ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.11
05:31
Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.
2024.05.10
14:43
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля
2024.05.10
12:55
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.
2024.05.10
10:02
«Все просто. У мене немає нічого святого…»
Олександр Сушко
Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,
Олександр Сушко
Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,
2024.05.10
05:42
Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.
2024.05.09
21:35
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
2024.05.09
20:14
Волієш мовчати. Мовчиш. Але серце кричить.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри
2024.05.09
20:09
Обоз великий вулицею мчав.
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози
2024.05.09
12:44
Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл
2024.05.09
11:48
Весна – уві сні, а літо – серед мрій,
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.
11 серпня 1987 р., Київ
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.
11 серпня 1987 р., Київ
2024.05.09
07:54
Як тільки зацвітає виноград,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:
Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:
Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,
2024.05.09
06:54
Співати й говорити краще хором!
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.
За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.
За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
2024.05.09
06:20
сатира на твір Юрія Гундарєва
"Намалюй перемогу"
Ось хлопчик малює танк,
А я малюю віршатко.
Хай вас ухопить зляк,
Нащо - не маю гадки.
"Намалюй перемогу"
Ось хлопчик малює танк,
А я малюю віршатко.
Хай вас ухопить зляк,
Нащо - не маю гадки.
2024.05.09
05:31
В духовиті буркуни
Поховались цвіркуни
І весь день співають монотонно
Про незримі для очей,
Співом втомлених, людей
Комашині сховки безборонні.
З-під листочків буркунів,
Завжди чути тільки спів,
Поховались цвіркуни
І весь день співають монотонно
Про незримі для очей,
Співом втомлених, людей
Комашині сховки безборонні.
З-під листочків буркунів,
Завжди чути тільки спів,
2024.05.08
19:21
Ось хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
2024.05.08
18:54
Пародія на пародію
Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:
«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.
Оце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:
«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.
Оце.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Лаокоон
Ні, не Паріс і не Єлена тим паче – винуватці поразки Трої.
Вони лиш жертви сановних олімпійок, що люто ненавиділи одна одну.
Ну, що лишалось пастухові юному перед Герою, дружиною самого Зевса,
Перед Афіною, на вояка схожою більше, аніж на жінку,
Як не віддать трикляте яблуко справжній красуні – Афродиті.
А далі все пішло-поїхало, як і обіцяла дивовижна олімпійка: Паріс не викрав, а відібрав од Менелая закохану до нестями в себе Єлену.
Попри чвари грецькі царьки гуртуються , щоб збройно відомстить Трої і повернуть Єлену.
Десять літ три війна, а Троя всупереч намірам коаліції стоїть незрушно, захищена надійним муром.
Смертю обернувся б змайстрований ахейцями за порадою хитромудрого Одіссея дерев’яний кінь, в якому причаїлись оружні вояки, якби троянці не зчинили гамір довкола цього дива, що начебто олімпійці в дарунок за витримку їм принесли, а послухали жерця Аполлонового Лаокоона.
Ось він, сивоголовий, поспіша з синами і здалеку кричить: «Бідолашні! Як спало вам на думку, що ворог на сором своєму люду отак безславно залишить поле бою!? Не вірте, що кораблі ахейців знялися і начебто квапляться додому. А в коні оцьому ждуть-не діждуться слушної миті вої...»
Лаокоон вихопив в якогось троянця спис і пожбурив у дерев’яне диво.
Якби не гамір, можна було б почути брязкіт і гуркіт зброї.
Та де там!..
Он ведуть полоненого, а насправді залишеного як свідка поразки ахейця, довкола якого зібрався гамірливий гурт, аби почути про справжній відступ знеславлених героя на герої.
Радість ця змінюється одчайдушним жахом-криком: з моря повзуть два велетенські змії і кидаються спочатку на синів, а далі обплутують і самого Лаокоона. Пручається батько, напружуючи м’язи, щоб визволить синів. Намарне – нерівні сили. Ось і він уже й сам кричить останнім криком троянцям: «Не вірте!» І затиха навіки.
А змії поповзли до храму скривдженої Парісом Афіни Паллади.
«Це кара Лаокоонові,- кричать троянці,- що кинув спис в дарунок богині».
«Якомога швидше,- радять інші,- треба втягти коня в місто, аби не наразитись на ще більший гнів!»
І розбирають серед ночі мури, і падають без огляду дитина ти чи жінка, чи немічний старий...
І гине на віки вічні Троя.
P.S.
Дивлюсь на групу Лаокоона, що символізує долю Трої, а думаю про Вкраїну та її Лаокоонів.
Був ним Іван Виговський після Конотопської перемоги над Московією.
Був ним Петро Дорошенко за крок до об’єднання Лівобережжя й Правобережжя.
Був ним Іван Мазепа, чиї державотворчі плани розбилися об зраду старшини.
Був ним Симон Петлюра, знесилений нікчемною вольницею, за якою стояла озброєна більшовицька напасть.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лаокоон
«Лаокоон страждає …
Його мука глибоко торкає струни нашої душі»
Г.Е.Лессінґ «Лаокоон,або про межі живопису та поезії»
Ні, не Паріс і не Єлена тим паче – винуватці поразки Трої.
Вони лиш жертви сановних олімпійок, що люто ненавиділи одна одну.
Ну, що лишалось пастухові юному перед Герою, дружиною самого Зевса,
Перед Афіною, на вояка схожою більше, аніж на жінку,
Як не віддать трикляте яблуко справжній красуні – Афродиті.
А далі все пішло-поїхало, як і обіцяла дивовижна олімпійка: Паріс не викрав, а відібрав од Менелая закохану до нестями в себе Єлену.
Попри чвари грецькі царьки гуртуються , щоб збройно відомстить Трої і повернуть Єлену.
Десять літ три війна, а Троя всупереч намірам коаліції стоїть незрушно, захищена надійним муром.
Смертю обернувся б змайстрований ахейцями за порадою хитромудрого Одіссея дерев’яний кінь, в якому причаїлись оружні вояки, якби троянці не зчинили гамір довкола цього дива, що начебто олімпійці в дарунок за витримку їм принесли, а послухали жерця Аполлонового Лаокоона.
Ось він, сивоголовий, поспіша з синами і здалеку кричить: «Бідолашні! Як спало вам на думку, що ворог на сором своєму люду отак безславно залишить поле бою!? Не вірте, що кораблі ахейців знялися і начебто квапляться додому. А в коні оцьому ждуть-не діждуться слушної миті вої...»
Лаокоон вихопив в якогось троянця спис і пожбурив у дерев’яне диво.
Якби не гамір, можна було б почути брязкіт і гуркіт зброї.
Та де там!..
Он ведуть полоненого, а насправді залишеного як свідка поразки ахейця, довкола якого зібрався гамірливий гурт, аби почути про справжній відступ знеславлених героя на герої.
Радість ця змінюється одчайдушним жахом-криком: з моря повзуть два велетенські змії і кидаються спочатку на синів, а далі обплутують і самого Лаокоона. Пручається батько, напружуючи м’язи, щоб визволить синів. Намарне – нерівні сили. Ось і він уже й сам кричить останнім криком троянцям: «Не вірте!» І затиха навіки.
А змії поповзли до храму скривдженої Парісом Афіни Паллади.
«Це кара Лаокоонові,- кричать троянці,- що кинув спис в дарунок богині».
«Якомога швидше,- радять інші,- треба втягти коня в місто, аби не наразитись на ще більший гнів!»
І розбирають серед ночі мури, і падають без огляду дитина ти чи жінка, чи немічний старий...
І гине на віки вічні Троя.
P.S.
Дивлюсь на групу Лаокоона, що символізує долю Трої, а думаю про Вкраїну та її Лаокоонів.
Був ним Іван Виговський після Конотопської перемоги над Московією.
Був ним Петро Дорошенко за крок до об’єднання Лівобережжя й Правобережжя.
Був ним Іван Мазепа, чиї державотворчі плани розбилися об зраду старшини.
Був ним Симон Петлюра, знесилений нікчемною вольницею, за якою стояла озброєна більшовицька напасть.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію