Вибачте, що не вділив уваги. Зараз можна трішки поговорити. З формального боку до вірша ніяких претензій у мене майже нема. Ну, може (чом би й ні?) молода екзальтована особа обожнювати свого таємного обранця і звертатися до нього, називаючи навіть у займеннику з ВЕЛИКОЇ літери. Так у релігійних текстах звертаються лище до отця і сина. Не памятаю, але про духа святого, здається згажується з малої. Хоча не певний, а перевіряти зараз мені не випадає. Подивіться вже БЛ самі. Білий вірш - цікава форма. У мене їх всього кілька. Чомусь вони мені нагадують переклади. Але то - субєктивне."Ховаю імена твої в записниках" - скільки тих імен? Про них ви далі (як і перед тим) нічого не говорите і вже згадуєте лише одного. Коли я саркастично відгукнувся про зміст, то мав на увазі саме зміст, а не щось інше. Ваша "ломка" мені видалася начуханим на здоровому тілі прищиком від нічого робити у "мегаполісі кімнати", хоча я й розумію, що вона завелика лише для самотності. Я не відчув ні справжнього болю, ні туги за обожнюваним коханим, не зрозумів чим окрім "брехні" (без якої вас "кумарить") він так приваблює. Така собі самотня кішечка ця ваша ЛГ. Мабуть, що задосить.