ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Дума Козак
2020.09.21 04:05
Життя летить крізь хугу і туман,
а в сонячну годину і тим паче.
Кінчається нескінчений роман,
душа моя рядками тихо плаче…

Тетяна Левицька
2020.09.20 21:44
У гаю, край села,
я зірвала ромашку шовкову,
і причину знайшла,
щоб до тебе вернутися знову.

Любиш... ні? Любиш...ні?
Не розкаже ця квітка лапата.
Що ж гадати мені,

Іван Потьомкін
2020.09.20 20:52
Уподобав якось лев доньку лісникову
І відтоді позабув, що то жить в спокої.
Почвалав у дім красуні, просить її руку,
Та не віда, що батькам завдає лиш муку:
Хоч і цар лев серед звірів, а доньці не пара,
А відмовиш – в хижака наготові кара.
«Бачиш,-

Шон Маклех
2020.09.20 20:26
На сонному пагорбі блідого сновиди –
Камінного ліхтаря чорнокнижників,
Що червоніє раз на століття –
Від передчуття жахливого –
Як провісник,
Серед вересового квіту ранньої осені
Я снив оксамитову казку – медову й бджолину:
Я – лицар королівств

Євген Федчук
2020.09.20 20:21
Як на озеру Долобську князі засідали
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Ой, тримали князі раду і дружини з ними:
Що робити? Що чинити з половцями тими?
Не дають Русі спокою: розор за розором.
Чи найти на них війною чи походом скорим?
Говорила С

Ірина Вовк
2020.09.20 17:22
Картинка V. «АЛЕЯ ВІКОВИХ ЛИП» У КУТКОРІ. МОЛИТВА ДО АНГЕЛА-ХОРОНИТЕЛЯ. З появою у нашій Вовчо-Михайлівській сім’ї вітчима Зеновія Олійника, мала Ірочка з мамою Лідою почали їздити до родини ще в напрямку стародавнього села Куткір, що розкинулося у Б

Володимир Бойко
2020.09.20 16:57
Нетривале усе, що тримається страхом,
Що ламає людей, затоптавши в багно,
Як і все, що колись здобувалося махом,
Обертається прахом.
І кане на дно.

Дума Козак
2020.09.20 15:39
Ходили довго манівцями,
нас розділяв підступний тин,
та поєдналися серцями –
злились два подихи в один.

Це знову сталося… Нарешті!
Нарешті знову ми удвох!
Квітують восени черешні

Олександр Панін
2020.09.20 13:07
В суботу злодія гуртом
Схопили на базарі,
Хотіли "врізати" кийком,
Погрози промовляли.

"Ану, танцюй, як каже пан,
Танцюй, вражино, чуєш?
Із шкіри буде барабан,

Олексій Кацай
2020.09.20 11:53
на громадянській війні поміж пеклом і раєм
весь в драматичній симфонії спалених сонць
я забісовано неба комп’ютером граю
між Стоунхенджом і храмом кавказьким Звартноц

це «між» колись хтось невправно назвав «Україна»
хоча тут до краю бігти стол

Сергій Губерначук
2020.09.20 08:33
Щастя, від якого ти психічно втомлюєшся,
мешкає поруч у будинку номер сорок шість.
Тільки-но ти прокидаєшся,
йдеш на кухню й пораєшся –
як у двері вже
дзвонить щастя непрошений гість.

Гість шепоче крізь щілину,

Тамара Шкіндер
2020.09.19 21:22
Прохолоди подих все єство відчує.
Десь луна озветься в сірих комишах.
Вітер в підворотні згодом заночує.
Сирістю підступно нагонивши страх.

Це іще не осінь - відлітає літо.
Мружить сонце очі в безлічі промінь.
Це не дощ, а мряка. І перепочити

Петро Скоропис
2020.09.19 17:36
Осінній вечір в скромнім, а утім,
в містечку, і не байдужім до мапи
(топограф у азарті був, чи квапив
свої стосунки з дочкою судді).

Киваючи на втому від причуд,
вас Простір не обтяжує на масу
рис величі, обмежуючись тут

Марія Дем'янюк
2020.09.19 15:30
На кінчиках пальців тополі
Вмостилось багряне сонце,
Проміння блискучо-червоне,
Відчинене в небі віконце.

І світом оцим милувалось,
Раділо рожеве серденько,
І ранечку ніжно всміхалось

Микола Соболь
2020.09.19 09:55
Я хочу – пролісків, а всюди лиш асфальт
з під нього в пекло лине навіть Лета.
Чи з розуму зійшла наша планета?
Брехня роїться між газетних шпальт…
Згущається із кожним днем пітьма.
Міліють наче ріки наші душі
і сонце землю все сильніше сушить,
здає

Ігор Шоха
2020.09.19 09:33
Світло є, а неучених – тьма.
Є кому у хаосі світити,
є кого сліпити, зокрема,
перлами богеми
у сучліті*.

Вже і генерація нова
копіює клони дієслова
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Cherchez la femme


Жінки оточували мене усе життя. Не скажу, що був ловеласом чи безвідповідальним гультяєм. Просто вони тягнулися до мене, а я до них. Нічого особливого.
У школі сидів за однією партою з дівчинкою, яка довгий час була моїм вірним другом. Захворію, - а вона вже тут як тут: приходить після школи, всідається по хазяйському на ліжко і починає проводити зі мною уроки, як учителька. Дуже добре знала математику та англійську мову. І якщо чогось не розумів, або жартував не по ділу — сердилася страшенно, викликаючи у мене скалозубу усмішку. У старших класах, як і буває у підлітків, ми тихцем цілувалисся, обнімалися та признавалися одне одному в коханні.
Був у неї гарний собачка породи коллі. Узимку Марина вивела свого песика на прогулянку, а перед тим помила собі голову. Але коси не висохли як слід, а шапки на голові не було. І захворіла вона на менінгіт. А через три доби її не стало.
Було так боляче, що навіть на похорони не пішов. Приходив її засмучений рідний брат, умовляв провести кохану людину в останню путь, нагадував, що скоро родичі та друзі їхатимуть на Лісове кладовище, а я вчепився руками в підвіконня і дивився на похоронну процесію під під’їздом не взмозі поворухнутися. Отаким було моє перше кохання.
До армії пішов з порожнім серцем, але журився недовго. Оренбург — місто військове, знаходиться на березі річки Урал, і свого часу було побудоване як фортеця на східних рубежах Російської імперії. З часом кордони Золотої Орди посунулися аж до Америки, а от військові гарнізони залишилися. А після Другої світової війни набудували там військових училищ, в яких штампують і військових льотчиків, і спеціалістів для бронетанкових військ, і бравих піхотних вояків. Тубільне татарське та казахське населення перемішалося з росіянами і тепер не відрізнити хто є хто: всі розмовляють російською мовою, вдягаються в однакові дешеві лахи з гуманітарки та хвацько п’ють горілку.
Красунь тут чимало. І яка з них не хоче покинути родинне степове гніздо в забутих Богом степах і не вирушити в мандри до Києва, Москви чи Ленінграда? Правильно — всі хочуть. А як це зробити? Приходити на дискотеки до військових училищ, знайомитися з молодиками і ставати згодом офіцерськими жінками.
З однією такою кралею познайомився і я. Гарнізонна та караульна служби ставали не такими тяжкими, якщо в думках присутня юна, красива мавка. Кожна вільна хвилинка була віддана зустрічам з рум’янощокою праправнучкою Чингізхана. І було нам добре.
Оскільки конкурентів у мене було з тисячу, то через кілька місяців красуня побралася з випускником училища льотчиків — молодим лейтенантом з Москви і наша люта любов погасла, не створивши сімейного вогнища.
Після армії моє молоде полум’яне серце недовго лишалося самотнім, бо той, хто пізнав обійми Венери та Амурині стріли — стає їхнім служкою на все життя. На одному з числених музичних фестивалів, де я став лауреатом, познайомився з бардесою — донькою покійного провінційного поета.
Побралися. Та шлюб розпався (з моєї вини, до речі), оскільки чоловік, який хоче створити надійне родинне гніздо, окрім палких обіймів, повинен мати постійне і надійне джерело доходів. А мене поперло вчитися. Ще й під час буремних 90-х років, коли щоденна інфляція складала 100 відсотків. Про хліб насущний потрібно було думати, а не про високі матерії, про те, як придбати власну хату та накрасти достатньо грошей на власний бізнес. Тому все закінчилося сумно і закономірно. Я залишився один.
Закінчивши з червоним дипломом учбовий заклад лишився сам на сам з реальністю: нікому не були потрібні молоді, недосвідчені спеціалісти без досвіду практичної роботи. І якби не матір, яка довгий час підставляла мені своє фінансове плече, то було б зовсім зле. З часом знайшов і роботу, а готівки було стільки, що дозволив собі піти вчитися ще й до іншого вузу — цього разу економічного спрямування. Став помічником-консультантом нардепа, згодом іншого. І аж тоді дозволив собі серйозні стосунки.
Добре ми жили, плідно, І дитинка з’явилася. Та сталася фатальність, яка розвалила шлюб: з вини лікарів донька померла. І як ми не намагалися зліпити все докупи, але ця біда чорною рікою розлилася між нашими душами.
Береги любові мене вже не приваблювали, я змирився з тим, що ніколи більше не буде поруч люблячої людини. Жив собі потроху, працював, був політично активним, мотався з концертами теренами України, став приватним підприємцем у сфері концертної діяльності. І стільки тієї краси вилося довкола мене — страшно сказати. Ужасть! А в серці порожньо, все вигоріло.
Аж через десять років зустрів свою берегиню. Зловив спінінгом за купальника, на річці Тетерів. Ну, про це ви знаєте — читали, мабуть, мою книжку “Берегиня”. Там про мою половинку сердечну півфоліанта скомпоновано. Відтоді життя моє налагодилося: маю шість донечок з фіолетовими хвостиками, три синочка (теж з фіолетовими хвостиками) і буде ще трійня, наче. І хоча грошей знову не вистачає, але живемо дружно, в погребі є картопля і буряки, в голові клепка, а руки ще не повідсихали. То чого журитися?
А от кум дійшов до ручки. Мав сім’ю, дітей, дружину люблячу - так ні: настільки моторний, що кохав усіх вродливих жінок з якими хоч хвилинку посидів поруч. Чи дружина змирилася з таким диявольським велелюбством власного благовірного, чи не здогадується — хто зна. Питати в неї про такі речі боюся. Бо не приведи Господи розведеться зопалу з чоловіком і той на старості залишиться і без роботи, і без мінімальної пенсії.
І правильно зробить! Бо подружня зрада — це сама чорна справа. Сама підла і нікчемна.
Казав йому:
- Зроби все по-людськи, якщо серце охололо - розлучися з дружиною і йди жити до жінки, яка тебе любить і яку полюбив ти.
- Ні,- каже, не можу. Буду однією ногою в дружини, а іншою лапою - в альковному кублі втішатися медом кохання. А в перервах — цьоматимуся з моїми шанувальницями. Їх теж не годиться обходити увагою.
- А якщо жінка і коханка дізнаються, що ти їх зраджуєш?
- Не дізнаються, я тихенько.
Така безвідповідальна поведінка мене коробить. Ну як так можна? Це ж - жінка! Зради на сакральному рівні завжди закінчуються катастрофою — розлукою, хворобами, а то й смертю. І не обов’язково власною. А смертю людини, яку ти любиш.
Пройшов рік і кумова дружина таки дізналася про походеньки власного мужа. Підозра виникла тому, що увечері, замість того, аби втішати її як належить — лягав зубами до стінки і хропів. А якщо вже й брався до молодечої справи, то моторний коник лежав трупом і ознак життя не подавав. Ну, раз-другий ще таке може трапитися. А якщо постійно?
Дивуюся, коли чоловіки вважають жінок дурними, не здатними скласти два плюс два. Я вам авторитетно заявляю: жінки розумніші за чоловіків, чутливіші за них востократ та інтуїцію мають просто шалену. Підловила вона свого мужа на подружній зраді та миттєво витурила зі своєї фірми, де він працював за хорошу офіційну платню старшим куди пошлють. Відсудила і хату, і гроші, і майно. Приходить кум до мене, попросив хлюпнути коньяку на два пальця, журиться:
- Куди йти? Коханка до себе не пустить, одружена, має дітей. І розлучатися не збирається. Та й нащо? Аби поміняти шило на мило?
- Я ж тебе попереджував: війна на два фронти завжди призводить до поразки. А союзників ти втратив. Тепер ні ти сам, ні те, що в мотні нікому не потрібне. І сам підстаркуватий та зморщений, наче гриб-сморчок. Радій, що маєш квартирку в центрі столиці. Отам і довікуєш, без догляду і подружнього тепла.
Може дехто і звик обходитися без любові й так зачерствів, що не бачить світла в подружньому житті. Переді мною така дилема не стоїть. Бо жінка — це саме те, заради чого я живу.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-03-24 11:17:04
Переглядів сторінки твору 129
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.09.16 19:33
Автор у цю хвилину відсутній