ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.10.20
11:00
Жаль, що на волі моя печаль,
що з нею знайомі всі,
що білий кінь піде в чорну даль
по цій ще земній красі.
Жаль, що сьогодні в останній день,
а завтра в останній час
хтось, не почувши моїх пісень,
що з нею знайомі всі,
що білий кінь піде в чорну даль
по цій ще земній красі.
Жаль, що сьогодні в останній день,
а завтра в останній час
хтось, не почувши моїх пісень,
2020.10.20
10:03
На городі восени
овочі і бур'яни
стали жваво сперечатись,
кого вибрать в депутати.
Огірок сказав хвалебний: -
Я з дитинства за зелених.
Он погляньте всі на мене -
в пухирцях і весь зелений,
овочі і бур'яни
стали жваво сперечатись,
кого вибрать в депутати.
Огірок сказав хвалебний: -
Я з дитинства за зелених.
Он погляньте всі на мене -
в пухирцях і весь зелений,
2020.10.20
07:53
Судилище медведя відбулося.
Не дивно. Але це не Божий суд.
І дибки підіймається волосся,
моя країно, топче тебе Брут…
А що раби? Рабам давай видовищ,
вони і рідну матір продадуть…
Ведуть нарід убивці до кладовищ,
Не дивно. Але це не Божий суд.
І дибки підіймається волосся,
моя країно, топче тебе Брут…
А що раби? Рабам давай видовищ,
вони і рідну матір продадуть…
Ведуть нарід убивці до кладовищ,
2020.10.20
06:37
Біжать роки… Згасають дні…
Ховаються надії…
Лиш тільки радощі земні
Ніколи не маліють.
Біжать роки… Згасають дні…
Ховаються надії…
А я, незборний, наче в сні,
Уперто молодію.
Ховаються надії…
Лиш тільки радощі земні
Ніколи не маліють.
Біжать роки… Згасають дні…
Ховаються надії…
А я, незборний, наче в сні,
Уперто молодію.
2020.10.19
22:20
Я в кімнаті, а галас у вуха
Наповзає важезним свинцем.
Перед вічним всевладним лицем
Відчуваю фатальності звуки.
Какофонія транспорту суне,
Розриває гармонію снів.
Квітка сохне в морях будяків.
Наповзає важезним свинцем.
Перед вічним всевладним лицем
Відчуваю фатальності звуки.
Какофонія транспорту суне,
Розриває гармонію снів.
Квітка сохне в морях будяків.
2020.10.19
16:47
Не люблять люди правди, зобижаються, коли хтось щиро і прямо в очі каже, що ти - телепень, а вчинки твої ідіотські. А чому ображаються? А тому, що правда нікому не потрібна, вона як чорна грязь покриває людину з голови до ніг. І замість непорочного світло
2020.10.19
13:19
В героя божа є ознака –
Усі він труднощі долав.
Он – Одіссеєва Ітака,
Для нього сповнена тепла.
Брил нагромадження величне,
Печаль і радість в нім сплелись.
На рідну землю, ой, незвично
Усі він труднощі долав.
Он – Одіссеєва Ітака,
Для нього сповнена тепла.
Брил нагромадження величне,
Печаль і радість в нім сплелись.
На рідну землю, ой, незвично
2020.10.19
13:08
Забувала оплакані вірші,
загортала самотність в папір,
і ніхто у роз'ятреній тиші
в ніч холодну мене не зігрів.
Що кому, до чужого причастя,
літургії пахких паляниць?
Не таке я намріяла щастя
щоб шубовснути з синяви ниць.
загортала самотність в папір,
і ніхто у роз'ятреній тиші
в ніч холодну мене не зігрів.
Що кому, до чужого причастя,
літургії пахких паляниць?
Не таке я намріяла щастя
щоб шубовснути з синяви ниць.
2020.10.19
10:35
Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.
Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.
Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе
2020.10.19
10:11
Зимове діамантове кольє,
холодних почуттів ясні крижинки.
Усе, що на рахунку в тебе є, –
це сміх і сльози звільненої жінки.
Давно я не така, як ця зима.
Терпіти сил уже давно нема.
холодних почуттів ясні крижинки.
Усе, що на рахунку в тебе є, –
це сміх і сльози звільненої жінки.
Давно я не така, як ця зима.
Терпіти сил уже давно нема.
2020.10.19
08:55
Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
Перевернути може слово гори
і душу може обпекти вогнем…
Немає часу? Певно і не буде.
Цейтноту вічна пастка на землі.
Чи схаменуться, чи прозріють люди?
Можливо так. Та швидше за вс
у світі є для цього сотні тем.
Перевернути може слово гори
і душу може обпекти вогнем…
Немає часу? Певно і не буде.
Цейтноту вічна пастка на землі.
Чи схаменуться, чи прозріють люди?
Можливо так. Та швидше за вс
2020.10.19
08:23
Стало холодно і сиро
Восени, –
Тож на вулицю з квартири
Не гони.
Далечінь і наоколи
Вже не ті –
Потемніли, захололи
В німоті.
Восени, –
Тож на вулицю з квартири
Не гони.
Далечінь і наоколи
Вже не ті –
Потемніли, захололи
В німоті.
2020.10.19
08:10
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
2020.10.18
20:34
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.
Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.
Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами
2020.10.18
19:44
ЗВИЧАЙНЕ ЧУДО МИКОЛИ ДУДАРА
В українській поезії є безліч чудових письменників, яких важко віднести до якоїсь конкретної генерації. Хоча б тому, що писати починають пізніше за своїх ровесників, але одразу пропонують світові зрілу лірику. Одним із таких а
2020.10.18
17:37
Стаття оця простяцька, як і усе моє нехитре життя, як усе до чого доторкається моя думка . Хоча в ній буде йти мова не про гарбузи на полі, які цьогоріч вродили рясно, не про білі гриби, які щойно замаринував, і навіть не про теоретичну фізику та квант
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2020.01.12
2019.11.07
2019.07.12
2019.07.07
2019.04.04
2018.09.05
2018.06.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Спокуса
Легенда
Кохання сильніше за богів!
***
Ловив у тенета
Спокусник -
Дух нечестивий
Дівчину –
Душею Невинну,
Зраджену багаторазово;
Душу заледенілу
Вразив лукавим словом:
«Ти чула про Кохання
Чудові слова-принади.
Кожне слово чудове –
Зрада!
Послухай ще раз,
Дослухайся краще,
Адже промерзлі
серця і душі
Наші –
Не ледащі!
Обійму тебе, огорну
Полум’ям Втіхи Крил,
Щоб жоден лукавець
Таємницю нашу
Не відкрив!
Цілуватиму тебе,
як будеш
Засинати,
Як будеш прокидатись,
Цілуватиму знов…
Забудемо про Світ –
Заздрісний,
злий і проклятий…
Усюди Радощів Квіти
Будуть розквітати,
З нами –
Лише Кохання Наше,
Лише – Любов!
Серце, навіть
від горя заледеніле,
Крижане,
Все ж – не каміння,
Не льодяна брила:
Дівчина полюбила.
Нечестивцю,
Тебе!
Розтанула
Зневіри льодяна Криця,
Дівчина
Радість і Любов
Віддавала щиро
І величаво,
Аж запалала
у Спокусника,
Як у першій День Творіння,
Кров!
Щастя таке
уявити неспроможна
Була
Підступна Зваблива Уява!
А вранці:
«Де ти, куди зник,
Я знаю:
Не кинув, не зрадив, не втік!»
Промовили Квіти,
Голівки схилили:
«Демони – охоронці
Його схопили:
Він тебе спокушав,
Але закохався сам,
Повернув до життя,
Врятував,
І Кари зазнав!
У пеклі є внутрішнє
пекло,
Для демонів –
Полум’я Чорне,
Відступників карає,
Коли вони порушають
Кодекс пекельний
Потворний.»
……
По світу Дівчина ходить,
Волає до Раю і Пекла,
Аби вони повернули,
Того, Хто її Кохає!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спокуса
Легенда
Кохання сильніше за богів!
***
Ловив у тенета
Спокусник -
Дух нечестивий
Дівчину –
Душею Невинну,
Зраджену багаторазово;
Душу заледенілу
Вразив лукавим словом:
«Ти чула про Кохання
Чудові слова-принади.
Кожне слово чудове –
Зрада!
Послухай ще раз,
Дослухайся краще,
Адже промерзлі
серця і душі
Наші –
Не ледащі!
Обійму тебе, огорну
Полум’ям Втіхи Крил,
Щоб жоден лукавець
Таємницю нашу
Не відкрив!
Цілуватиму тебе,
як будеш
Засинати,
Як будеш прокидатись,
Цілуватиму знов…
Забудемо про Світ –
Заздрісний,
злий і проклятий…
Усюди Радощів Квіти
Будуть розквітати,
З нами –
Лише Кохання Наше,
Лише – Любов!
Серце, навіть
від горя заледеніле,
Крижане,
Все ж – не каміння,
Не льодяна брила:
Дівчина полюбила.
Нечестивцю,
Тебе!
Розтанула
Зневіри льодяна Криця,
Дівчина
Радість і Любов
Віддавала щиро
І величаво,
Аж запалала
у Спокусника,
Як у першій День Творіння,
Кров!
Щастя таке
уявити неспроможна
Була
Підступна Зваблива Уява!
А вранці:
«Де ти, куди зник,
Я знаю:
Не кинув, не зрадив, не втік!»
Промовили Квіти,
Голівки схилили:
«Демони – охоронці
Його схопили:
Він тебе спокушав,
Але закохався сам,
Повернув до життя,
Врятував,
І Кари зазнав!
У пеклі є внутрішнє
пекло,
Для демонів –
Полум’я Чорне,
Відступників карає,
Коли вони порушають
Кодекс пекельний
Потворний.»
……
По світу Дівчина ходить,
Волає до Раю і Пекла,
Аби вони повернули,
Того, Хто її Кохає!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1632 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1632 seconds