ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2022.06.26 06:18
Мовчи, солдате, твоя Совість чиста.
Бо землю боронити – це святе.
Тебе стрічає уціліле місто
і на душі спокійно через те.

Там від Херсону до Лугані – пекло,
то «Гради»* землю б’ють, то «Сонцепек»*.
Твоє волосся інієм примерзло

Віктор Кучерук
2022.06.26 05:24
І. Б...
П’єдестал збудували роки,
Підпираючи зроблене днями, –
Тож, старанням оцим завдяки,
Тобі є де стоять перед нами.
Хоч життя галасує і б’є,
І веселощі змінює докір, –
Лиш світліє обличчя твоє

Тетяна Левицька
2022.06.25 18:31
Своя сорочечка до тіла ближче,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...

Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,

Сергій Губерначук
2022.06.25 14:32
Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.

Збираєш потому
так, ніби востаннє,

Ігор Шоха
2022.06.25 13:23
Чи бавовна палає, чи вата –
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.

Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...

Микола Соболь
2022.06.25 08:05
Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.

Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли

Віктор Кучерук
2022.06.25 06:03
Гонить вітер
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита

Сергій Губерначук
2022.06.24 17:34
Та хоч би раз
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!

Ігор Деркач
2022.06.24 15:32
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.

Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,

Володимир Невесенко
2022.06.24 10:38
Під сосен тремким навісом,
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.

Віктор Кучерук
2022.06.24 05:30
Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.

Микола Дудар
2022.06.24 01:49
Невимовного болю надто для сліз.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість

Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.

Тетяна Левицька
2022.06.23 22:07
Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.

Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що

Євген Федчук
2022.06.23 20:09
Лук’янівка. Спекотним днем іду.
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л

Микола Дудар
2022.06.23 12:55
Ти мирний, тихий взагалі…
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.

На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась

Микола Соболь
2022.06.23 10:06
Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.

А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Євген Федчук
2020.02.03

Олександр Панін
2020.01.12

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Герасименко (1962) / Поеми

 Небо кульбабине
I

О полудню квітневий, ти посій
емоції і прагнення у пам’ять,
а відпочинеш уночі, бо ці
рослинки, як
мандрівника і лірника, цікавлять

і спалюють, і створюють мене,
і генерують мрії незгасимі.
Цей полудень чарівний не мине.
Спасибі вам,
русяво-золоті, сріблясто-сиві.

Сплітаються віршовані рядки
з бажанням, що посіялось у пам’ять:
не тільки стати, горілиць лягти
на килимок –
на сонячний і місячний – кульбабок.


II

Небо над нами – зірок феєрверк і планет,
небо над нами – прекрасне, далеке, безкрає
манить мене до світання і зве, і п’янить.
Жаль, що до нього спекотних бажань не дістане

навіть ракета або ж – устремлінь монгольф’єр,
навіть, коли не захмарене, – то височеньке.
Та не печалюсь, не плачу, не мчу: в мене є
небо кульбабине – сонечка і місяченьки!


III

Небо кульбабине,
де чудернацькі сузір’я,
в жодному зоряному атласі не знайти
і не збагнути, чому ця місцинка служила
тільки мистецько, на жаль,
і красі, й чистоті.

Небо кульбабине –
сонць є і місяців сотні
і тисячі є, напевно, приємних планет.
Мовить поет:
«Магнетизмом солодким безодні
манить мене в полудень, спалює і п’янить

Небо кульбабине».

Небо кульбабине –
золото, срібло, смарагди.
Хоч і блищало воно до смішного малим.
Любий поете,
в рядках променистих згора́в ти
і спопелився,
проте для людей запалив

Небо кульбабине.

Небо кульбабине,
де чудернацькі сузір’я,
в жодному зоряному атласі не знайти
і не збагнути,
чому ця місцинка служила
для перехожих взірцем
і краси, й чистоти.


IV

Човен із чорним і сірим відчалив, і бджоли
славити стали у злуці, у сув’язі з віршами,
сповнене золотокосими і сивочолими,
небо кульбабине –
сонячне з місячним змішане.

Спрагло і вправно впрягався,
вливаючись віршем,
В хор оцей, в озеро –
хороше, весело, гаряче!
А щоб відсоток високої істини збільшити
біля стеблинок звабливих блукав я,благаючи:

«Небо кульбабине,
будь з нами степом і морем,
Альпами, що восени, весняною саваною!»
Відповідало:
«Людей, що пороблені хворими,
у потаємні глибини неспинно заманюю:

в чорну діру, у печеру розширену, в шахту
там добувати корисні, цілющі копалини».
Так і поета в лабети в ті лагідно втягнуто,
в танго кохання останнього,
в небо кульбабине.

В ньому залишитись?
Ні! За свободу в атаку!
І на асфальт із квітучої вічності вискочив.
Не потопило…
Тобі я уклінно подякую,
Небо Кульбабине –
сонячне змішане з місячним.

2020




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-22 14:52:47
Переглядів сторінки твору 108
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.098 / 5.5  (5.149 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 4.800 / 5.5  (4.783 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАН У ВІРШАХ
Автор востаннє на сайті 2022.06.05 12:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2022-05-22 16:31:30 ]
Сильний і яскравий вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2022-05-24 19:01:14 ]
Дякую! У вас усі такі. У мене ж інколи виходить на рівні.