Переклад Валентина Бичка (1946):

1
У бурмистра Власа тітонька Ненила
Поладнать хатинку дерева просила,
Той сказав: не буде, не чекай, немає!
«Пан приїде скоро, пан усе владнає,
Гляне, що хатинка стала поганенька,
Дерева дать скаже», - думає старенька.

2
Якось злий сусіда, лиходій всевладний,
У селян земельки клаптичок принадний
Одхопив, одрізав хитрістю й обманом.
«Будуть землеміри плакать перед паном, -
Думають селяни, - пан промовить слово,
І земельку нашу віддадуть нам знову».

3
Полюбив Наталю парубок вродливий,
Та перечить дівці німець жалісливий,
Управитель панський. «Доведеться, Гнате, -
Промовля Наталя, - пана почекати».
«Пан приїде скоро!» - тільки те і знають -
І малі й великі хором промовляють.

4
Вже й Ненила вмерла; а чужа землиця
В злодія-сусіда пишно колоситься;
Хлопчики колишні - з бородами нині,
Парубок в солдатах служить на чужині,
І Наталя більше щастя не чекає...
Пан усе не їде... пана все немає...

5
І нарешті якось посеред дороги
Шестернею, цугом показались дроги.
На високих дрогах у труні дубовій
Пан лежить, а слідом чимчикує новий.
Поховали пана, новий сльози витер,
Сів собі в карету - та й гайнув у Пітер.