ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирохович Андрій (1978) /
Проза
сто баксів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
сто баксів
Стрьомно воно якось. І ще цей чай постійний, з лимоном і медом – як привіт із дитинства, золотого, йоханийбабай, дєцтва. Але якщо вже було яке часомісце, куди б не хотів повертатись – то воно якраз у дитинство. Ну і ще в Місто – сюди направду не варто було приїздити, воно, Місто, не марно вражало його якимось таким, що озвучував як обивательство, зрозуміло, що в російській конотації, а не польській. Ноги в стегнах аж зводило, дихання збите. Так він хіба в школі бігав, стометрівку. Підійшов Н. в розхристаному чорному кашеміровому пальто і якомусь абрикосового кольору шарфику. Виглядає як клоун, їй богу. Радий зустрічі, одначе, і перебратись вже встиг, видно ничка неподалеку, мєсний, йобйогозаногу. «Вони не прийшли, Н., чому, блять, вони ж мали підійти». «Сцикуни і балаболи, єслічєсно. А так – ну, сам розумієш, в них же мирний протест. Зато гляди, ти он тут стоїш, чай п’єш, а ті чудіки, що тамочки про мирну акцію кричали, вже протоколи підписують, то єслі пальці цілі, канєшна. Но добре, що вони були, а то б ми на їх місці стояли. Ти, кстаті, мудак, що шарфа зняв, так що за дві години автобус, збирайся, ти звалюєш додому. Та й все одно вже нічого не буде, хулі тут мерзнути». «Обідно». «Фігня. Пішли краще переодінемо тебе, а то виглядаєш не конче, єслічєсно». Н. був молодший на два роки, але досвід у нього більший, на таких же два роки, що він терся по всяких організаціях маргінальних, і боротьба зі забудовниками, і сквоти, так що він, як правило, діло казав, гріх не послухати. Годину тому Н. врятував його, коли тренованим оком старого вуличного бійця побачив, що шеренга почала перестроюватись, вчепив за рукав і закричав просто у вухо «Валимо, бля, щас атакують». Рефлекторно побігши слідом не втримався і озирнувся, так і є, шеренга розійшлась на два крила і та фаланга, що стояла у прикритті автобусів, вже построєна клином мовчки побігла, збиваючи з ніг демонстрантів і не забуваючи декілька разів ударити кожного в межах досяжності. Першими під удар, як і очікувалось, потрапили ті чудіки, що репетували «міліція з народом» та журналісти. Вони разом і затримали клин на ті рятівні секунди, що гостро потребувались на відрив. І от зараз, на площі, вони стоять, як нічо не бувало, а Н. взагалі виглядає так, ніби тільки-но з якого кафе вийшов і не конче орієнтується, що власне відбувається. Підійшов якийсь чувак, в чорній куртці дерматиновій, з хусткою на шиї, так і не поймеш, чи то хустка стилізована під прапор, чи то дійсно прапор пов’язав. Явний неадекват, навіть без хустини видно, чудак якийсь мутноокий. Взяв у наметі чай, став поруч. «Класно ми їм дали, правда? Я бачив вас, ви просто герої. Ще не раз спробуємо, правда?». Блять, як все-таки стрьомно, дійсно, треба валити з Міста, добре, хоч ушкоджень нема, ну, хіба пальці збиті, але то таке, трохи крему і заживе швидко, та й не доказ, може я вдома ремонт роблю. Хоча, не доказ, доки кийок гумовий в задницю не запхають, а то після такого ректального аналізу на правдивість всі докази сам пред'явиш, лише б до терморектального не перейшли. Н. з веселим нерозумінням дивився на того типа «Даруйте, ми знайомі? Чи ви нас плутаєте з кимось?». Чувак взагалі розвеселився, як дурень на похоронах «Ну чого ти, брате, влада ж буде народна, просто хотів руку вам потиснути. Взагалі, в мене тут друзі, он намет наш, там трошки бухла припасено, зайдемо, розслабитесь, то-сьо, поговоримо, ми б вам і організації вашій помогти хотіли, фінансами чи що вам треба, ми симпатики». Н. розв’язно поплескав його по рукаву «Даруй, брате, ми просто клерки, працюємо тут поблизу, пепегладіолус, квіти постачаємо в офіси, а сюди так забрели, на зоопарк цей глянути, чаю попити».Чувак не здавався «Я вас точно бачив, ви герої. І біля того трактора, що браму валив, ви були, там в кабіні також герой, кстаті, не знаєте його, його ніби Сєрий звуть». Н. звеселів ще дужче, мені воно вже виглядало так, гейби вони ветерани ВОВ, які розповідають одне одному побрехеньки про свою визначну участь у Сталінградській битві. «Ти чого, мужик, ми там хвилин десять були, ну його по шиї получати, там вони ж странні всі. А біля трактора то взагалі просто сфоткатись хотіли».Чувак не заспокоювався «Ну, а може чули, як до того тракториста говорили, кликуха його як, ми б з корєшами помогли трохи, йому зараз втікати ж треба, мусара на хвості висять, нєбось, чи кегебісти». Нарешті допив чай, пора йти. Вже відкрив рот «Чу…». Ой бяха, Н. ненароком, незграбно так викидав бичка і ліктем вдарив мене просто в ніс, несильно, але кров потекла. «Блять, друже, вибач, я не бачив, курва, пішли, якої вати знайдемо. Даруй, чувак, ми ще повернемось, тоді й бухнемо».
«Що ти хотів сказати цьому мудаку?» «Ну, блять, думаю, хай відмахається, скажу чупакабра, хай шукає» «Добре, що збив тебе. Звідки знаєш, може тут дійсно є хто з поганялом таким, може він дійсно в курсі, або просто злиє всіх, кого знає, або підпише все, що завгодно. Не кажи нікому ніколи нічого, а то взагалі без носа лишишся. Давай, автобус чекає, вали звідси, братіку, перебиратись ніколи. Візьми, за успіх бухнеш і світер новий купиш».Засміявся хрипко "Якщо лишиться що. Давай, на звязку."
Вже коли виїхали на трасу, глянув – ну що ж, сто баксів це завше сто баксів, можна і бухнути, хулі дєлать.
«Що ти хотів сказати цьому мудаку?» «Ну, блять, думаю, хай відмахається, скажу чупакабра, хай шукає» «Добре, що збив тебе. Звідки знаєш, може тут дійсно є хто з поганялом таким, може він дійсно в курсі, або просто злиє всіх, кого знає, або підпише все, що завгодно. Не кажи нікому ніколи нічого, а то взагалі без носа лишишся. Давай, автобус чекає, вали звідси, братіку, перебиратись ніколи. Візьми, за успіх бухнеш і світер новий купиш».Засміявся хрипко "Якщо лишиться що. Давай, на звязку."
Вже коли виїхали на трасу, глянув – ну що ж, сто баксів це завше сто баксів, можна і бухнути, хулі дєлать.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"маленька ельза, з ніжністю, щирістю та рештою непотрібностей, на які шкода слів"
• Перейти на сторінку •
"друге народження"
• Перейти на сторінку •
"друге народження"
Про публікацію