ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Сузір*я
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сузір*я
Я зробила собі каву і гірко видихнула.
Як мені сьогодні зібрати себе докупи?
Все почалося з невинного діалогу про хобі.
-А я фотографію люблю! – прийшло від Нього, але я поки не знала, що то Він.
Відверто кажучи, фотографія і моя пристрасть, я люблю знімати макрозйомкою квіти, жучків, широкоформатно – краєвиди, люблю робити панорамні фото, а ще – знімати людей. Портрети, які підкреслюють індивідуальність, і на яких людина собі подобається. Пристрілююся до ракурсів, намагаюся вгадати.
Кожну людину ми бачимо через призму свого сприйняття, і це нормально. Показати красу моделі – важливо.
З невимушених теревенів все розпочалося. І мені не було важко, бо співрозмовник вів себе харизматично і тактовно, легко з ним було і цікаво.
І я почала закохуватися. Мій чоловік, який він? Харизма, інтелект, живий розум і гумор, внутрішня сила і акуратність, і вимогливість до себе, але лояльність до інших. Я ні разу не відчула себе незручно, і мені захотілося відкритися.
І от я почала відкривати своє життя, свої радощі і болі. Ми просто зустрілися, на якомусь з гірських перевалів і час від часу розмовляли. Я почала чекати його з’яви, я хотіла, щоб він знав, які світанки я зустріла, які осяяння мені відкрилися і яке на смак тістечко, яке я з’їла за кавою, поки він далеко. Ми говорили про літературу, і він мені відкрив Іздрика. Я показала свою прозу – і він порівняв мене з Муракамі, книг якого до того я ніколи не читала. Я запитала його про творчість японського письменника, і він пригадав, як студентом читав його роман, і я скачала цей роман і таки мене захопило.
Я хотіла похвалитися, що моя англійська непогана, і він показав, що його іще краща. Ми комунікували, і це було насичено і мало величезне значення для мене. Чоловік, який сколихнув мої відчуття і став для мене бажаним співрозмовником, другом. Він вмів однією фразою витягнути з мене багато-чого. І я любила цю якість. Він зберіг собі напам’ять мною написаний вірш, а по факту вже знав, як я виглядаю, про що пишу, і що я не придумую.
Щирість, яку зараз так рідко можна знайти, вона у мене у профіциті, навіть інколи нищівна.
Він мене повів, ніби у танці, і я таки повелася.
І я почала йому писати, мало не щодня, бо подумки розмовляла з ним часто. Теми не закінчувалися. В моїх вигадках ми сиділи в горах біля вогнища і він мені розповідав про свою роботу, про каву, заварену міцно, ніби смола, з веселковими бульбашками.
Ми зчепилися врукопашну за бограч, і він таки довів, що готує він краще, хоча я показувала свої пироги, які у мене таки пристойні.
Я хотіла заводитися з ним і гратися, бо у цих бешкетуваннях я згадувала давно загублені емоції.
Я розглядала його руки і уявляла, що він гарний. І сумнівів не було. І я писала йому, щодня, хоча він не з’являвся, аж поки не припустила, що він заблокував мене. Причини на те були, а я ж ховатися не хотіла ні від кого, і розмовляючи щиро з цим чоловіком мрії я таки була чесною і справжньою. І я не стану звинувачувати його ні в чому, бо у мене залишиться лише тепло нашого спілкування, бешкетування і оргазм від його гострого розуму і харизми. Він один з найкращих, незабутніх, непередбачуваних чоловіків у моєму житті. Незбагненний, так охрестила його я, а так у нього притаманне ім’я, Блакитна зірка. Його батьки не помилилися, коли назвали його так, він виріс дуже достойною людиною, вартою успіху і досягнень, хорошої достойної пари поряд і сина, який пишатиметься татком, а татко пишатиметься сином. Й у нього все вийде.
І мені радісно, бо це був доказ, що такі чоловіки, вони в принципі є! Красиві душею, тілом, з незламною волею і шармом, які не застигли у сталій формі, а прагнуть розвитку і хочуть жити. Люблю, звісно, люблю. Тепло тисну руку і усміхаюся, радіючи недовгому контакту.
Ти зобов’язаний бути! Незалежно з ким і де! Ти взяв частинку мого серця, але я дала її тобі, щоб серед ночі колись твоя Блакитна зірка таки вказала мені шлях з мороку!
Як мені сьогодні зібрати себе докупи?
Все почалося з невинного діалогу про хобі.
-А я фотографію люблю! – прийшло від Нього, але я поки не знала, що то Він.
Відверто кажучи, фотографія і моя пристрасть, я люблю знімати макрозйомкою квіти, жучків, широкоформатно – краєвиди, люблю робити панорамні фото, а ще – знімати людей. Портрети, які підкреслюють індивідуальність, і на яких людина собі подобається. Пристрілююся до ракурсів, намагаюся вгадати.
Кожну людину ми бачимо через призму свого сприйняття, і це нормально. Показати красу моделі – важливо.
З невимушених теревенів все розпочалося. І мені не було важко, бо співрозмовник вів себе харизматично і тактовно, легко з ним було і цікаво.
І я почала закохуватися. Мій чоловік, який він? Харизма, інтелект, живий розум і гумор, внутрішня сила і акуратність, і вимогливість до себе, але лояльність до інших. Я ні разу не відчула себе незручно, і мені захотілося відкритися.
І от я почала відкривати своє життя, свої радощі і болі. Ми просто зустрілися, на якомусь з гірських перевалів і час від часу розмовляли. Я почала чекати його з’яви, я хотіла, щоб він знав, які світанки я зустріла, які осяяння мені відкрилися і яке на смак тістечко, яке я з’їла за кавою, поки він далеко. Ми говорили про літературу, і він мені відкрив Іздрика. Я показала свою прозу – і він порівняв мене з Муракамі, книг якого до того я ніколи не читала. Я запитала його про творчість японського письменника, і він пригадав, як студентом читав його роман, і я скачала цей роман і таки мене захопило.
Я хотіла похвалитися, що моя англійська непогана, і він показав, що його іще краща. Ми комунікували, і це було насичено і мало величезне значення для мене. Чоловік, який сколихнув мої відчуття і став для мене бажаним співрозмовником, другом. Він вмів однією фразою витягнути з мене багато-чого. І я любила цю якість. Він зберіг собі напам’ять мною написаний вірш, а по факту вже знав, як я виглядаю, про що пишу, і що я не придумую.
Щирість, яку зараз так рідко можна знайти, вона у мене у профіциті, навіть інколи нищівна.
Він мене повів, ніби у танці, і я таки повелася.
І я почала йому писати, мало не щодня, бо подумки розмовляла з ним часто. Теми не закінчувалися. В моїх вигадках ми сиділи в горах біля вогнища і він мені розповідав про свою роботу, про каву, заварену міцно, ніби смола, з веселковими бульбашками.
Ми зчепилися врукопашну за бограч, і він таки довів, що готує він краще, хоча я показувала свої пироги, які у мене таки пристойні.
Я хотіла заводитися з ним і гратися, бо у цих бешкетуваннях я згадувала давно загублені емоції.
Я розглядала його руки і уявляла, що він гарний. І сумнівів не було. І я писала йому, щодня, хоча він не з’являвся, аж поки не припустила, що він заблокував мене. Причини на те були, а я ж ховатися не хотіла ні від кого, і розмовляючи щиро з цим чоловіком мрії я таки була чесною і справжньою. І я не стану звинувачувати його ні в чому, бо у мене залишиться лише тепло нашого спілкування, бешкетування і оргазм від його гострого розуму і харизми. Він один з найкращих, незабутніх, непередбачуваних чоловіків у моєму житті. Незбагненний, так охрестила його я, а так у нього притаманне ім’я, Блакитна зірка. Його батьки не помилилися, коли назвали його так, він виріс дуже достойною людиною, вартою успіху і досягнень, хорошої достойної пари поряд і сина, який пишатиметься татком, а татко пишатиметься сином. Й у нього все вийде.
І мені радісно, бо це був доказ, що такі чоловіки, вони в принципі є! Красиві душею, тілом, з незламною волею і шармом, які не застигли у сталій формі, а прагнуть розвитку і хочуть жити. Люблю, звісно, люблю. Тепло тисну руку і усміхаюся, радіючи недовгому контакту.
Ти зобов’язаний бути! Незалежно з ким і де! Ти взяв частинку мого серця, але я дала її тобі, щоб серед ночі колись твоя Блакитна зірка таки вказала мені шлях з мороку!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію