Хи-хи...
Ви ж знаєте мою відповідь, що так. Але не хочу, щоб Ви мене звинувачували, що забрав Ваший час. (Тай думаю, що за Захар Беркут стоїть якась приємна жіночка)...
Знаєте, найлегше взяти і "рознести в пух і прах", найпростіше зачинити двері, найлегша відповідь - лайлива. Ви лише підкажіть: ось так не правильно, я сказав, а цієї людина ти (тобто Я) не вартий, щоб критикувати. Напр., я не знаю чи народиться така людина, чи зможе хто стільки пережити, щоб мав право критикувати Стуса. А щодо моїх віршів - вони не досконалі. Це я знаю (для Вас шановний/шановна) зауважу, що це вірші написані мною після піврічного вивчення української мови (до цього я писав виключно російською). Я й зараз дивлюся на них і бачу огріхи. Не виправляю тому, що вважаю дані вірші, зокрема як і це й "на належному рівні". Що це за рівень - звісно вирішую я . Розумію, що він нижчий за численні планки, тим більше за Вашу (я так відчуваю). Ось скажіть: які у Вас критерії, щоб людина (автор) я не про себе сприймалась: чи не занадто Ви берете на себе оте Ваше "пух і прах"? Якщо чесно будь-яка критика - для мене цінна. Адже найдорожще, що є у світі - час. І якщо людина потратить його на мене - це для мене велика винагорода і отримання велт=икої розкоші. Моя Вам порада - не лякайте нікого: хочте критикувати - критикуйте. А оце "чи взятись за тебе" - по-жіночому...
З повагою і без образ!

З помилками написав відповідь: я мав наувазі: Ви скажіть кого не можна критикувати і я не буду. Натякніть чи прямим текстом. Скажіть там, що ось такий і такий - у нього такі і такі здобуттки, а ти "шмаркач" підняв лапу... тра-та-та... Лише не зрозумів, як я Вас затронув критикою. Чий Ви клон. Навіщо ховаєтесь? Яж не ховаюся. Чи вам так комфортніше? Ховання за клоном - зайве підтвердження моєї правоти і вашої остороги... . Боїтеся? (аж смішно)

Не знаю чи Ви ще заглянете на цю сторінку - пишу навмання. Але поясню: є красиві-красиві дівчата. такі красиві і бездоганні на вроду, що аж стає приторно, коли дивишся на них довго. А є дічата просто симпатичні: з маленькою щербинкою на передньому зубі, чи родимкою на щоці... щось таке, завдяки чому її"симпатичність" розцвітає до "неземної краси, божественності". І тоді поети починають оспівувати ті... здавалось вади людини. Отак і з моїм віршем - збитий ритм - щербинка- це шарм вірша. І я думаю Вам шановний/шановна потрібно підходити до проблеми з почуттям інтуіції, а не голої констатації "слів і ритмів". Адже поезія - це душа. А якщо Ви критик бачите лише і звертаєте увагу на "ритми, рими, техніку" - - це не те що хибний шлях, а такими порадами ви "знищуєте" молодих поетів, косите їх своїми "рецами" - мама нє горюй. Не можна так. Але мені цікаво подивитися хоч на одну Вашу рецензію. Бажано не мою: хочу спочатку глянути, як Ви відноситесь до слова, адже, якщо це буде мене стосуватися - це буде субєктивно. Запропонував би взяти один незалежний твір (краще класичний) і відрецензувати його Вам і мені. Отоді я буду бачити чи гідні Ви рецензувати мої вірші.
З повагою!

В мене, шановний творець слова "горщ", трохи занесло... не втой бік. Балбєс потому шо...
Читав твої останні вірші на "Стихи" - КЛАС! Чесно. Хотів написати "рецу", а потім думаю - закипиш не дай Бог. Прийдеться їхати з охолоджувальними напоями заспокоювати. А в мене зараз - нудьга, купа часу, і немає що робити... "Время есть, а денег нет и в гости не куда пойти..."

Це був жарт в жарті. Ігарьося - харьося... Всяка дурня в голову лізе, окрім віршів : я вірші "ретро" - це круто!. Зараз вже так не напишеш... Потомучно "завяли помидори" в саду, де Антонич був Хрущем, про які Калініченко співав про Україну...