Те ж саме стосується і лімериків.
Моя стаття про тріолети носить ознайомлювальний характер. Вона буде мною доповнюватись, бо я написав не все. Існують нюанси, яких я поки що не торкався.
Танцуют всє:)

Кого я бачу...
На цій сторінці було так тихо...
А тут Ви.
Дякую за коментар.
Може, почнемо збирати тріолети, найбільш наближені до канонічних? А почнемо зі своїх.
Цей не з канонічних, але беззаперечно, ІМХО, вірш гарний.
Та якийсь гібридний. Більш схожий на рондель.
Але роки...
Тоді всі творили, що хотіли. Або що і як могли.

З повагою,
Г.С.

Мабуть, що так.
Виходячи з цього, мені все менше і менше хочеться коментувати твори, хоча я на це маю право як читач, бо вони розміщуються не у своїй шухлядці, а на літературному ресурсі. Буває, що читаєш чий-небудь твір, в ньому чи всього потроху, чи чогось одного-двох, але у результаті не такого, яким воно має бути як вірш.
І я розумію, що хай собі людина віршує про що завгодно, як завгодно і скільки їй заманеться, а я писатиму про те, що мене цікавить, і воно буде на власній сторінці чужого літресурсу, який ми умовно величаємо своїм.
Майже рік т.н. мене цікавили тріолети, рондо, ронделі etc, а нині фізичні вправи на домашньому тренажері, який зветься виробнича відпустка. Він тренує м'язи спини, коли лежу чи висиджую дні перед телевізором, очі, коли я дивлюсь то на нього, то у свій ПК, вуха - коли я слухаю вірш, промовляючи його про себе або перестук колісних спарок та пар на залізничних коліях. Таке тихе життя у Княжичах.

З повагою,
Г.С.