ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Публіцистика
Не питати ціну
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Не питати ціну
Як часто у вас виникало почуття ошуканості і навіть обурення: чому мені не сказали правду? Чому не дали інструкції до життя? Чому не повісили цінники на блага? У мене бувало частенько...
Наприклад, коли народила. Тому що ніхто ж не сказав, що це так не буде, як я собі уявляю. Трохи, кілька годин страждань, потім бац, тобі видали коробочку зі щастям: розпишіться і насолоджуйтесь. Ні! Багато сюрпризів чатувало на шляху материнства, починаючи з приколів фізіології під час та після пологів і закінчуючи пекельним пубертатом. А може, ще й не закінчуючи? Далі ж я не ходила.
Мама мені часто говорила у моєму підлітковому віці: мовляв, виростеш, і нехай тобі твої діти роблять те, що ти мені. Прокляла, я вважаю. Хоча мені в ті роки здавалося, а шо тако-о-о-го? І це у всіх таке. І приколи, і пубертати. Ну чи майже у всіх. Але всі мовчать, як партизани.
От мені й хотілося б запитати: люди, а чого ви не розповідаєте відверто, як живете і скільки коштує ваше щастя? Як ви, наприклад, не спите ночами, щоб скласти якийсь важливий для себе іспит або коли пишете книгу чи дисертацію.
Як ви доглядаєте і намагаєтесь нагодувати нейролептиками своїх напівбожевільних дідусів та бабусь. Як ви телефонуєте в сльозах у поліцію і просите: приїжджайте якнайшвидше, і органи опіки та піклування з собою візьміть, нехай вони позбавлять мене батьківських прав. Як ви вже півтора роки не бачите батьків, бо боїтеся заразити вірусом. Як ваша жіночність йде до заходу сонця і в найвідповідальніший момент вас накриває гарячими хвилями, і нікуди втекти. А люди ж це бачать і дехто навіть розуміє, що це. Як ви збудували кар'єру і весело впахуєте у вихідні на роботі в нападах трудоголізму, тому що вас ніхто вдома не чекає або, навпаки, тому що чекає забагато всіх, а хочеться грошей і спокою. Скільки вам болю і зусиль довелося стерпіти, щоб стати тим красунчиком, що ви є.
І найголовніше, що у кожного з вас свій вибір та своя ціна. Яку вам не називали на старті. Але яку ви все одно платите. Щоб бути щасливим та жити. Адже ніхто не давав гарантії, що у вас буде сьогоднішній день. І в ньому ви будете красиві та навіть іноді здорові. І в ньому будуть чудові діти, які цілком собі оукей. І в ньому буде чудова книга, яка майже вже готова. Або успішна кар'єра та цікава робота. Живі тато та/або мама. І бабуся/дідусь, що хоч іноді й несповна розуму, але така ріднесенькі... Тому що якби нам озвучили цінник, ми б так до старості ходили повз своє життя.
Вибору немає. Потрібно жити те, що дали. І те, що хочеться, звичайно, теж. Але не питаючи ціни. Смішно...
Наприклад, коли народила. Тому що ніхто ж не сказав, що це так не буде, як я собі уявляю. Трохи, кілька годин страждань, потім бац, тобі видали коробочку зі щастям: розпишіться і насолоджуйтесь. Ні! Багато сюрпризів чатувало на шляху материнства, починаючи з приколів фізіології під час та після пологів і закінчуючи пекельним пубертатом. А може, ще й не закінчуючи? Далі ж я не ходила.
Мама мені часто говорила у моєму підлітковому віці: мовляв, виростеш, і нехай тобі твої діти роблять те, що ти мені. Прокляла, я вважаю. Хоча мені в ті роки здавалося, а шо тако-о-о-го? І це у всіх таке. І приколи, і пубертати. Ну чи майже у всіх. Але всі мовчать, як партизани.
От мені й хотілося б запитати: люди, а чого ви не розповідаєте відверто, як живете і скільки коштує ваше щастя? Як ви, наприклад, не спите ночами, щоб скласти якийсь важливий для себе іспит або коли пишете книгу чи дисертацію.
Як ви доглядаєте і намагаєтесь нагодувати нейролептиками своїх напівбожевільних дідусів та бабусь. Як ви телефонуєте в сльозах у поліцію і просите: приїжджайте якнайшвидше, і органи опіки та піклування з собою візьміть, нехай вони позбавлять мене батьківських прав. Як ви вже півтора роки не бачите батьків, бо боїтеся заразити вірусом. Як ваша жіночність йде до заходу сонця і в найвідповідальніший момент вас накриває гарячими хвилями, і нікуди втекти. А люди ж це бачать і дехто навіть розуміє, що це. Як ви збудували кар'єру і весело впахуєте у вихідні на роботі в нападах трудоголізму, тому що вас ніхто вдома не чекає або, навпаки, тому що чекає забагато всіх, а хочеться грошей і спокою. Скільки вам болю і зусиль довелося стерпіти, щоб стати тим красунчиком, що ви є.
І найголовніше, що у кожного з вас свій вибір та своя ціна. Яку вам не називали на старті. Але яку ви все одно платите. Щоб бути щасливим та жити. Адже ніхто не давав гарантії, що у вас буде сьогоднішній день. І в ньому ви будете красиві та навіть іноді здорові. І в ньому будуть чудові діти, які цілком собі оукей. І в ньому буде чудова книга, яка майже вже готова. Або успішна кар'єра та цікава робота. Живі тато та/або мама. І бабуся/дідусь, що хоч іноді й несповна розуму, але така ріднесенькі... Тому що якби нам озвучили цінник, ми б так до старості ходили повз своє життя.
Вибору немає. Потрібно жити те, що дали. І те, що хочеться, звичайно, теж. Але не питаючи ціни. Смішно...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію