ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
САРКАЗМ!
Любовь-ненависть
Добро-зло
Свет-мрак...
Я бы даже не сказала, что это обратные стороны одной медали. Скорее: "луна" повернута к нам все время одной стороной. Есть ли на этой "планете" жизнь никто так и не узнает, живет ди там любовь и нежность. Я не могу назвать это явление защитной функцией организма, скорее: это- болезнь души, такая же, как алкоголизм и наркомания(они часто сопровождают друг друга). Да! Это- болезнь! Как садо-мазохизм! Извращенная психика: человек не хочет давать-он склонен цинично нарекать всем и за все! Вместо того, чтоб выйти из своей ракушки и порадоваться солнцу, ветру, звездам, человек или тот, кто от него остался, продолжает кутаться в паутину, которую сам же и плетет. Такие люди ищут жертву, чтоб сыграть на струнах ее души свою депрессивную мелодию со скрежетом, со скрипом и прошипеть свои гнусные насмешливые претензии.
Возможно, что эти люди не получили должную порцию тепла, любви и заботы... Но...кто же не дает им это изменить? Все, что нужно: это открыть "шторки", избавиться от зашоренности и впустить свет в свою обитель. Свет проникнет в потаенные уголки души, и возможно в ней найдутся любовь и доброта, заложенные Создателем. Качественный энергообмен- вот заложник гармонии. Чтобы получать, нужно отдавать. Чтобы тебя заметили- нужно о себе заявлять, то есть демонстрировать свои лучшие качества, кормить и взращивать в себе добрые намерения, и не бояться совершать благородные поступки, брать за них ответственность.
Критика должна быть здоровой, как альтернатива! Только тогда можно считать ее двигателем прогресса.
Сарказм извергают (изверги) желчные люди. Понятия говорят сами за себя! Желчь может расщепить все, но воссоздать заново- нет! Зачем намеренно губить то, что может иметь достойное продолжение? Когда демиург лепил человека-он ваял: не крушил, и не сметал. Он вкладывал в образ движением пальцев штрихи: изюминки и изъяны, чтобы соединить противоречия-гармонизировать.
Мастер психологии Анатолий Некрасов в одном из своих книг сказал: человек, если хочет- страдает, не хочет- не страдает! Все просто: нет смысла загонять страдания себе под кожу, копить их в своей душе, наполняться чернильной жижей и изливать ее на окружающих(таких несовершенных)!
Куда приятней:
"Красоту увидеть в некрасивом,
Разглядеть в ручьях разливы рек-
Кто умеет в буднях быть счастливым,
Тот и впрямь счастливый человек"!
А выбор нсть у каждого!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
САРКАЗМ!
Сарка́зм — один из видов сатирического изобличения, язвительная насмешка, высшая степень иронии, основанная не только на усиленном контрасте подразумеваемого и выражаемого, но и на немедленном намеренном обнажении подразумеваемого.
Я постоянно сталкиваюсь с такими надменными людьми, которые выстраивпют стены вместо того, чтоб строить мосты в отношениях. Эти стены увенчаны колючей проволокой якобы неординарного мышления. Происходит подмена понятий:
Любовь-ненависть
Добро-зло
Свет-мрак...
Я бы даже не сказала, что это обратные стороны одной медали. Скорее: "луна" повернута к нам все время одной стороной. Есть ли на этой "планете" жизнь никто так и не узнает, живет ди там любовь и нежность. Я не могу назвать это явление защитной функцией организма, скорее: это- болезнь души, такая же, как алкоголизм и наркомания(они часто сопровождают друг друга). Да! Это- болезнь! Как садо-мазохизм! Извращенная психика: человек не хочет давать-он склонен цинично нарекать всем и за все! Вместо того, чтоб выйти из своей ракушки и порадоваться солнцу, ветру, звездам, человек или тот, кто от него остался, продолжает кутаться в паутину, которую сам же и плетет. Такие люди ищут жертву, чтоб сыграть на струнах ее души свою депрессивную мелодию со скрежетом, со скрипом и прошипеть свои гнусные насмешливые претензии.
Возможно, что эти люди не получили должную порцию тепла, любви и заботы... Но...кто же не дает им это изменить? Все, что нужно: это открыть "шторки", избавиться от зашоренности и впустить свет в свою обитель. Свет проникнет в потаенные уголки души, и возможно в ней найдутся любовь и доброта, заложенные Создателем. Качественный энергообмен- вот заложник гармонии. Чтобы получать, нужно отдавать. Чтобы тебя заметили- нужно о себе заявлять, то есть демонстрировать свои лучшие качества, кормить и взращивать в себе добрые намерения, и не бояться совершать благородные поступки, брать за них ответственность.
Критика должна быть здоровой, как альтернатива! Только тогда можно считать ее двигателем прогресса.
Сарказм извергают (изверги) желчные люди. Понятия говорят сами за себя! Желчь может расщепить все, но воссоздать заново- нет! Зачем намеренно губить то, что может иметь достойное продолжение? Когда демиург лепил человека-он ваял: не крушил, и не сметал. Он вкладывал в образ движением пальцев штрихи: изюминки и изъяны, чтобы соединить противоречия-гармонизировать.
Мастер психологии Анатолий Некрасов в одном из своих книг сказал: человек, если хочет- страдает, не хочет- не страдает! Все просто: нет смысла загонять страдания себе под кожу, копить их в своей душе, наполняться чернильной жижей и изливать ее на окружающих(таких несовершенных)!
Куда приятней:
"Красоту увидеть в некрасивом,
Разглядеть в ручьях разливы рек-
Кто умеет в буднях быть счастливым,
Тот и впрямь счастливый человек"!
А выбор нсть у каждого!
Автор: Наталья Чепурко
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію