ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.05
08:28
До моря, на побачення, іду,
зануритись у бірюзові хвилі,
немов у Гетсиманському саду,
на гребені погляну посивілі.
Непохапки униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори
зануритись у бірюзові хвилі,
немов у Гетсиманському саду,
на гребені погляну посивілі.
Непохапки униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори
2024.06.05
07:56
Пливли ікони Старосільських хат,
тонули обереги родоводу,
ховав Дніпро древнє село під воду,
рукоплескав ЦеКа електорат.
На димарі їм слав прокльони крук,
допоки води не покрили хату:
«Чекайте, смерди, прийде ще розплата!» –
і танув над водою його
тонули обереги родоводу,
ховав Дніпро древнє село під воду,
рукоплескав ЦеКа електорат.
На димарі їм слав прокльони крук,
допоки води не покрили хату:
«Чекайте, смерди, прийде ще розплата!» –
і танув над водою його
2024.06.05
06:17
Сонце гріє й світить
Дужче, ніж завжди,
І засмагле літо
Кличе до води.
Бо прогріта річка
Так в спекотний час,
Що кипить водичка
Для зраділих нас.
Дужче, ніж завжди,
І засмагле літо
Кличе до води.
Бо прогріта річка
Так в спекотний час,
Що кипить водичка
Для зраділих нас.
2024.06.05
00:46
Шосте вересня. Костянтинівка.
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!
Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!
Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням
2024.06.04
23:06
Проростає трава на могилах.
Проростає крізь біль і красу.
Проростає на долах і схилах
Та печаль, що прийшла завчасу.
Проростає скорбота на скронях,
Проростає спокута в руках.
Проростають надія, мов сонях,
Проростає крізь біль і красу.
Проростає на долах і схилах
Та печаль, що прийшла завчасу.
Проростає скорбота на скронях,
Проростає спокута в руках.
Проростають надія, мов сонях,
2024.06.04
13:25
Радиш тримати такт із тими,
Хто годен лише осуду й зневаги.
Та про який там такт мова може йти,
Коли з-за такту, немов шуліка на курчат,
Він кидається з несусвітніми прокляттями
На ошелешену од несподіванки невинну душу.
…Ні, видно, не судилось доро
Хто годен лише осуду й зневаги.
Та про який там такт мова може йти,
Коли з-за такту, немов шуліка на курчат,
Він кидається з несусвітніми прокляттями
На ошелешену од несподіванки невинну душу.
…Ні, видно, не судилось доро
2024.06.04
10:10
Мовчить журавель над криницею,
вітер гуляє селом,
діти хворіють столицею,
з дому злітають гуртом.
Зрідка прилинуть до матері,
трохи вдихнути тепла,
місто впіймало їх ятером,
мойра окутала зла
вітер гуляє селом,
діти хворіють столицею,
з дому злітають гуртом.
Зрідка прилинуть до матері,
трохи вдихнути тепла,
місто впіймало їх ятером,
мойра окутала зла
2024.06.04
05:02
Без історії роду
Важко нам обійтись, -
Перерив я до споду
Всі архіви колись.
Тільки жодної вістки
В установах нема
Ні про прадідів, звісно,
Чи бабусь, зокрема.
Важко нам обійтись, -
Перерив я до споду
Всі архіви колись.
Тільки жодної вістки
В установах нема
Ні про прадідів, звісно,
Чи бабусь, зокрема.
2024.06.04
00:38
Не зруйнував. Не зрадив. Не порушив.
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.
Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.
Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...
2024.06.04
00:24
Вже слова стали зайвими - отже і дим
Біля губ в'ється, мов балерина по сцені.
Хоть повірити важко – я теж молодим
Був колись, та давно… мабуть, ще в плейстоцені.
Де солодкою посмішка вчора була,
Щось, я бачу, дедалі кислішає міна.
Ти брехати н
Біля губ в'ється, мов балерина по сцені.
Хоть повірити важко – я теж молодим
Був колись, та давно… мабуть, ще в плейстоцені.
Де солодкою посмішка вчора була,
Щось, я бачу, дедалі кислішає міна.
Ти брехати н
2024.06.03
21:53
Задивилась на поле пшеничне:
Колосіння зелене, зернівки налив,
А вгорі небо синє правічне,
білих хмар одиноких розмитий курсив.
Мабуть, небо писало...Не вздріли?
Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
І летять знов ракет чорні крила,
І оговтатись
Колосіння зелене, зернівки налив,
А вгорі небо синє правічне,
білих хмар одиноких розмитий курсив.
Мабуть, небо писало...Не вздріли?
Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
І летять знов ракет чорні крила,
І оговтатись
2024.06.03
18:59
Ти ніби мала за собою крила,
І я піддався чарам твоїх вій,
Щоби в коханні клястися одній,
Лише тобі віддати серце, мила.
І ця любов, неначе буревій,
Так легко все життя моє зломила,
Що і не знав був я, яка то сила,
І я піддався чарам твоїх вій,
Щоби в коханні клястися одній,
Лише тобі віддати серце, мила.
І ця любов, неначе буревій,
Так легко все життя моє зломила,
Що і не знав був я, яка то сила,
2024.06.03
10:33
Одружився, ще нема і тижня,
У алькові - любощів кальян.
Покусай мене, любаско, ніжно,
Хай вирує пристрасть-окіян.
Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
Так, щоб непритома облягла.
Сили тануть! Рухатись не можу!
У алькові - любощів кальян.
Покусай мене, любаско, ніжно,
Хай вирує пристрасть-окіян.
Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
Так, щоб непритома облягла.
Сили тануть! Рухатись не можу!
2024.06.03
06:51
Дочекалися ми благодатної зливи,
Упоїлись водою грунти і без неї масні, –
Яскравішими стали – вдоволена нива
Й незатьмарені житом волошок блакитні вогні.
Враз повищали в зрості зелені посіви,
Забуяли ще більш, у тісняві хлібів, бур’яни, –
Все жив
Упоїлись водою грунти і без неї масні, –
Яскравішими стали – вдоволена нива
Й незатьмарені житом волошок блакитні вогні.
Враз повищали в зрості зелені посіви,
Забуяли ще більш, у тісняві хлібів, бур’яни, –
Все жив
2024.06.03
01:59
Мені у двері серпень подзвонив.
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
І бачу у руках його валізу.
У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
І бачу у руках його валізу.
У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,
2024.06.03
00:04
Зачатий ще під Донну Саммер в ритмі диско -
Свою незайманість втрачав під Депеш Мод.
Я динозавр; я із часів, коли не зиску
Чекали від життя – любові та пригод.
Девіз мій: живемо єдиний раз життя ми -
Що нині згаяв, не поверне вже ніхто.
Тому якщ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Свою незайманість втрачав під Депеш Мод.
Я динозавр; я із часів, коли не зиску
Чекали від життя – любові та пригод.
Девіз мій: живемо єдиний раз життя ми -
Що нині згаяв, не поверне вже ніхто.
Тому якщ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.05.20
2024.05.17
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Гончар /
Вірші
/
1999-2003 - Гербарій
BACTERIA TERRA
Пластмаси, пластики, поліестери
Знищили красу бактерії Терри...
Поховали траву до себе в підвали,
А сонячні промені від неї погнали,
Щоб діти забули, що таке кисень,
Щоб бавились в хованки на землі лисій,
Щоб скати палили задля розваги,
Щоб носили хрести для рівноваги,
Щоб вірили в те, що всесвіт гумовий,
Що він кольоровий через те, що ще новий,
Але прийде година, коли фарби зітліють...
Вони ж це не знають, і сміються, і мріють.
А їх накривають хмари-пінопласти,
На ноги натягують резинові ласти,
І скачуть у воду, що давно уже штучна,
Добувають щось нове, щоб не було скучно.
Називають ці іграшки „диплоїдні роботи”,
Захищають щоденно дипломні роботи
Не заради печатки, що вони щось робили,
А на зло своїй ліні, яку довго носили
І ночами плекали без відома влади,
Як кололи у вени хімічні принади,
Щоб пізнати більш глибоко свої хитрі бажання,
Й щоб забути про біль і душевні страждання...
Над ліжком малюнки структур алкалоїдів,
В думках й на яву вони бачать андроїдів,
І розказують всім, що їм розказали,
Як нові наркотики синтезували
В раю із плодів снів-абрикосів,
З м’якоті білої спілих кокосів,
З додаванням для запаху пелюсток фіалки,
Щоб тягнули до себе мелодію галки,
Що запалить вогонь на безлюдному пляжі…
І повстане істота із диму та сажі,
І своєю абстрактністю намалює нам схему,
По якій ми напишемо шокуючу тему:
“Анестетики містяться у кожному слову
Незалежно від почерку, незалежно від мови,
І щоб дозу дістати для свого відпочинку
Непотрібно ні грошей, ні злодійського вчинку.
Необхідно лиш мати аркуш паперу
І вірити в чудо, слухати Терру,
Написати розбірливо, що ти хочеш відчути,
Де ти хочеш літати, як ти хочеш заснути.
Вистарчає уяви, що ти десь далеко,
І з твого горобця підведеться лелека.
Відкриється космос – неосяжний раніше,
Ти побачиш Венеру набагато ясніше!”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
BACTERIA TERRA
Пластмаси, пластики, поліестери
Знищили красу бактерії Терри...
Поховали траву до себе в підвали,
А сонячні промені від неї погнали,
Щоб діти забули, що таке кисень,
Щоб бавились в хованки на землі лисій,
Щоб скати палили задля розваги,
Щоб носили хрести для рівноваги,
Щоб вірили в те, що всесвіт гумовий,
Що він кольоровий через те, що ще новий,
Але прийде година, коли фарби зітліють...
Вони ж це не знають, і сміються, і мріють.
А їх накривають хмари-пінопласти,
На ноги натягують резинові ласти,
І скачуть у воду, що давно уже штучна,
Добувають щось нове, щоб не було скучно.
Називають ці іграшки „диплоїдні роботи”,
Захищають щоденно дипломні роботи
Не заради печатки, що вони щось робили,
А на зло своїй ліні, яку довго носили
І ночами плекали без відома влади,
Як кололи у вени хімічні принади,
Щоб пізнати більш глибоко свої хитрі бажання,
Й щоб забути про біль і душевні страждання...
Над ліжком малюнки структур алкалоїдів,
В думках й на яву вони бачать андроїдів,
І розказують всім, що їм розказали,
Як нові наркотики синтезували
В раю із плодів снів-абрикосів,
З м’якоті білої спілих кокосів,
З додаванням для запаху пелюсток фіалки,
Щоб тягнули до себе мелодію галки,
Що запалить вогонь на безлюдному пляжі…
І повстане істота із диму та сажі,
І своєю абстрактністю намалює нам схему,
По якій ми напишемо шокуючу тему:
“Анестетики містяться у кожному слову
Незалежно від почерку, незалежно від мови,
І щоб дозу дістати для свого відпочинку
Непотрібно ні грошей, ні злодійського вчинку.
Необхідно лиш мати аркуш паперу
І вірити в чудо, слухати Терру,
Написати розбірливо, що ти хочеш відчути,
Де ти хочеш літати, як ти хочеш заснути.
Вистарчає уяви, що ти десь далеко,
І з твого горобця підведеться лелека.
Відкриється космос – неосяжний раніше,
Ти побачиш Венеру набагато ясніше!”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію