ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Дума Козак
2020.09.30 18:07
Бешкетниця, пустунка рання осінь
калину заколола в русі коси,
із глоду на грудях її намисто
і усмішка грайливо-золотиста.

До ніг барвистий килим постелила,
гаї багрянцем і діброви вкрила.
Сплела вінок з рудого листу клена,

Олександр Сушко
2020.09.30 12:59
Звично стиснув перо у руці,
Маю час, божий дар і натхнення.
Для корони потрібні зубці,
А для генія - слава-варення.

Я ж об стелю її поламав,
Скреготіло - аж чули і в пеклі.
Кажуть, що і таланту нема -

Петро Скоропис
2020.09.30 11:26
На батьківщину вернешся. Еге ж.
Дивись округ, питай себе на черзі,
до кого тепер в друзі попадеш?
Кому ти ще потрібен? До вечері

купи собі солодкого вина,
дивись в вікно, оговтуйся потроху:
у всім твоя, одна твоя вина,

Тетяна Левицька
2020.09.30 11:08
На білому аркуші рими довільно
малюю... стираю...малюю...стираю...
І скрапують коми із пензля повільно,
рядки відпускаю у простір, як зграю.
Ніч порухом денним лягає на плечі,
туманні кужелі пряде із безсоння.
Збираю докупи слова, наче речі
розкида

Дума Козак
2020.09.30 09:55
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
і у омитім, чистім світі
кохання уп‘ємось вином!

Сергій Губерначук
2020.09.30 08:37
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
Оволодіти собою неможливо,
а воно так і підштовхує
своїми імпульсивними вдарами до прірви.
Лишається хоча б приховати те,
яким серце є насправді.
Може, тоді воно хоча б на недовго

Ігор Деркач
2020.09.30 07:06
Коли в минулому житті
були ми козаками,
напевне ангели святі
орудували нами.
Бо лупцювали татарву
і турка-яничара,
ішли походом на Москву,
на ляха у Варшаву.

Ігор Федів
2020.09.29 21:53
Журою осінь у душі лунає,
І позолоту витирає небуття,
За обріями доля заховає
Багряні кольори минулого життя.

Танцює листя у пориві вітру,
Літає високо і падає в піке,
Закінчує у фільмі осінь титри,

Євген Федчук
2020.09.29 19:44
Пололи ми із мамою город,
Бо трохи бур’яну понаростало,
Мишій, щириця голови підняли
Та молочай пробився і осот.
Полізла молоденька лобода,
Березка вже стелитися почала.
Ми бур’яни ті сапами рубали,
Аби не залишилось і сліда.

Олександр Панін
2020.09.29 18:54
Стежкою курною ,
Поруч з водоспадом,
Скачуть два ковбої,
Погоня позаду.

Розбишацька зграя
Дже зла і грізна,
Ліс хоч і ховає,

Олександр Сушко
2020.09.29 12:53
Хто сказав, що їстоньки нема?
Краще би подякували владі.
Наварила борщику кума,
Шкварочками день пахтить у хаті.

А дружина ріже ковбасу,
Доня кришить шинку на салатик.
Я ж - гастрономічний телесун

Микола Соболь
2020.09.29 12:18
Вільготний ранок манить за поріг.
Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...
Не тяжить ні буденними думками,
ні листопадом на краю доріг.
Люблю згубитись в лісі край села,
де гомін вітру і роси сережки
в житті ніколи не зведуть зі стежки,
яка мене у гл

Іван Потьомкін
2020.09.29 12:10
Обидві в нього досьогодні в серці.
Перша увійшла тоді,
Як друга ще під стіл ходила.
Мабуть, Всевишній послав був першу,
Аби відтоді носив він образ Діви Пречистої.
Не для якихось там плотських утіх,
А лиш як недосяжну муку-мрію.
Таке не новина. Так

Ігор Шоха
2020.09.29 10:17
Як не добивайся тої волі,
а за неї треба воювати,
спекатися юди на престолі –
осліпити очі окупанта.

Іч, яка комедія? І досі
ситі комуняки – ревізори,
а свої у дошку прокурори

Сергій Губерначук
2020.09.29 09:45
Розраду знайшла у полотнах Шишкіна
жіночка з хутора Усть-Мартишкіно.
Вона відпочила в тайзі на картині,
де грають ведмеді і риють свині.

Ледь-ледь посміхнувшись беззубим ротом,
вона обтіклася холодним потом,
сльозу проковтнула й спитала нишком:

Галина Кучеренко
2020.09.29 09:16
Сумує земля за володарем,
Розумним, дбайливим господарем!
Нарешті звільнилась з колгоспу,
Що був руйнівним тягарем….



Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Олександр Панін
2020.01.12

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Панін (1948) / Поеми

 Фантасмагорія

Казка

Святкова пригода


Дива
трапляються часом.
Надія
на Диво
не згасне!

***


Воїтелька:

Привіт, мала!

Оксана:

Привіт, ти – «Карлсон?»,
Ой, ти - Тьотя!?

Воїтелька:

Цікаво.
Ну, «Карлсон»,
тому що у кватирку
зазирала,
а чому «тьотя» ти мені
сказала?

Я лише
рочки на 2 за тебе старша,
сонце.
До тебе можна,
у віконце?

Дякую,
щось важкувато:
чи віконце маленьке,
чи я – товстуха,
добре,
що пролазять
вуха.


Знайомі будьмо ,
зви мене – Воїтелька,
а ти, я знаю,
Оксанка,
Сорочка вишиванка -,
Гарнесенька білявочка,
шкода, що на візочку.

Ніжки не ходять?
Не хочуть, навіть
Ворухнутись?

Оксана:

На візочку
пересуваюсь,
а де візок не проходить –
ручками штовхаюсь.
Хоча вони в мене
не вельми дужі.
Сумно.
Коли ноги не служать.

Воїтеька:

Давай мінятись!
Питаєш – Як?
Поміняємось тілами
години на дві.

Ти у моєму тілі
походиш,
пострибаєш,
у садочку погуляєш,
а я збігаю на дискотеку,
потанцюю,
з хлопцями пошуткую.

Воїтелькам
не можна на людях
з’являтись,
давай у «обмінялки»
гратись.


Згодна? Бачу, що так.
Повторюй за мною:
«Чиберяк, чиберяк,
айн, цвай, драй,
Бряк!»

Вийшло, а ти боялась!


Оксана:

«Що зі мною сталось!?
Стою на ногах,
перший маленький крок…
А потім спробую,
потроху – «стриб, скок!»

А як, воїтелько, ти?
В мене ж ноги не годні…

Воїтелька:

Годні, ще як годні,
потанцюю сьогодні.
Я, Воїтелька,
трохи чари знаю,
ніжки твої затанцюють
і заспівають!

Ну, мала,
бай-бай,
через пару годин чекай,
по садочку погуляй,
доки твої батьки не повернулись.


Через 2 години



Воїтелька:

Привіт, як справи? Бачу,
що чудово,
мабуть, до ранку стрибати,
гуляти готова.
А я танцювала,
хлопців чарувала,
завтра прибіжать
до тебе до хати,
будуть бісиків пускати.

Ну, ол-райт,
Міняємось назад.
Повторюй за мною:
«Драй, цвай, айн –
Файн!»

Оксана:

– Ой, ходять ніжки,
ходять гарно, а не трішки!

Воїтелька:

Чари застосувала,
ніжки полікувала.
А твоє тіло
у мою сумну душу
світло проливало.

А твоїй душі
моє тіло
подарувало
трохи сили,
щоб ти себе боронила,
та людей захищала.

Батьки прийдуть,
відразу на ноги не ставай,
рідних не лякай,
повільне одужання удавай.

Пора мені відлітати,
іноді буду заглядати,
на хербату.

Оксана:

Дякую, тобі, Воїтелько!

Воїтелька:

Це я дякую, Оксанко.
Такі світлі дівчатка,
як ти,
допомагають таким воїтелькам,
як я,
не бути, аж занадто
суворими.

Ну, прощавай
і будь здорова!




















Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-08-05 13:55:30
Переглядів сторінки твору 88
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.568 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.559 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕПОС
Автор востаннє на сайті 2020.09.29 22:01
Автор у цю хвилину відсутній