ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Фестиваль
-Гарсон, лини іще! Сьогодні буде дощ, голова тріщить! – я демонстративно копнула ногою стільця і вмостилася на зручному дивані, що розташувався на терасі приватного ресторану, зухвало задравши ноги догори.
Мені було плювати, що гарсон, наливаючи вино, червоніє, бачачи мереживо моїх стрінгів, тішило, навіть заводило, що цей симпатичний юнак тушується і ніяковіє, а його сором’язливість видають реакції деяких частин тіла.
Жак, офіціант у білому костюмчику, бігав біля мене, а я вальяжно запалила.
- Золотітся роза чайная, как бокал віна, - наспівувала я, тянучи перший келишок к’янті. *
- Дідько, цей хлопець доведе мене до сказу… – сказала я, встала і підійшла до барної стійки. Ще не п’яна, але нахабна.
- Родріго! – заволала на весь заклад – Родріго! Хочу танцювати!
ПІД РУКУ САМА ТРАПИЛАСЯ ПЛЯШКА ВІСКІ І Я ЗГАДАЛА ПІСЕНЬКУ ПРО ТРИСТА ГРАМ КОНЬЯКУ, ЩОБИ ТОРКНУЛО**
Вечір припиняв бути млосним. Виклично сіла на барі, оголюючи стегна, сукня дозволяла.
Хотілося вибриків, авжеж, відпустити себе. Жбурнула недопиту пляшку на скляну вітрину бару. Друзки полетіли навсібіч.
- Родріго, сучий сину, ти де? Мені нудно!!!
Зляканий гарсон у охайному білому костюмі принишк, поки я фестивалила, відкриваючи сезон.
- З відкриттям сезону! У-у-у-у! – крикнула я сама сама собі, вдаючи овації і гепнулася з високого барного стільця на підлогу.
- Мадам, Ви не забилися? Пан Родріго наказав наглядати за Вами, - спокійний, ввічливий до блювоти гарсон підпорхнув, ніби метелик до мене
- Ага! Бо самому наглядати за мною ніколи! Гик..От де він? Де? Ииии…. - я покинута усім світом хлипала на білому мармурі, розмазуючи обличчям туш. – Ану, врубай «Владімірський централ», посиджу, попускаю соплі про своє сите життя, про вічну любов до Родріго і його безмежну віру у те, що я таки янгол!..
- Беліссіма! Белла донна! Мадонна! – Родріго увірвався до зали, театрально награно, як завжди… певно, він так зображав щирість… Подав руку і я його повалила на підлогу, ставлячи підніжку.
- З річницею, любчику, - чмокнула у лисину і заридала, завила: «…Владімірський централ, вєтєр сєвєрний»… Родріго не вкурити…
*К'янті (Chianti) — сухе червоне італійське вино з регіону К'янті в центральній Тоскані, від якого і одержало свою назву.
** (Текст пісні Би-2 ft. Oxxxymiron - Пора возвращаться домой)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фестиваль
«Quo vadis?»
-Гарсон, лини іще! Сьогодні буде дощ, голова тріщить! – я демонстративно копнула ногою стільця і вмостилася на зручному дивані, що розташувався на терасі приватного ресторану, зухвало задравши ноги догори.
Мені було плювати, що гарсон, наливаючи вино, червоніє, бачачи мереживо моїх стрінгів, тішило, навіть заводило, що цей симпатичний юнак тушується і ніяковіє, а його сором’язливість видають реакції деяких частин тіла.
Жак, офіціант у білому костюмчику, бігав біля мене, а я вальяжно запалила.
- Золотітся роза чайная, как бокал віна, - наспівувала я, тянучи перший келишок к’янті. *
- Дідько, цей хлопець доведе мене до сказу… – сказала я, встала і підійшла до барної стійки. Ще не п’яна, але нахабна.
- Родріго! – заволала на весь заклад – Родріго! Хочу танцювати!
ПІД РУКУ САМА ТРАПИЛАСЯ ПЛЯШКА ВІСКІ І Я ЗГАДАЛА ПІСЕНЬКУ ПРО ТРИСТА ГРАМ КОНЬЯКУ, ЩОБИ ТОРКНУЛО**
Вечір припиняв бути млосним. Виклично сіла на барі, оголюючи стегна, сукня дозволяла.
Хотілося вибриків, авжеж, відпустити себе. Жбурнула недопиту пляшку на скляну вітрину бару. Друзки полетіли навсібіч.
- Родріго, сучий сину, ти де? Мені нудно!!!
Зляканий гарсон у охайному білому костюмі принишк, поки я фестивалила, відкриваючи сезон.
- З відкриттям сезону! У-у-у-у! – крикнула я сама сама собі, вдаючи овації і гепнулася з високого барного стільця на підлогу.
- Мадам, Ви не забилися? Пан Родріго наказав наглядати за Вами, - спокійний, ввічливий до блювоти гарсон підпорхнув, ніби метелик до мене
- Ага! Бо самому наглядати за мною ніколи! Гик..От де він? Де? Ииии…. - я покинута усім світом хлипала на білому мармурі, розмазуючи обличчям туш. – Ану, врубай «Владімірський централ», посиджу, попускаю соплі про своє сите життя, про вічну любов до Родріго і його безмежну віру у те, що я таки янгол!..
- Беліссіма! Белла донна! Мадонна! – Родріго увірвався до зали, театрально награно, як завжди… певно, він так зображав щирість… Подав руку і я його повалила на підлогу, ставлячи підніжку.
- З річницею, любчику, - чмокнула у лисину і заридала, завила: «…Владімірський централ, вєтєр сєвєрний»… Родріго не вкурити…
*К'янті (Chianti) — сухе червоне італійське вино з регіону К'янті в центральній Тоскані, від якого і одержало свою назву.
** (Текст пісні Би-2 ft. Oxxxymiron - Пора возвращаться домой)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію