ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
02:42
Скрізь Великдень, скрізь Великдень аж розливсь неначе
Писанки і крашанки квітами цвітуть.
Я на пасочці одній абревіатуру бачив:
Хе і Ве... Й замислився, в чому ж її суть?
Ви скажіть направду, друзі, що символізує
Кекс отой пасхальний, ну добре помі
Писанки і крашанки квітами цвітуть.
Я на пасочці одній абревіатуру бачив:
Хе і Ве... Й замислився, в чому ж її суть?
Ви скажіть направду, друзі, що символізує
Кекс отой пасхальний, ну добре помі
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Тиша, самотність, сон, світло (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 140–145
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тиша, самотність, сон, світло (роздуми, цитати)
* * *
Ніщо так не заспокоює, як діалог з тишею.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше…
Без людей Любов їх людить.
* * *
Якщо навіть уві сні люди не сплять,
значить слухає ніч їхню тишу.
* * *
Захочеш тиші, дзвони – помовчимо.
* * *
Раптом грім.
Усе, що зосталось од тиші, – я.
Дощі заходилися ще страшніші.
Коли розколовся мій дім,
коли поламалась земля,
все, що зосталось од тиші, – я.
Тиші в мені залишилось вдосталь…
* * *
Тиша за крик важливіша.
* * *
Тиша повітрям тонесенько дише.
* * *
А тиша живе! – колише
свої геніальні цитати.
* * *
Хто замкнувся в келії своїй,
той не просить соди чи розради,
він думками в пущі голубій
і найкращі ліки кра́де.
* * *
Без поетів наступає тиша.
* * *
Жити між звуків так важко на грішній землі.
* * *
Самотність підвладна тіні й тиші наростаючій.
* * *
Від одинокості до смерті тільки крок.
Я це читав – але це ти писала.
* * *
Є самота́, якої не збагнеш.
Вона в ту мить, коли чекаєш свята,
коли додому на́ніч не ідеш,
коли цілуєш не жону, а брата.
* * *
Один – то не два і не три.
Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто,
а поруч усі – і ніхто.
* * *
Як сяє в одинокості свіча,
то це омана, їй повітря – спільник.
Це знає той, хто з вогником в очах,
для кого світло – не лише світильник.
* * *
Між цим і між іншим
жиє однина.
Жиє однина.
Жиє однина.
Питає Господь:
«…чом ти одна?
…Чом ти одна?
Ну, чому ж ти одна?»
Вона відпові́ла –
і очі одкрила –
і крила розкрила –
і Бога зустріла:
«У мене є Ти,
а всі інші світи
я скоро сходила…
Я хворо сходила…»
* * *
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе́ від вікна.
* * *
Сни твої розвіються.
Сни твої забудуться.
Аж ніяк не втіляться.
Підуть і заблудяться.
* * *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
* * *
Сон є своєрідний стрес, шок, завдяки якому,
як я розумію, відбувається енергетичний скид
інформації, надуманого, нафантазованого.
* * *
Є сни, яким ціна – поява.
Сни ясновиді.
Під пензлем ді́йсниться уява.
* * *
Сни – як метелики.
* * *
Підкупають когось діамантові сни.
* * *
Хай кожен твій сон
обрамляється сірим папірусом ранку.
* * *
Безсоння:
Безсоння – це вибиті двері
у перебіжну ніч,
це особиста містерія
з правдою віч-на-віч.
Це мовчазні розмови
з антисвоїм єством.
Безсоння – доїння корови,
недоєної за весь сон.
Це марші думок строкатих
навколо своєї осі,
це повна демократія
тебе проти всіх-усіх…
Це днем перекрита безодня –
тому й неймовірна річ…
Ти теж результат безсоння.
Безсоння – не просто ніч…
* * *
Картини сну нагадують реальність,
якою доля нас нагородила.
* * *
Десь у середніх снах
з’являється реальність,
залежність від подій,
усе, як у житті.
Тоді лечу, як птах –
і це не аномальність –
як риба у воді,
як звір на самоті.
* * *
Уривки споминів, перетворені на клон,
манять і обманять, як звичайний сон.
* * *
Пахнуть ладаном уривки наших снів,
які вмиває ранок чорним милом.
* * *
Найкраще відбувається у снах,
чомусь лише у снах.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Ми живемо на грані тьми і світла.
* * *
Іскра – те ж джерело, те ж тепло,
тільки недовговічне.
* * *
Коли немає свіч, стає страшною ніч.
* * *
Після вогню – земля чорна́,
а після дощу – знову трава.
* * *
Навіть у глибокому погребі скляний осколок
шукає і відбиває світло.
* * *
Як промінь попереджує зорю –
так сонце понароджує проміння.
* * *
Світло – не лише світильник.
* * *
Не шукай після сонця грозу.
* * *
Радій сонцю, яке є, а якщо його нема,
вигадай світло.
Ніщо так не заспокоює, як діалог з тишею.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше…
Без людей Любов їх людить.
* * *
Якщо навіть уві сні люди не сплять,
значить слухає ніч їхню тишу.
* * *
Захочеш тиші, дзвони – помовчимо.
* * *
Раптом грім.
Усе, що зосталось од тиші, – я.
Дощі заходилися ще страшніші.
Коли розколовся мій дім,
коли поламалась земля,
все, що зосталось од тиші, – я.
Тиші в мені залишилось вдосталь…
* * *
Тиша за крик важливіша.
* * *
Тиша повітрям тонесенько дише.
* * *
А тиша живе! – колише
свої геніальні цитати.
* * *
Хто замкнувся в келії своїй,
той не просить соди чи розради,
він думками в пущі голубій
і найкращі ліки кра́де.
* * *
Без поетів наступає тиша.
* * *
Жити між звуків так важко на грішній землі.
* * *
Самотність підвладна тіні й тиші наростаючій.
* * *
Від одинокості до смерті тільки крок.
Я це читав – але це ти писала.
* * *
Є самота́, якої не збагнеш.
Вона в ту мить, коли чекаєш свята,
коли додому на́ніч не ідеш,
коли цілуєш не жону, а брата.
* * *
Один – то не два і не три.
Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто,
а поруч усі – і ніхто.
* * *
Як сяє в одинокості свіча,
то це омана, їй повітря – спільник.
Це знає той, хто з вогником в очах,
для кого світло – не лише світильник.
* * *
Між цим і між іншим
жиє однина.
Жиє однина.
Жиє однина.
Питає Господь:
«…чом ти одна?
…Чом ти одна?
Ну, чому ж ти одна?»
Вона відпові́ла –
і очі одкрила –
і крила розкрила –
і Бога зустріла:
«У мене є Ти,
а всі інші світи
я скоро сходила…
Я хворо сходила…»
* * *
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе́ від вікна.
* * *
Сни твої розвіються.
Сни твої забудуться.
Аж ніяк не втіляться.
Підуть і заблудяться.
* * *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
* * *
Сон є своєрідний стрес, шок, завдяки якому,
як я розумію, відбувається енергетичний скид
інформації, надуманого, нафантазованого.
* * *
Є сни, яким ціна – поява.
Сни ясновиді.
Під пензлем ді́йсниться уява.
* * *
Сни – як метелики.
* * *
Підкупають когось діамантові сни.
* * *
Хай кожен твій сон
обрамляється сірим папірусом ранку.
* * *
Безсоння:
Безсоння – це вибиті двері
у перебіжну ніч,
це особиста містерія
з правдою віч-на-віч.
Це мовчазні розмови
з антисвоїм єством.
Безсоння – доїння корови,
недоєної за весь сон.
Це марші думок строкатих
навколо своєї осі,
це повна демократія
тебе проти всіх-усіх…
Це днем перекрита безодня –
тому й неймовірна річ…
Ти теж результат безсоння.
Безсоння – не просто ніч…
* * *
Картини сну нагадують реальність,
якою доля нас нагородила.
* * *
Десь у середніх снах
з’являється реальність,
залежність від подій,
усе, як у житті.
Тоді лечу, як птах –
і це не аномальність –
як риба у воді,
як звір на самоті.
* * *
Уривки споминів, перетворені на клон,
манять і обманять, як звичайний сон.
* * *
Пахнуть ладаном уривки наших снів,
які вмиває ранок чорним милом.
* * *
Найкраще відбувається у снах,
чомусь лише у снах.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Ми живемо на грані тьми і світла.
* * *
Іскра – те ж джерело, те ж тепло,
тільки недовговічне.
* * *
Коли немає свіч, стає страшною ніч.
* * *
Після вогню – земля чорна́,
а після дощу – знову трава.
* * *
Навіть у глибокому погребі скляний осколок
шукає і відбиває світло.
* * *
Як промінь попереджує зорю –
так сонце понароджує проміння.
* * *
Світло – не лише світильник.
* * *
Не шукай після сонця грозу.
* * *
Радій сонцю, яке є, а якщо його нема,
вигадай світло.
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-тиша-самотність-сон-світло-вірші-цитати-роздуми-вислови.html
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 140–145
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію