ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.04.28 23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.

Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ
Образ твору Тобі сьогодні холодно в душі,
Хоча весна вступила в повну силу.
Ти чуєш шепіт сотні голосів –
Береза довгі коси розпустила.

Мрійливість із реальністю в бою,
Реальність із мрійливістю
– тим паче,
Натхнення музу не жени свою,
То справжній скарб,
дарований на вдачу.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-06-23 14:39:01
Переглядів сторінки твору 5088
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2023.01.19 21:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-23 16:37:51 ]
Мінори настрою мого...))
Дякую за коментар))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 00:49:30 ]
ніч у божевільні.
(частина ІІ)

понеділок...
ох, знав би хто, як я ненавиджу понеділки!!! а все чому? ну, робота - то перше.
ну, робота - то і друге, хай і третє теж робота. але! Найстрашніший жах понеділків – моє чергування у відділенні буйних...
е, то вам не просто собі так - посидіти на стільчику під дверима палати, то...
от минулого понеділка, наприклад, нвигулював дурнуватих в сад. так одна стільчик виперла, і ну молодій березці коси заплітати.
я їй: шо ж ти, живодьоріна, робиш!
а вона: так я ж у минулому палікмахтер отого короля, про якого Конан Дойль писав...
руки заламав, відволік назад у палату. так наступного дня, коли чергував практикант, вона її, ту берізку, налисо обскубла. каже: нескромно розпатланій стояти...
тут-то я і згадав, "Лисого Короля" Конан Дойля…
а в позатой понеділок? мама рідна... :( інший буйний (кажуть, в минулому добрим поетом був) поки я виходив до вітру, схопив тапка і давай босяком ганяти по вітальні, луплячи ним по стінах, підлозі, столах, стільцях, пацієнтах, навіть мені дісталось, коли повернувся... піймав, скрутив. пикою у килим потовк, щоб всі ролікі назад за шарікі закотились, і питаю, зачєм, мол, Гєрасім? а він: "весна ж вступила в повну силу", музи з півдня летять... так це я … той … музобойку випробовував на перших зальотних...

ех, знав би хто, як я ненавиджу понеділки…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 01:10:37 ]
... особливо терпіти не можу ніч з неділі на понеділок... Бо ліки старі закінчуються, а нових ще дохтур не виписав. Отут і починається... кого не спіймав - усе, пішли у мандри, мов таргани розповзаються. І такі ж нички знаходять! Нещодавно двох ледь знайшов: забралися в кабінет дохтура, відкрили вікно (єдине без решітки), і вже готові були стрибати. Я їх питаю: чи ви здуріли? (теж знайшов у кого питати? :), а вони мені:

Ми полинемо вдвох
туди, де, слідів не лишаючи Бог,
межі нового виписує дня...

І тут до мене дійшло: то ж вони дохтура нашого Богом кличуть. Сам чув...

А ще було...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 01:42:37 ]
а ще було...
ох. тяжко-важко на світі жить... і особливо тяжко веснами.
то колись у психів загострення на осінь припадало, коли всі вони летіли к бісу слідом за журавлями… а в мене там якраз відпустка...
але з тих пір, як і головний свої відпустки на осінь переніс, всі загострення дурнуватих якось різко, прямо в ритмі вальсу, перелаштувались рівно на півроку.
а тепер знову весна, роботи стільки – ніколи навіть в чай головному плюнути на обіді… ну прямо дурдом якийсь! от, недавно, приходжу до щойно вигуляних психів, а вони з ОТАКЕННИМИ очима по куточках сидять і на мене жааалібно так прижааалібно дивляться, і в сторону виходу пальцями тицяють. виходжу я, значить, нічого не підозрюючи, а там… дурнувата стоїть по пояс в багнюку прикопана, і зі шланга себе водичкою поливає.
"Я -
дивна квітка,
що повниться незвіданим ароматом" -
Каже.
ага, ну я так зразу і зрозумів, що Галя (санітарка. новенька) знову психам кіно крутила. на цей раз, видно, "Біле сонце пустелі"… об'ява на касі: місця для поцілунків тільки чорнобильцям і учасникам ВВВ, блін…
а "цвєточєк" до мене знову людським голосом звертається:
"мені коріння треба пускати, води багато, і сонця..."
ну а я що? я ж добрий, Гіппократу клявся, майже божився… взяв лопату, прикопав добренько, щоб вже точно коріння пустила, зверху ще полив і пішов собі інших заспокоїти, що квіти насправді не говорять, а земля не жере психів…

а сам собі думаю: як на наступну весну зійде, можна буде і сімена зібрати… якщо тільки гарно розквітне, або яблучок вродить…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 01:59:22 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 02:25:40 ]
зате наступного понеділка було веселіше. головний нарешті гроші на годинник виділив ну і кого б він ще за ним послав? мене, ясне діло. в нього в роду плантатори півдня, кажуть, були. а я хіба винен, що смаглявим народився?..
ну, тут треба зауважити, що головний наш - страшенний естет, антикваріат любить і все таке... навіть одяг ще після діда доношує. він у нього в СС служив.
ну-то, значить, відправив він мене з двома психами по годинника, здоровенного такого вибрав, з отих, в яких ще "кукушки" є. взяли мої психи його на плечі і понесли на двір.
а я розплатився тим часом, виходжу, і тільки верхи на годинника вилазити, не встиг навіть фразу: "ну і де моя карета, раби????" закінчити, аж бачу: один псих схопив годинникову стрілку, інший хвилинну і б'ються ними, фєхтувальники, щоб їм...
питаю: що ж це ви, нелюди дуркуваті, робите?
а вони мені:
"годинникові стрілки
посперечалися
з розумом"...

що тут відповіси? проти правди не попреш…
і що не кажіть, а тяжко-важко на світі жити патологоанатомом-практикантом, коли тобі 34, а остання жінка, яка запрошувала тебе на філіжанку кави, щиро вважала себе туркою...

...зате годинник у нас у відділенні майже три тижні оригінальний стояв. навіть головному подобався: коло стіни наша розламана "кукушечниця", а поряд два психи: псих-годинникова-стралка і псих-хвилинна-стрілка...
шкода, довелось прибрати, бо якось вночі нічний охоронець ВанВаничь (нині в сьомій палаті прописався) наших психів-годинників навчив "півшостого" мовою тіла показувати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:59:55 ]
...решті це так сподобалось, що дня не проходило, щоб вони мовою тіла всі свої бажання не виявляли. До чого дійшло! Заходжу якось після відбою в ту саму сьому палату, а там новенький (тільки вчора привезли, він заявляв, що в його соняшнику хребет впав і більше не встає) лежить на підлозі, дивиться на мене в упор і шипить. Я у ВаньВанича питаю: це він хто щас? Виявляється, удав-упир. А нас, лікарів, вважає Іудами і хоче впити з нас кров. Запитую: а інші де (бо ліжка пусті ж)? А Ванич, білий, як пузо в кота головного, тицає мені папірець:
"лежить земля, холодна, мов удав,
зміїні трупи — наче квітки рути".
Ну, все, думаю, повний алєс капут! Всіх порєшив, гадьониш плазуючий...
Але ж ні, інші в клозеті розділилися на дві команди: одна була зерна, інша - свині. І мовою тіла намагалися показати живу картинку:
"Якщо твоє зерно не проросло,
І бісер слів знов потоптали свині"...
Отака фігня, любі малята...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 03:16:16 ]
...і як тут не зненавидіти понеділки, середи, п"ятниці, неділі, червні, серпні, осені, весни?..
а отак! - думаю собі у відповідь і міцніше, ну майже як рідний, притискаю до пуза під майкою малееееенький пакунок з тротилом ...
а що? свято ж на носі! от я феєрверк і влаштую... психів у вирій відправлю...
а сам дивитимусь, під ніс наспівуватиму улюблену пісеньку головного:
"Ситуація –
Я в прострації…
Цілковито.
Тобто – зовсім."

і рукою їм махатиму... краса!

(на цьому, власне, я б могла і закінчити нашу сумну історію...
якби ж тільки у мене була совість...)

...що, перепрошую? тобто як "яке ще свято"? ну ви мене дивуєте, ніби в дурці ніколи не жили, їй-право! День Щасливого Дурня, любі мої. День Щасливого Дурня...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:27:43 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:27:53 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 10:16:53 ]
Муза - скарб? Ну і ну.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 12:30:17 ]
Ви не згодні?
ЦІКАВО...
ТАК -МУЗА, то і скарб, і розрада, і ЗАДОВОЛЕННЯ...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 12:30:21 ]
Ви не згодні?
ЦІКАВО...
ТАК -МУЗА, то і скарб, і розрада, і ЗАДОВОЛЕННЯ...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 13:04:06 ]
Ну вже прямо...