ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО, або Щоденник Антипоетичного змагання
06.03.08
08:56 Ранок на ПМ розпочався трохи суєтно, навіть поспіхом:
ні собі сорочку, ні тварям божим чобіток:
Як завжди – нам з тобою ніколи
Бджолою милуватись босою…
09:38 Потроху приходить осмислення сьогодення
і постають небуденні питання:
ти робиш що можеш і те що не зміг
щоб бути хоч чимось допоки не зник
10:01 Тривога нависла над галявиною перегонів,
«там чудеса, там лєший бродит»:
Іде неспокій
Наче змій
Будь чужий сокіл
Життя триває
10:30 У філософське розмірковування вривається
гнівне звинувачування, обстановка накаляється,
у повітрі запахло смаженим:
А ти – не українець,
бо з храму вірі втік,
13:00 – 13:25 Киснева подушка у вигляді віршів Марії Матіос
13:26 Свіжий вітер неземного кохання роздмухує хмари:
всім гарно, всі отримали, що хотіли:
Це неземне блаженство, нагорода
За те, що в тебе я є, в мене ти.
І далі - без зупину соло аж до 16:32!
Просто Карлсон на батарейках!
15:03:
Прошу, не відхиляй мого бажання;
15:27
В своїх мріях тебе я лоскочу
І у райське кохання бреду.
Запанує між нами кохання.
Ти прекрасна й водночас проста.
15:52
І ти мені подобаєшся дуже
І я мабуть також люблю тебе.
(15:22 Галантний Ман’єрист не в змозі навіть своїми Стансами
зупинити цей потік з першої чакри)
16:25
Повз красивих дівчат я пройшов,
Та тому що ішов за тобою.
Ти десь звезла та твоя краса
У думках залишилась постійних.
16:32
Твої перса дівочі неначе плоди,
Наче грона мого винограду…
16:50 Останній акорд всеосяжного кохання
виявився небуденним:
Любов – у ній існує щастя;
Любов - це наймиліша праці;
Любов – веде людину у перед;
Любов – то найсолодший в світі мед.
Любов...
16:50 Хіба вистачить сил протистояти такому напору?
Тут і жінка від чоловічого імені заволає:
Как обожаю я тебя,люблю и восхищаюсь я,
Небесной красотой и нежностью твоей,
О, милый мой ты ангелок, я счастьем полон впрок,
Судьба тебя мне подарила, как солнцем душу озарила,
Подарок Бога и судьбы, все это ты, все это ты.
16:48 У другій половині дня приходить розуміння,
що все не так просто, підбиваються невеселі,
але самокритичні підсумки:
Возможно, весенняя давит пора,
Мозги закипают и варятся просто,
………………………………………..
Но все же прозренья в умах настает:
Мужчины, свою осознайте ничтожность,
Мы выглядим с вами, как стадо горил.
17:00 На ПМ фієста, five o’clock під солодкі
і звабливі співи Золотої Жінки.
17:02 Скільки б пташечка не пєла,
а вічні питання залишаються без відповіді:
Життя...Чомусь те слово так багато значить.
Чому?НЕ дасть відповіді на це уже ніхто...
17:22 Але учасники перегонів ні на мить не втрачають
ясності розуму, самокритика загострюється навіть у жінок,
які намагаються вибороти у чоловіків право на приматів:
у деяких вчинках ми все ще горили
і в очах первісний страх…
19:16 Відчувається вечір! Градус підіймається,
відвертість наростає:
Варю, не боронись! Ти віддайся бажанню!
21:25 Ну, не без цього, грип же в Україні:
А ми такі хворі, що нікого лікувати.
Лишилось – почати із себе.
Аби почати.
22:13 Але життя бере своє… Всі до роботи!
Не гай часу, мій принце, —
цілуй!
22:16 Не зважаючи на пізній час, виявилось чимало бажаючих допомогти:
І ми з тобою - до плеча плече!
22:19 Ні, нащо нам конкуренція? Розборки, домовленості, консенсуси…
Для чого я тобі?
Пусти мене, пусти
Я більше не беру
Того, що не моє.
А не твоє — пусти,
23:25 Остання пісня нічних дзвонариків
Ты мне чуждишься в темноте,
Ты мне каждешься в море лиц
… і на Майстернях розпочалася нова доба!
Пишіть, друзі! Перегони форева!!!
:))
08:56 Ранок на ПМ розпочався трохи суєтно, навіть поспіхом:
ні собі сорочку, ні тварям божим чобіток:
Як завжди – нам з тобою ніколи
Бджолою милуватись босою…
09:38 Потроху приходить осмислення сьогодення
і постають небуденні питання:
ти робиш що можеш і те що не зміг
щоб бути хоч чимось допоки не зник
10:01 Тривога нависла над галявиною перегонів,
«там чудеса, там лєший бродит»:
Іде неспокій
Наче змій
Будь чужий сокіл
Життя триває
10:30 У філософське розмірковування вривається
гнівне звинувачування, обстановка накаляється,
у повітрі запахло смаженим:
А ти – не українець,
бо з храму вірі втік,
13:00 – 13:25 Киснева подушка у вигляді віршів Марії Матіос
13:26 Свіжий вітер неземного кохання роздмухує хмари:
всім гарно, всі отримали, що хотіли:
Це неземне блаженство, нагорода
За те, що в тебе я є, в мене ти.
І далі - без зупину соло аж до 16:32!
Просто Карлсон на батарейках!
15:03:
Прошу, не відхиляй мого бажання;
15:27
В своїх мріях тебе я лоскочу
І у райське кохання бреду.
Запанує між нами кохання.
Ти прекрасна й водночас проста.
15:52
І ти мені подобаєшся дуже
І я мабуть також люблю тебе.
(15:22 Галантний Ман’єрист не в змозі навіть своїми Стансами
зупинити цей потік з першої чакри)
16:25
Повз красивих дівчат я пройшов,
Та тому що ішов за тобою.
Ти десь звезла та твоя краса
У думках залишилась постійних.
16:32
Твої перса дівочі неначе плоди,
Наче грона мого винограду…
16:50 Останній акорд всеосяжного кохання
виявився небуденним:
Любов – у ній існує щастя;
Любов - це наймиліша праці;
Любов – веде людину у перед;
Любов – то найсолодший в світі мед.
Любов...
16:50 Хіба вистачить сил протистояти такому напору?
Тут і жінка від чоловічого імені заволає:
Как обожаю я тебя,люблю и восхищаюсь я,
Небесной красотой и нежностью твоей,
О, милый мой ты ангелок, я счастьем полон впрок,
Судьба тебя мне подарила, как солнцем душу озарила,
Подарок Бога и судьбы, все это ты, все это ты.
16:48 У другій половині дня приходить розуміння,
що все не так просто, підбиваються невеселі,
але самокритичні підсумки:
Возможно, весенняя давит пора,
Мозги закипают и варятся просто,
………………………………………..
Но все же прозренья в умах настает:
Мужчины, свою осознайте ничтожность,
Мы выглядим с вами, как стадо горил.
17:00 На ПМ фієста, five o’clock під солодкі
і звабливі співи Золотої Жінки.
17:02 Скільки б пташечка не пєла,
а вічні питання залишаються без відповіді:
Життя...Чомусь те слово так багато значить.
Чому?НЕ дасть відповіді на це уже ніхто...
17:22 Але учасники перегонів ні на мить не втрачають
ясності розуму, самокритика загострюється навіть у жінок,
які намагаються вибороти у чоловіків право на приматів:
у деяких вчинках ми все ще горили
і в очах первісний страх…
19:16 Відчувається вечір! Градус підіймається,
відвертість наростає:
Варю, не боронись! Ти віддайся бажанню!
21:25 Ну, не без цього, грип же в Україні:
А ми такі хворі, що нікого лікувати.
Лишилось – почати із себе.
Аби почати.
22:13 Але життя бере своє… Всі до роботи!
Не гай часу, мій принце, —
цілуй!
22:16 Не зважаючи на пізній час, виявилось чимало бажаючих допомогти:
І ми з тобою - до плеча плече!
22:19 Ні, нащо нам конкуренція? Розборки, домовленості, консенсуси…
Для чого я тобі?
Пусти мене, пусти
Я більше не беру
Того, що не моє.
А не твоє — пусти,
23:25 Остання пісня нічних дзвонариків
Ты мне чуждишься в темноте,
Ты мне каждешься в море лиц
… і на Майстернях розпочалася нова доба!
Пишіть, друзі! Перегони форева!!!
:))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Предгрозовое"
• Перейти на сторінку •
"ПЛАЧ ПО ЗАНЕПАЛОМУ РЕЙТИНГУ (думки вголос одного з учасників «поетичних змагань»)"
• Перейти на сторінку •
"ПЛАЧ ПО ЗАНЕПАЛОМУ РЕЙТИНГУ (думки вголос одного з учасників «поетичних змагань»)"
Про публікацію