ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди критики та аналітики):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
2024.03.17
15:23
Переважна більшість людей не знає як пишуться закони, хто і як їх насправді приймає. Приходять раз на кілька років до виборчих урн, кинули папірця з прізвищами уподобаних улюбленців та й усе. Але законодавство має свою специфіку та правила.
Перший раз я
2024.03.17
11:22
Чомусь на Галину Украйну не поширюється вимога: публікувати за добу в режимі «афішувати публікацію» не більше, ніж один твір!
Майже щодня бачу аж кілька її шедеврів, яких, до речі, практично ніхто й не читає.
Та сама історія, що й з Олександром Сушком:
2024.03.17
06:49
Спаде вода і знову будуть луки,
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди критики та аналітики):
2016.02.13
2016.01.31
2015.02.22
2014.03.11
2013.03.22
2013.02.17
2009.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Огляди критики та аналітики
Сонячно дивлюся...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сонячно дивлюся...
Назва "Випендрьож і філігрань" самовитирається, тому напишу тут
Заходячи на цей поетичний ресурс, кожного разу сподіваюся знайти цікавих для себе авторів, насолодитися поезіями. І одночасно шукаю поглядом черговий вилив пасквілів від самопроголошеного гуру, любителя поезії, О.Сушка. Автор так захопився лікуванням Аглаї Саловсмак від вельбучності-пихатості, що став посміховиськом.
Хронофаг стискає єство автора, уявляю: скінчивши господарські справи, поспавши, протерши очі, вдосвіта Олександр вимережує есей, нафантазовує, як творець коміксів чи горору. Спочиває на лаврах сатирика, обляпавши ім'я моє. Звісно, завуальовано... Птахокардія - Пихокардія.
Авжеж, я не визнала автора рівним собі по силі хисту, майстерності. Радила не самоповторюватися, шліфувати написане, не смикати чужих метафор, образів, остережливіше компонувати маловживані слова і випрозорювати. Образа неабияка.
Чого тільки нема у світі його ЛГ... Годі шукати краси і гармонії.
Чому Саловсмак? У відповідь на довжелезні списки виконаних робіт, а їх працьовитий селянин-містянин Сушко мені частенько писав у приват, я запитала: а ти сало перед засолюванням гарно миєш чи обшкребти, та й досить?
Треба ж якось підтримувати бесіду... Звісно, я мию, умію все...
За день читаю прозу про Аглаю Саловсмак.
Автор не заморочується, любить сало чи робить для родини засолку. Асоціації такі. Майя - "мегера, полтавська підколодна" тощо.
Щойно побачила під світлиною своєю (будинок спілки, за мною портрет класика) на фейсбуці підпис: Олександр Сушко "Гарно, коли за спиною велети. Але сьогодні ти в авангарді"
Отже, я для нього - в авангарді. То в цьому вся сіль?
Жаль, моєї книги немає у багатьох книгарнях країни, видавець не має мережі книгорозповсюдження. Лише передав ("Сполом", Львів) у кілька бібліотек.
Зібрання творів можна замовити у мене.
Звісно, не просила Олександра Сушка літагентом бути, книгу мою продавати. А її варто придбати тому, хто вчиться віршувати, хоче зануритися у світ Поезії. Є там переклади, мала проза, відгуки професіоналів.
Ні в гостях у мене Сушко не був, ні я у нього. Пропонував ключ від квартири в столиці, щоб писала там передмову до книги його, відмовилася, хай напишуть відоміші. Кажуть, дякував мені Сушко на презентації книги, бо вчила серйозно ставитися до поезії. Писав гарну присвяту, про жар-птицю і сад, своє бажання співати там...
Тепер у пасквілях Аглая гостює у ЛГ, їсть, навіть дружина ЛГ з синцем...
Чи потрібен мені такий піар? Адже непосвячений у історію мого недовгого мирного спілкування з Олександром не зрозуміє, що рухає пером борзописця, а давні автори ПМ знають, що до чого... Та навіщо на поетичному сайті такі тексти?
Чорний піар шкодить мені. Саме я мала би бути захищеною. Бо за 9 років на сайті маю імунітет, статус. Закономірно б... саме мені, з доробком, що оцінений високо професіоналами, зауважувати авторам певні хиби.
- Ти джерело натхнення, не посилай мене далеко! - волав Сушко.
- Ти мудра, щира жінка...- нашіптував. Улесливість, лицемірність не є рисами, за які я шаную. Маю досвід спілкування з відомими поетами, рідко вони дружать близько, бо самість для таких найліпше.
І немає в цьому ні пихатості, ні високомірності, є елементарне намагання відгородити себе від мішури, лесток, пліток, інтриг...
Я.Чорногуз, вкотре помирився з другом, від якого на сайті отримував ліки від "пихатості", написав, що я інтриги плела, а у мене немає до таких дій ні цікавості, ні протоптаних доріг. Живу усамітнено, не тусуюся, мало з ким спілкуюся.
Певно, особа судить по собі, або не раз обпікся.
Я принципова і правдива, такі не плетуть підкилимних павутин - немає гачка хитрощів. Враження, що мною дітей лякатимуть у селі Сушка. Допоки автор мене матиме за "козу"? Невже мушу чоловіка просити розфарбувати фейса Олександрові?
- Ви стомили сайт, - підплигує спітнілий від творчої напруги Сушко. А на сторінці фейсбуку "Поезія щодня" не прижився, бо сексизм не був там сприйнятий.
Із ровесницею Любов'ю Бенедишин заприязнилася давно, ми розуміємо одна одну, маємо схожі естетичні уподобання.
Якщо мої поезії, за словами Я. Чорногуза - "випендрьож", то її тексти називали філігранню.
Чомусь на поетичному сайті наші зауваження стали зайвими, звинувачено нас обох у "погіршенні" віршів певних авторів.
Так нагадує пріснопам'ятну справу лікарів. Залікували декого...ату!
- Ви ніколи не підете з сайту... - пише Чорногуз.
А чому я маю з нього йти? Саме я. Адже він радив мені, у часи ворожнечі з Сушком, триматися на сайті.
Певна утома є. Відбиватися від нападок набридло. Піти чи лишитися - буде моїм рішенням.
Шкоди від нашого наставницького дуету з Любов'ю - нуль. Саморедагування раджу всім.
Микола Соболь, на радість, росте - і це помітно.
А як спочатку не сприймав зауважень, реагував болісно. Сюсюкання мені не притаманне, ми не в дитсадку.
Пройшовши вишкіл, автор стає поетом. Чи не стає, переметнувшись у табір графоманів, пересмішників-дуелянтів.
Був потенціл, витяг кресало і став Прометеєм для тьми зацікавлених у простяцьких віршиках про пріапічне пан Сушко.
Такі вірші про секс, борюкання в алькові із задиранням ніжок та устромлянням носа поміж цицьок не є цікавими мені. Та рівнятися на мій смак - не є пріоритетним для автора, що шукає прослави швидкої.
І ллються на головну віршові бульйони, січеться проза життя. Кон'юнктурне з присмаком урапатріотизму у всі часи споживається. А мені Маланюк світив на початку шляху. Залізних імператор строф.
Неохайна поетика - пише про вірші Олександра Юрій Сидорів. Розжовує, до рота кладе зауваження.
Та не здатний Сушко їх сприйняти, бо - свіжоспечений титан. Колос на акацієвих котурнах, потенція шалена, напише про все, насіче, накришить.
Чи шануєте Ви читача? - якось запитувала Редакція майстерень Сушка. І я скажу: не шанує.
Стоп! - не раз доброзичливо радила. На мою думку, без редагування, відбору його віршів показувати не варто. Кількість має перейти в якість.
Та й навряд чи дошліфуєш кострубате. "Шукайте цензора в собі".
Не нацьковуйте на авторів - кричить Сушко. Прийде коза до воза - тішиться у відповідь на мої запевнення, що оминатиму такі творчі виливи.
Дайте по носі тій Залізняк - радить Тані Левицькій, а Таня мене просила глянути на її вірші і не раз.
(Нині оминатиму всіх, хто не попросить особисто прочитати вірші).
Дертиму луску - регоче сайтовий Дуремар. А в сітці пуголовки метушаться, назбирав у чужих віршах тем, розвиватиме, вирощуватиме. Моя книга під курячими гузнами - у допомогу.
Науявляв себе маститим. А без примазування до імені відомих - слабо. Нових повчати нахваляється.
Наталія Дяк пише, що прийшла на сайт вчитися у майстрів, а бачить "розборку" на його сторінці, Сушко обіцяє завершити дещо і вчити.
Овва...
Завіса плюшева.
Заходячи на цей поетичний ресурс, кожного разу сподіваюся знайти цікавих для себе авторів, насолодитися поезіями. І одночасно шукаю поглядом черговий вилив пасквілів від самопроголошеного гуру, любителя поезії, О.Сушка. Автор так захопився лікуванням Аглаї Саловсмак від вельбучності-пихатості, що став посміховиськом.
Хронофаг стискає єство автора, уявляю: скінчивши господарські справи, поспавши, протерши очі, вдосвіта Олександр вимережує есей, нафантазовує, як творець коміксів чи горору. Спочиває на лаврах сатирика, обляпавши ім'я моє. Звісно, завуальовано... Птахокардія - Пихокардія.
Авжеж, я не визнала автора рівним собі по силі хисту, майстерності. Радила не самоповторюватися, шліфувати написане, не смикати чужих метафор, образів, остережливіше компонувати маловживані слова і випрозорювати. Образа неабияка.
Чого тільки нема у світі його ЛГ... Годі шукати краси і гармонії.
Чому Саловсмак? У відповідь на довжелезні списки виконаних робіт, а їх працьовитий селянин-містянин Сушко мені частенько писав у приват, я запитала: а ти сало перед засолюванням гарно миєш чи обшкребти, та й досить?
Треба ж якось підтримувати бесіду... Звісно, я мию, умію все...
За день читаю прозу про Аглаю Саловсмак.
Автор не заморочується, любить сало чи робить для родини засолку. Асоціації такі. Майя - "мегера, полтавська підколодна" тощо.
Щойно побачила під світлиною своєю (будинок спілки, за мною портрет класика) на фейсбуці підпис: Олександр Сушко "Гарно, коли за спиною велети. Але сьогодні ти в авангарді"
Отже, я для нього - в авангарді. То в цьому вся сіль?
Жаль, моєї книги немає у багатьох книгарнях країни, видавець не має мережі книгорозповсюдження. Лише передав ("Сполом", Львів) у кілька бібліотек.
Зібрання творів можна замовити у мене.
Звісно, не просила Олександра Сушка літагентом бути, книгу мою продавати. А її варто придбати тому, хто вчиться віршувати, хоче зануритися у світ Поезії. Є там переклади, мала проза, відгуки професіоналів.
Ні в гостях у мене Сушко не був, ні я у нього. Пропонував ключ від квартири в столиці, щоб писала там передмову до книги його, відмовилася, хай напишуть відоміші. Кажуть, дякував мені Сушко на презентації книги, бо вчила серйозно ставитися до поезії. Писав гарну присвяту, про жар-птицю і сад, своє бажання співати там...
Тепер у пасквілях Аглая гостює у ЛГ, їсть, навіть дружина ЛГ з синцем...
Чи потрібен мені такий піар? Адже непосвячений у історію мого недовгого мирного спілкування з Олександром не зрозуміє, що рухає пером борзописця, а давні автори ПМ знають, що до чого... Та навіщо на поетичному сайті такі тексти?
Чорний піар шкодить мені. Саме я мала би бути захищеною. Бо за 9 років на сайті маю імунітет, статус. Закономірно б... саме мені, з доробком, що оцінений високо професіоналами, зауважувати авторам певні хиби.
- Ти джерело натхнення, не посилай мене далеко! - волав Сушко.
- Ти мудра, щира жінка...- нашіптував. Улесливість, лицемірність не є рисами, за які я шаную. Маю досвід спілкування з відомими поетами, рідко вони дружать близько, бо самість для таких найліпше.
І немає в цьому ні пихатості, ні високомірності, є елементарне намагання відгородити себе від мішури, лесток, пліток, інтриг...
Я.Чорногуз, вкотре помирився з другом, від якого на сайті отримував ліки від "пихатості", написав, що я інтриги плела, а у мене немає до таких дій ні цікавості, ні протоптаних доріг. Живу усамітнено, не тусуюся, мало з ким спілкуюся.
Певно, особа судить по собі, або не раз обпікся.
Я принципова і правдива, такі не плетуть підкилимних павутин - немає гачка хитрощів. Враження, що мною дітей лякатимуть у селі Сушка. Допоки автор мене матиме за "козу"? Невже мушу чоловіка просити розфарбувати фейса Олександрові?
- Ви стомили сайт, - підплигує спітнілий від творчої напруги Сушко. А на сторінці фейсбуку "Поезія щодня" не прижився, бо сексизм не був там сприйнятий.
Із ровесницею Любов'ю Бенедишин заприязнилася давно, ми розуміємо одна одну, маємо схожі естетичні уподобання.
Якщо мої поезії, за словами Я. Чорногуза - "випендрьож", то її тексти називали філігранню.
Чомусь на поетичному сайті наші зауваження стали зайвими, звинувачено нас обох у "погіршенні" віршів певних авторів.
Так нагадує пріснопам'ятну справу лікарів. Залікували декого...ату!
- Ви ніколи не підете з сайту... - пише Чорногуз.
А чому я маю з нього йти? Саме я. Адже він радив мені, у часи ворожнечі з Сушком, триматися на сайті.
Певна утома є. Відбиватися від нападок набридло. Піти чи лишитися - буде моїм рішенням.
Шкоди від нашого наставницького дуету з Любов'ю - нуль. Саморедагування раджу всім.
Микола Соболь, на радість, росте - і це помітно.
А як спочатку не сприймав зауважень, реагував болісно. Сюсюкання мені не притаманне, ми не в дитсадку.
Пройшовши вишкіл, автор стає поетом. Чи не стає, переметнувшись у табір графоманів, пересмішників-дуелянтів.
Був потенціл, витяг кресало і став Прометеєм для тьми зацікавлених у простяцьких віршиках про пріапічне пан Сушко.
Такі вірші про секс, борюкання в алькові із задиранням ніжок та устромлянням носа поміж цицьок не є цікавими мені. Та рівнятися на мій смак - не є пріоритетним для автора, що шукає прослави швидкої.
І ллються на головну віршові бульйони, січеться проза життя. Кон'юнктурне з присмаком урапатріотизму у всі часи споживається. А мені Маланюк світив на початку шляху. Залізних імператор строф.
Неохайна поетика - пише про вірші Олександра Юрій Сидорів. Розжовує, до рота кладе зауваження.
Та не здатний Сушко їх сприйняти, бо - свіжоспечений титан. Колос на акацієвих котурнах, потенція шалена, напише про все, насіче, накришить.
Чи шануєте Ви читача? - якось запитувала Редакція майстерень Сушка. І я скажу: не шанує.
Стоп! - не раз доброзичливо радила. На мою думку, без редагування, відбору його віршів показувати не варто. Кількість має перейти в якість.
Та й навряд чи дошліфуєш кострубате. "Шукайте цензора в собі".
Не нацьковуйте на авторів - кричить Сушко. Прийде коза до воза - тішиться у відповідь на мої запевнення, що оминатиму такі творчі виливи.
Дайте по носі тій Залізняк - радить Тані Левицькій, а Таня мене просила глянути на її вірші і не раз.
(Нині оминатиму всіх, хто не попросить особисто прочитати вірші).
Дертиму луску - регоче сайтовий Дуремар. А в сітці пуголовки метушаться, назбирав у чужих віршах тем, розвиватиме, вирощуватиме. Моя книга під курячими гузнами - у допомогу.
Науявляв себе маститим. А без примазування до імені відомих - слабо. Нових повчати нахваляється.
Наталія Дяк пише, що прийшла на сайт вчитися у майстрів, а бачить "розборку" на його сторінці, Сушко обіцяє завершити дещо і вчити.
Овва...
Завіса плюшева.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію