ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Словесное разноцветье

Люблю остроумных людей. Их моментальная реакция на высказывание собеседника своей краткостью просто поражает.
Вот хотя бы ответ Уинстона Черчилля на реплику знатной, но заносчивой дамы: «Будь вашей женой, я бы подсыпала в ваш стакан яд». На что Черчилль, не мешкая, ответил: «И я бы его с удовольствием выпил».
Как-то, услышав, что нашлась могила отца Лермонтова, я спросил знакомую, знает ли она, где это. На что последовал мгновенный ответ: «Там, где была».
Библиотекой издательства «Радянська школа», где мне пришлось поработать, заведовал Абрам Вольфович Вольфзон, человек на первый взгляд медлительный и далекий от остроумия. Но каково же было мое удивление, когда на вопрос одной из сотрудниц, как распутать ею же запутанное дело (при этом она покрутила сложенными вперед руками), услышал: «А вы сделайте вот так». И Абрам Вольфович сделал то же самое, но в другую сторону.
В редакции спортивного журнала, куда я перешел из Политиздата, как-то пришлось стать свидетелем такого разговора. Запенсионного возраста ответственный сотрудник, который вел рубрику «И старость –в радость», говорит редактору: «Ты знаешь, я не замечаю своих лет». На что последовало: «Зато мы хорошо замечаем».
Но в моей памяти откладываются также и далекое от остроумия…
…Еще в Киеве услышал от знакомой, как соседка, желая женить сына, превозносила его достоинства : «Дорогая Мальвиночка, вы бы видели моего Йончика в трусах!.. А какой у него кругозор!..»
О том, что матери, в особенности еврейские, безумно любят своих сыновей, известно давно. Но так, как тетя Клара, пожалуй, никто. «Прихожу я как-то с работы,- поведала ее невестка,- хочу что-то перекусить, а свекровь, упреждая мое желание открыть холодильник и не скрывая своего сожаления,говорит: «Идочка, остались только две котлетки для Саши..А ваша упала на пол, и я ее выбросила».
В редакции эстетического воспитания, где начиналась моя карьера по выпуску книг для школьников, младший редактор поражала всех своей непредсказуемостью. Открывается как-то дверь и кто-то говорит: «Как у вас тут шумно и гамно!». На что следует: «Ходят тут всякие».
Бывший мой сокурсник, заядлый курильщик и любитель посидеть в хмельной компании, увлекся йогой и, как мне казалось, оставил вредные привычки. Встречаю его и спрашиваю: «А как йоги относятся к выпивке?» И слышу: «Йогу также легко отказаться от выпивки как и согласиться на нее».
А вот уже израильские находки.
В разгар лета, когда температура в тени превышала тридцать градусов, на трамвайной остановке все прячутся под тент. И только чернокожая девушка эфиопского происхождения стоит, подставив лицо солнцу. Такого же цвета кожи подруга зовет ее к себе. На это следует ответ: «Спасибо, я хочу загореть».
«В который раз приходит ко мне одна занудная клиентка,- рассказывала агент по международному туризму,- и просит включить ее в группу, едущую в Париж. А за неделю до отъезда спрашивает: «Сколько длится полет?» Услышав ответ, после минутного раздумья: «А еще же и возвращаться надо... Нет, видимо, мне не суждено увидеть Париж и умереть».
Дедушка-бедуин повез своего внучонка в Тель-Авив. Идут они по улицам этого неусыпного города и малец, беспрестанно крутя головой, бесчисленное множество раз спрашивает: «Дедушка, что это?» Ответа ни разу не было. Когда уже возвращались домой, в свои шатры, внук обращается к деду: «Ты наверное сердишься, что я так много спрашивал?» На что старик: «Нисколько. А как же можно знать, если не спрашиваешь?»
…Не каждый день приходится слышать и видеть то, что поражает своей оригинальностью, вызывает улыбку или недоумение, чем хочется поделиться. И я радуюсь, как кладоискатель, каждой такой находке.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-06-14 14:58:32
Переглядів сторінки твору 1316
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.025 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.04.26 11:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-06-14 15:11:19 ]
Із задоволенням уявляв зображені Впами картинки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2014-06-14 17:27:10 ]
Який колорит!

Чудова проза...

о пане Іване