Вітаю! Переглядаючи свою ел.пошту, побачила запрошення (Ваше, Уляно, чи Редакції) до бесіди щодо запропонованого на цій сторінці вірша. І спіймала себе на думці, як по-різному почуваєшся у ролі автора рецензованого твору, і у ролі рецензента.
З цікавістю переглянула обидва варіанти Вашого "Щастя". Справді, попрацювали Ви сумлінно. Другий варіант, без сумніву, набагато фаховіший.
Хоча мені з т.з. свіжого і відстороненого читача, впали в око ще деякі моменти, які, на мою скромну думку, потребують відшліфування.
З Вашого дозволу: 1) вислів «трояндові пісні» у першій строфі дещо не відповідний тому сенсові, який Ви, як я зрозуміла, хотіли донести, тобто, що «троянди співають». «Трояндовий» - це той, який зроблений з троянд (н-д: трояндовий лікер :)), а у Вас - пісні троянд. Та ще й рима «пісень-звідусіль» не є відповідною. Якби це був мій вірш, я б написала щось на кшталт «трояндових весіль». І римується, і образ загадковіший.
2) Про мир, з яким танцюють дзвоники у третій строфі мені не все зрозуміло. Мир, у сенсі, що не війна? чи «мир» рос.= «світ» укр..? Я б написала «переплелись у світовий танок»; третю лінійку цієї строфи теж можна трохи полегшити: « цих чарів пригубити, хоч ковточок».
3) останнє, не дуже суттєве, але надало б дещо іншого відтінку, залежно від Вашого авторського відчуття душевного стану ЛГ: замість «присягНУлось», дати «присягАлось». Бо «присягнулось», як мені відчувається – це дія, яка відбулася недавно, або щойно (та ще й необов"язкові, для легкості читання, дві приголосні у середині слова -«гн»), а «присягалось» – це дія, яка була колись, давно, а від подій, що розвиваються у вірші, серденько, яке присягалось (колись) танцює, і очевидно, зараз схильне відмовитися від тої присяги.
Ото понаписувала! Вибачайте, що так багато, - вважала за доцільне обґрунтовувати свої пропозиції.
Успіхів! :))