ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Проза
Оце так
Чи Сушко питав мене, чи потрібна мені його критика? Адже на сайті де авторські дані, є графа: потреба в критиці. У мене потреби в критиці немає, тим більше такої, яку “творить” пан Сушко. То питається, якого біса ти лізеш зі своєю критикою?
Таким чином, самим фактом критики, а розглядати її я не маю ані найменшого бажання, бо абсолютно все в ній — ВСЕ ДО КОМИ — ЦЕ ПОМСТА, а не справедлива критика, мій опонент бажає ВИВИЩИТИСЯ за рахунок критикованого, забуваючи про те, що для того, аби піднятися, треба писати не гірше, а краще за нього. Більше того, ця критика показує, що у людини майже цілком відсутня уява, або наявне небажання зримо бачити неординарні образи вірша. У правленому варіанті, який Сушко подає, як взірець мені, як треба писати, є образ МСТИВОГО ШПИКА ІЗ КАДЕБЕ — дуже симптоматично. У мене у вірші є лише образ вітру, який загладає у кожну шпарку, як КАДЕБіст. Мабуть, саме ця промовиста деталь змусила взятися Сушка за перо. Очевидно, він у нишпорці упізнав самого себе, який поставлений НЕГЛАСНО наглядати за сайтом ПМ, і всіх повчати, навіть тих, до яких йому, як до неба рачки. Я неодноразово звертався до керівництва сайту, щоб поставити пана Сушка на місце, та, на жаль, майже безрезультатно. Видно і тут діють ті, у кого довгі руки.
А вони, ці поети, Чорногузи та Стиркіни (поетеса, яку Сушку далося вижити із сайту такою ж підлою мстивою критикою) - бісові діти, часто бувають неслухняні. То таких треба, як мовиться “к ногтю”, як каже наш ворог москалюга. Треба так поставити на місце, щоб слухало... А інакше — ти не відпрацьовуєш своїх грошей, які на тебе витратили, натаскуючи цькувати кращих поетів у кадебістській школі. Ти, Сушко, повинен за всяку ціну поставити Чорногуза на місце, як це він сміє тобі огризатися, та ще й сам тебе повчає? Не можеш, то йди лови голіруч раки у Тетереві, бо ми тобі покажемо, де вони зимують. От Сушко і вистрибує із “трусів”, щоб поставити мене на місце. Тільки ти забув, “дорогий друже”, що не такі, як ти, а український народ, і історія, вже після нас, розставляє усе на свої місця.
Так, ми знову із Сушком “побили горшки”. І цього разу вже остаточно. Просто я побачив, що у наших стосунках немає щирості, немає справжнього прагнення допомогти, а є прихована заздрість, прагнення за всяку ціну вивищити себе за рахунок приниження іншого, колишнього свого чи не найкращого друга. Не буду вдаватися в деталі, не люблю на людях вивертати брудну білизну. Всьому свій час. Він настане і на цьому сайті кожен з вас, шановні колеги і читачі, побачить, хто такий Олександр Сушко насправді. Личини рано чи пізно падають і з наймайстерніших блазнів. У цьому він справді досяг неабияких успіхів. Звісно, Сушко після цієї статті знову натягне котрусь із своїх личин і заявить, що те, що тут написане — чорногузова маячня.
Все це було б смішно, якби не було так сумно. Ми знову поїдаємо одне одного, замість того, щоб допомагати справді зростати. Хохли-самоїди. Тому в нас нема справжньої держави досі, нами правлять і маніпулюють чужинці, а ми — їхні раби, підніжки і грязь Москви, як писав великий наш Тарас. І не тільки Москви...
30 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оце так
Якщо я правлю самого академіка Ярослава Дзиру, то хто ж тоді я?”
З вислову одного мого друга
“Якщо я правлю самого Ярослава Чорногуза, то хто ж тоді я, Олександр Сушко?” - напевне, приблизно так думає мій опонент, творячи черговий свій критичний “шедевр” про мій вірш.Чи Сушко питав мене, чи потрібна мені його критика? Адже на сайті де авторські дані, є графа: потреба в критиці. У мене потреби в критиці немає, тим більше такої, яку “творить” пан Сушко. То питається, якого біса ти лізеш зі своєю критикою?
Таким чином, самим фактом критики, а розглядати її я не маю ані найменшого бажання, бо абсолютно все в ній — ВСЕ ДО КОМИ — ЦЕ ПОМСТА, а не справедлива критика, мій опонент бажає ВИВИЩИТИСЯ за рахунок критикованого, забуваючи про те, що для того, аби піднятися, треба писати не гірше, а краще за нього. Більше того, ця критика показує, що у людини майже цілком відсутня уява, або наявне небажання зримо бачити неординарні образи вірша. У правленому варіанті, який Сушко подає, як взірець мені, як треба писати, є образ МСТИВОГО ШПИКА ІЗ КАДЕБЕ — дуже симптоматично. У мене у вірші є лише образ вітру, який загладає у кожну шпарку, як КАДЕБіст. Мабуть, саме ця промовиста деталь змусила взятися Сушка за перо. Очевидно, він у нишпорці упізнав самого себе, який поставлений НЕГЛАСНО наглядати за сайтом ПМ, і всіх повчати, навіть тих, до яких йому, як до неба рачки. Я неодноразово звертався до керівництва сайту, щоб поставити пана Сушка на місце, та, на жаль, майже безрезультатно. Видно і тут діють ті, у кого довгі руки.
А вони, ці поети, Чорногузи та Стиркіни (поетеса, яку Сушку далося вижити із сайту такою ж підлою мстивою критикою) - бісові діти, часто бувають неслухняні. То таких треба, як мовиться “к ногтю”, як каже наш ворог москалюга. Треба так поставити на місце, щоб слухало... А інакше — ти не відпрацьовуєш своїх грошей, які на тебе витратили, натаскуючи цькувати кращих поетів у кадебістській школі. Ти, Сушко, повинен за всяку ціну поставити Чорногуза на місце, як це він сміє тобі огризатися, та ще й сам тебе повчає? Не можеш, то йди лови голіруч раки у Тетереві, бо ми тобі покажемо, де вони зимують. От Сушко і вистрибує із “трусів”, щоб поставити мене на місце. Тільки ти забув, “дорогий друже”, що не такі, як ти, а український народ, і історія, вже після нас, розставляє усе на свої місця.
Так, ми знову із Сушком “побили горшки”. І цього разу вже остаточно. Просто я побачив, що у наших стосунках немає щирості, немає справжнього прагнення допомогти, а є прихована заздрість, прагнення за всяку ціну вивищити себе за рахунок приниження іншого, колишнього свого чи не найкращого друга. Не буду вдаватися в деталі, не люблю на людях вивертати брудну білизну. Всьому свій час. Він настане і на цьому сайті кожен з вас, шановні колеги і читачі, побачить, хто такий Олександр Сушко насправді. Личини рано чи пізно падають і з наймайстерніших блазнів. У цьому він справді досяг неабияких успіхів. Звісно, Сушко після цієї статті знову натягне котрусь із своїх личин і заявить, що те, що тут написане — чорногузова маячня.
Все це було б смішно, якби не було так сумно. Ми знову поїдаємо одне одного, замість того, щоб допомагати справді зростати. Хохли-самоїди. Тому в нас нема справжньої держави досі, нами правлять і маніпулюють чужинці, а ми — їхні раби, підніжки і грязь Москви, як писав великий наш Тарас. І не тільки Москви...
30 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію