ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.08 06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.

Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,

Віктор Кучерук
2024.05.08 05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.

Володимир Бойко
2024.05.08 00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму. Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі. Росія без України – недодержава з недоісторією. Що для українця відродження – то для москаля пог

Іван Потьомкін
2024.05.07 18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку. «Ані разу не спадало на думку». «А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ванда Нова (1982) / Вірші

 Країна мандаринових дерев

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Магадара Світозар 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-09-28 19:56:36
Переглядів сторінки твору 6610
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.188 / 5.42  (5.084 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 5.140 / 5.38  (5.051 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2012.04.25 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-29 10:37:30 ]
Банани не дерево, трава. А взагалі добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 13:59:51 ]
Е ні, Сашко, бананові - це нормальні такі деревця висотою мені десь по плече (див.фото). Нічогенька собі "трава"...
Дякую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-29 14:44:48 ]
Ці рослинки можуть бути висотою, що і Бубка з першої спроби не візьме, але всеодно - трава. Паласін ботанік може підтвердити.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 19:17:23 ]
Вандочко, жодних останніх разів - прекрасна дама потребує оманливого тла для увиразнення усього того, що неможливо виразити чітко. "Обманіте мене!" але з певними "але...", як у Волошина

Обманите меня... но совсем, навсегда...
Чтоб не думать зачем, чтоб не помнить когда...
Чтоб поверить обману свободно, без дум,
Чтоб за кем-то идти в темноте наобум...
И не знать, кто пришел, кто глаза завязал,
Кто ведет лабиринтом неведомых зал,
Чье дыханье порою горит на щеке,
Кто сжимает мне руку так крепко в руке...
А очнувшись, увидеть лишь ночь и туман...
Обманите и сами поверьте в обман.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 20:10:30 ]
Так, Вандо, геть усі зелені хустки! Пам"ятаєш фільм "Белое солнце пустыни?"? "Доброе утро. освобожденные женщины Востока!" :) Тільки як падати героїня буде у обійми дерев, хай уважно дивиться: демони - вони різної величини бувають, деякі і в тіні мандаринів ховаються :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 20:25:36 ]
Ну так, ботаніки - вони такі...з ними спробуй посперечайся :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 20:26:27 ]
Іринко, це Вам спасибі за увагу та прихильність :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 20:28:15 ]
Володю, ну прекрасні дами часто кажуть "в останній раз!", а цих останніх разів у результаті виявляється ой-як багато ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-09-29 20:35:36 ]
Чудова думка, Вандо. Але чи не занадто смілива для цнотливого Львова? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 20:37:00 ]
О, як не пам"ятати товариша Сухова, розбивача палких сердець "освобожденных женщин Востока"! Ще той мачо :))) Чорі, передам героїні, щоб і з деревами тримала "ухо востро"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 20:38:37 ]
Ну про цнотливий Львів можна вдоста поговорити...зокрема у кав"ярні Мазоха :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 21:06:28 ]
+5 :)))))) Там теж мандарини гепають, і так гучно, шо аж ланцюжки підзвякують :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-09-29 21:27:19 ]
А ви, Любочко, там були, я знаю. І щось своє побачили. :)
А я ось навіть не заходив у те кафе :(((

Я, Вандо, вважаю, що наявність Мазоха грає саме на загальну львівську симпатію до цнотливості. І, схоже, що тільки на цьому протиріччі, тільки на тлі такого міста, як Львів, Мазоха і помітно... Та й мій скромний досвід на стороні львівської цнотливості, якщо говорити про лямур, а не про інші чесноти... Можливо у Львові надто багато церков, і вельми сира і холодна погода, аби яскраво цвіли пристрасті.
Думаю, що Дон Жуан у Львові сам себе б заколов. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 22:19:59 ]
Ех, Володю, ви, здається, недооцінюєте силу моєї уяви... Нащо бути, якщо можна уявити? :)

А мені здається, що якби дон Джованні і заколовся, то тільки в келії якоїсь мило-сором’язливої черниці, чим раз і назавжди зруйнував би здобутки охоронців львівської цнотливості :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-09-29 22:36:02 ]
А я був переконаний, що ви там, Любо, нещодавно побували.
Утім, ви знаєте, я теж чомусь не можу себе змусити зайти в те кафе. Можливо у мене теж уява бурхлива? І я підсвідомо остерігаюсь знайти у тому закладі на підлозі, чи на столі, оте, що ніби відсутнє у скульптурі при вході. Ті дірки в металі на певних частинах тіла - внутрішньо насторожують чи що...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 21:38:56 ]
А я, Володимире, схильна думати, що саме там, де панує атмосфера стриманості і консервативності, можуть спалахувати неймовірні полум"я пристрасті. Як виклик суворим реаліям :) Як протидія, яку породжує будь-яка дія. Це, звісно, ІМХО.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-09-29 21:46:41 ]
Згідний, Вандо, можуть спалахувати. :)
Але до справжніх пристрастей нашим львів'янам, боюсь, вельми далеко. У першу чергу, чоловікам... Майже північ, усе таки...
Утім, на тлі загальної цнотливості (статевої), навіть маленька інтрижка, турбуватиме пам'ять до останнього причастя. :(
Але це вже - література!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-09-29 22:16:57 ]
"лютує демон, і тече отруйна слина..."
До речі, демони можливо й бувають досить різними, але вважаються ближчими до людей, аніж до абстрактного поняття "Диявола". Кажуть, що демони реальніші і не бісівської породи... Є, словом, такі погляди з досить серйозних джерел.
Це я про те, Вандо, що краще не ображати "духів" чи там "напівдухів". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-09-29 22:14:17 ]
Дякую за цікаву дискусію. Та, може, все-таки, якісь коментарі до вірша? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-09-29 22:25:47 ]
Здається, трохи задовга композиція?
І мені видалось, що таки залишився внутрішній конфлікт між
"Пам'ять (яка) танула у далечі імлистій..." і "а я носила біля серця згадку тьмяну...". Тобто, цей момент "а нас дурили", " а я носила", мав і далі проявлятися, і в інших строфах. Хоча "дурили", як на мене, випадає, і "бананові", ніби теж.
Трохи рівні підібраних образів різні?