ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.06.26
06:18
Мовчи, солдате, твоя Совість чиста.
Бо землю боронити – це святе.
Тебе стрічає уціліле місто
і на душі спокійно через те.
Там від Херсону до Лугані – пекло,
то «Гради»* землю б’ють, то «Сонцепек»*.
Твоє волосся інієм примерзло
Бо землю боронити – це святе.
Тебе стрічає уціліле місто
і на душі спокійно через те.
Там від Херсону до Лугані – пекло,
то «Гради»* землю б’ють, то «Сонцепек»*.
Твоє волосся інієм примерзло
2022.06.26
05:24
І. Б...
П’єдестал збудували роки,
Підпираючи зроблене днями, –
Тож, старанням оцим завдяки,
Тобі є де стоять перед нами.
Хоч життя галасує і б’є,
І веселощі змінює докір, –
Лиш світліє обличчя твоє
П’єдестал збудували роки,
Підпираючи зроблене днями, –
Тож, старанням оцим завдяки,
Тобі є де стоять перед нами.
Хоч життя галасує і б’є,
І веселощі змінює докір, –
Лиш світліє обличчя твоє
2022.06.25
18:31
Своя сорочечка до тіла ближче,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...
Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...
Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,
2022.06.25
14:32
Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
2022.06.25
13:23
Чи бавовна палає, чи вата –
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
2022.06.25
08:05
Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
2022.06.25
06:03
Гонить вітер
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита
2022.06.24
17:34
Та хоч би раз
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
2022.06.24
15:32
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
2022.06.24
10:38
Під сосен тремким навісом,
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.
2022.06.24
05:30
Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.
2022.06.24
01:49
Невимовного болю надто для сліз.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість
Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість
Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.
2022.06.23
22:07
Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.
Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.
Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що
2022.06.23
20:09
Лук’янівка. Спекотним днем іду.
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л
2022.06.23
12:55
Ти мирний, тихий взагалі…
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.
На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.
На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась
2022.06.23
10:06
Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.02.03
2020.01.12
2019.11.07
2019.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Поеми
Ліки від війни
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ліки від війни
Я все думаю нощно і денно,
В Боже небо дивлюсь голубе --
Україно моя ти стражденна,
Ну за що розпинають тебе?!
Ну за що знов тобі — стільки горя? -
Очі виплакав я у журбі.
То — сусід бездуховний і хворий
Так озлоблено заздрить тобі.
За степи оці, сонцем залиті,
За чорнозем, і гори й ліси,
За жінок — найчарівніших в світі,
За творців геніальних краси?!!!
За козацтво, що рівних не знає,
Де в бою вартий сотні один.
За веселку квітучу над гаєм,
За моря, і річки, і сади?!
За Природу таку мальовничу,
Що дарує нам волю і дух,
І за працю твоїх будівничих,
За пісні, що так пестять наш слух!!!
ІІ
Мені снилось, що фосфор ядучий
В Запоріжжі труїв мої дні.
І лежав я розстріляний в Бучі,
І що руки зв’язали мені.
Гвалтувала сестер моїх вата*,
Убивала малих дитинчат...
Доки, доки це буде тривати???
Я у розпачі дикім кричав.
Хай закриють нам небо, і стелю
Зроблять з США і Європи специ... --
Вопіющого крик у пустелі --
Хай триває жахний геноцид!
Ці країни навалу не спинять,
Тільки зброю нам шлють і привіт.
Україна, немов Берегиня,
Закрива від Москви цілий світ.
Ворог лютий снарядами гупав,
Вів я в лавах морпіхів борню
За розтерзаний наш Маріуполь,
Породіллю виносив з вогню.
З ППО я витворював диво --
Гвинтокрил поховала трава --
Я, неначе той київський Привид,
Літаки і ракети збивав.
Жертви, жертви Ареєві Богу...
Вже наситилась кров’ю земля.
Може, меч Божий до Перемоги
Нам відкриє усе-таки шлях?!
ІІІ
Може, інші Боги... Сам Ярило --
Бог Любові на землю зійде?
Щоби квіти кохання укрили
На деревах гілля молоде?!
Може, воїн пригорне ще милу,
І забуде на мить про стрільбу?
Почуття нездоланного сила
Руйнівну цю зупинить добу?!
І до болю зворушливий клекіт
Зазвучить поміж хмар, поміж гір.
Обереги Вкраїни — лелеки
Подарують нам спокій і мир?
І на лоно вкраїнського раю
Благодать Божа зійде ізнов?
Від війни інших ліків не знаю --
Лиш любов, лиш любов, лиш ЛЮБОВ!!!
24 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
В Боже небо дивлюсь голубе --
Україно моя ти стражденна,
Ну за що розпинають тебе?!
Ну за що знов тобі — стільки горя? -
Очі виплакав я у журбі.
То — сусід бездуховний і хворий
Так озлоблено заздрить тобі.
За степи оці, сонцем залиті,
За чорнозем, і гори й ліси,
За жінок — найчарівніших в світі,
За творців геніальних краси?!!!
За козацтво, що рівних не знає,
Де в бою вартий сотні один.
За веселку квітучу над гаєм,
За моря, і річки, і сади?!
За Природу таку мальовничу,
Що дарує нам волю і дух,
І за працю твоїх будівничих,
За пісні, що так пестять наш слух!!!
ІІ
Мені снилось, що фосфор ядучий
В Запоріжжі труїв мої дні.
І лежав я розстріляний в Бучі,
І що руки зв’язали мені.
Гвалтувала сестер моїх вата*,
Убивала малих дитинчат...
Доки, доки це буде тривати???
Я у розпачі дикім кричав.
Хай закриють нам небо, і стелю
Зроблять з США і Європи специ... --
Вопіющого крик у пустелі --
Хай триває жахний геноцид!
Ці країни навалу не спинять,
Тільки зброю нам шлють і привіт.
Україна, немов Берегиня,
Закрива від Москви цілий світ.
Ворог лютий снарядами гупав,
Вів я в лавах морпіхів борню
За розтерзаний наш Маріуполь,
Породіллю виносив з вогню.
З ППО я витворював диво --
Гвинтокрил поховала трава --
Я, неначе той київський Привид,
Літаки і ракети збивав.
Жертви, жертви Ареєві Богу...
Вже наситилась кров’ю земля.
Може, меч Божий до Перемоги
Нам відкриє усе-таки шлях?!
ІІІ
Може, інші Боги... Сам Ярило --
Бог Любові на землю зійде?
Щоби квіти кохання укрили
На деревах гілля молоде?!
Може, воїн пригорне ще милу,
І забуде на мить про стрільбу?
Почуття нездоланного сила
Руйнівну цю зупинить добу?!
І до болю зворушливий клекіт
Зазвучить поміж хмар, поміж гір.
Обереги Вкраїни — лелеки
Подарують нам спокій і мир?
І на лоно вкраїнського раю
Благодать Божа зійде ізнов?
Від війни інших ліків не знаю --
Лиш любов, лиш любов, лиш ЛЮБОВ!!!
24 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
*Вата, ватники — так називають москалів.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1594 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1594 seconds