ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.24
07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати
2024.05.24
04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина?
Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.
2024.05.24
01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
2024.05.24
00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми
2024.05.23
18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.
2024.05.23
12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова:
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
кузня сонетів,
вир транспорантів,
подзвін курантів,
рими-ракети,
строфи-букети,
в гр
2024.05.23
11:05
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Зат
2024.05.23
11:03
Мені приємно, що прем‘єра моєї драми «Тріо поетичів» отримала такий резонанс.
На жаль, дехто сприймає все буквально, приміряючи на себе, хоча це - не документальний твір і не стенограма. Це - роздуми над тими питаннями, що, судячи з кількості прочитань,
2024.05.23
09:35
Я лежу, я камінь спотикання...
І болить мені оця епоха,
Що спіткнулась об судьбу мою.
с. 22.
Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка
2024.05.23
09:07
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.
2024.05.23
05:50
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!
2024.05.23
05:08
Скрипнуть двері, дзенькне шибка,
Чи раптово гавкне пес, -
Я виходжу з хати швидко,
Хоч уже не жду чудес.
Все сумую за тобою
Та печаль, як брагу, п'ю,
Бо ніяк не заспокою
Душу страдницьку свою.
Чи раптово гавкне пес, -
Я виходжу з хати швидко,
Хоч уже не жду чудес.
Все сумую за тобою
Та печаль, як брагу, п'ю,
Бо ніяк не заспокою
Душу страдницьку свою.
2024.05.23
01:31
Що ж, дівчинко… Твій головний екзамен.
Бо це – найделікатніша з наук.
Яка вивчає, далебі, те саме
У порівнянні з чим все інше - звук
Пустий і беззмістовний… То й природа
Твоя наполягала – ну ж бо, вчись!
Є речі – від часу та від народу
Залежать ма
Бо це – найделікатніша з наук.
Яка вивчає, далебі, те саме
У порівнянні з чим все інше - звук
Пустий і беззмістовний… То й природа
Твоя наполягала – ну ж бо, вчись!
Є речі – від часу та від народу
Залежать ма
2024.05.22
19:19
Я вибравсь із тенетів "вебу",
Бо пробива мене на вірш.
Чи написать його для тебе? -
Так ти мене за нього з'їш.
Чи написати про кохання? -
Так Муз поб'ється із десяток.
Я не знаходжу це гуманним.
Бо пробива мене на вірш.
Чи написать його для тебе? -
Так ти мене за нього з'їш.
Чи написати про кохання? -
Так Муз поб'ється із десяток.
Я не знаходжу це гуманним.
2024.05.22
18:37
Неосяжна повнота очей твоїх, серця, жестів твоєї душі
Що й на кутику вуст підносилась лиха погорда
Дратівливої жінки, яка цитькала олівцю
Мого погляду,
Що описував зустріч немов би складав молитву.
Сумно, сумно, як сумно
Дивилися інші на постаті
Що й на кутику вуст підносилась лиха погорда
Дратівливої жінки, яка цитькала олівцю
Мого погляду,
Що описував зустріч немов би складав молитву.
Сумно, сумно, як сумно
Дивилися інші на постаті
2024.05.22
12:38
Нас нічого біда не навчила…
Все співаємо «Ще не вмерла…»,
А в тумані чорніє нова вже могила –
Рукотворна Говерла.
Грабарі вже лаштують лопати,
А багнети – давно готові
Українські серця протинати, щоб взнати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все співаємо «Ще не вмерла…»,
А в тумані чорніє нова вже могила –
Рукотворна Говерла.
Грабарі вже лаштують лопати,
А багнети – давно готові
Українські серця протинати, щоб взнати
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Космос 3…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Космос 3…
(роздуми невігласа)
…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року?.. …aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Темний ліс? Це популярне між людей висловлювання про абсурдне, не таке вже й абсурдне. Знаєте дитячу примовку про ліс: он дерево, а за деревом дерево, а за деревом дерево – ось і кінчився ліс, але ні, он ще дерево, а за деревом дерево…
За деревом дерево, - думаю, не важко здогадатись - інколи за деревом не дерево, а цілий ліс ховається. А буває й так, що за одним, маленьким, листочком і те дерево, і ліс заховаються… залежно від того яким чином, один відносно іншого, розташовані листочок, ліс, дерево та спостерігач. От і Ейнштейн недарма наголошує на відносності у своїй Теорії відносності…
Велике бачиться на відстані, але маленьке, котре близько, затуляє велике - котре далеко. Така природа, чи то людського зору чи то простору взагалі, що чим ближче до спостерігача знаходиться об’єкт, тим більше простору собою він затуляє. Можливо це стосується і космосу, - десь там, далеко, у фантастично-великому космосі (відносно взаємного руху одне до одного, – відкриваючи одні об’єкти – ховаючи інші), за мізерною крапочкою світла (зірочкою) ховається ціла галактика, а за світлонепроникною (чорною) планетою, – не одна яскрава зірка … Отже, якщо вчені рахували б зірки (матерію) подібним чином, то цей “феномен темного лісу” міг би, хоч якось, логічно, пояснити щось про наявність “темної сутності”. Але ж я розумію, - про щось інше (не число зірок-планет) ідеться - 95 відсотків, це не моїх п’ять яблук, вони же “дев’ятсот грам - … сім гривень …” (Космос… роздуми невігласа).
Зрештою, хоч як би ти назвав свій метод пізнання, чи Теорією відносності, чи станом абсурду – поняття “темного лісу” (а за деревом дерево) виходить на передній план в людській свідомості, коли не розумієш про що ідеться, - що є відносно-насправді, а що є цілковитим обманом зору, а що є логічно-оправданою фантазією?!
І тут пригадалась мені ще одна дитяча примовка: у лісі - лісі темному, там ходить хитрий лис… Ну - це вже, очевидно, про мене ідеться.
14.11.2015
…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року?.. …aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Темний ліс? Це популярне між людей висловлювання про абсурдне, не таке вже й абсурдне. Знаєте дитячу примовку про ліс: он дерево, а за деревом дерево, а за деревом дерево – ось і кінчився ліс, але ні, он ще дерево, а за деревом дерево…
За деревом дерево, - думаю, не важко здогадатись - інколи за деревом не дерево, а цілий ліс ховається. А буває й так, що за одним, маленьким, листочком і те дерево, і ліс заховаються… залежно від того яким чином, один відносно іншого, розташовані листочок, ліс, дерево та спостерігач. От і Ейнштейн недарма наголошує на відносності у своїй Теорії відносності…
Велике бачиться на відстані, але маленьке, котре близько, затуляє велике - котре далеко. Така природа, чи то людського зору чи то простору взагалі, що чим ближче до спостерігача знаходиться об’єкт, тим більше простору собою він затуляє. Можливо це стосується і космосу, - десь там, далеко, у фантастично-великому космосі (відносно взаємного руху одне до одного, – відкриваючи одні об’єкти – ховаючи інші), за мізерною крапочкою світла (зірочкою) ховається ціла галактика, а за світлонепроникною (чорною) планетою, – не одна яскрава зірка … Отже, якщо вчені рахували б зірки (матерію) подібним чином, то цей “феномен темного лісу” міг би, хоч якось, логічно, пояснити щось про наявність “темної сутності”. Але ж я розумію, - про щось інше (не число зірок-планет) ідеться - 95 відсотків, це не моїх п’ять яблук, вони же “дев’ятсот грам - … сім гривень …” (Космос… роздуми невігласа).
Зрештою, хоч як би ти назвав свій метод пізнання, чи Теорією відносності, чи станом абсурду – поняття “темного лісу” (а за деревом дерево) виходить на передній план в людській свідомості, коли не розумієш про що ідеться, - що є відносно-насправді, а що є цілковитим обманом зору, а що є логічно-оправданою фантазією?!
І тут пригадалась мені ще одна дитяча примовка: у лісі - лісі темному, там ходить хитрий лис… Ну - це вже, очевидно, про мене ідеться.
14.11.2015
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію