Від початку освоєння людством навколишнього середовища ліси зазнавали чи не найбільших втрат, адже з деревини будували житла, приладдя побуту, технічний реманент. Не змінилася ситуація й у наші часи, коли сотні мільйонів гектарів йде на містобудування, індустрію чи облаштовується як прикраса ( у випадку хвойних порід) на Новорічні свята. І це не говорячи про масові відвідини лісових галявин, особливо у період травневих свят, а потім як наслідок – купи сміття, яке не вистачило бажання перенести у відведене місце. У гіршому випадку несвідомі відпочивальники не загашеним вогнищем чи безневинним окурком можуть спричинити пожеже, що завдяки хмизу може поширюватися на великі відстані.
Такі похмурі пейзажі неприйнятні не лише лісовим мешканцям, а й наступним відвідувачам зеленого простору.
Ось чому громадськість намагається врегулювати не завжди взаємовигідні відносини людини і природи, запроваджуючи по всьому світу спеціальні санкції, екологічні акції, впроваджуючи менш сировинноємні технології і, насамперед, розробляючи екологічне мислення. Фонд охорони дикої природи, Green Piece, ООН, інші міжнародні організації щорічно висвітлюють масштабні винищення лісів і впливають на суспільну споживацьку думку флеш - мобами, акціями та конкретними пропозиціями до спільноти.
В Україні гірські карпатські велети - смереки та кримські сосни і ялини, а також регіональні насадження, їх флора, фауна захишені законом, проте, аби їх убезпечити від вищезазначених зловживань, головним є виховання підростаючого покоління у повазі до навколишнього середовища за принципом: «Зрубав дерево – посади двоє».
На Полтавщині зелені насадження не просто краса і користь, а й обов’язок влади і людей піклуватися про них, донести в первозданному вигляді наступним поколінням. Для цього організовуються пізнавальні заходи: акція « Майбутнє лісу у твоїх руках», «Збережи ялинку», а минуло річ відбувся перший екофестиваль «Лель» у м. Лубни.
Керуються народною мудрістю і учні Полтавського обласного ліцею - інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості імені
А.С. Макаренка, члени шкільного лісництва «Паросток», що діє
у с. Ковалівка нашої області. Товариство підтримує зв’язки з іншими лісництвами області, бере участь у посадці нових дерев, прибирає заповідну територію, займається формуванням екостежин, діти на основі цього пишуть наукові роботи системи МАН України, популяризуючи таким чином свої набутки, природоохоронну позицію.
Керівник гуртка, вчитель біології ліцею, Н. О. Капуста про своє дітище зазначає: « Товариство забезпечує відновлення лісових масивів Полтавщини. До складу входять старші класи, працюємо за напрямками, наприклад, суботник « Трудовий десант» на допомогу птахам, акція «Посади дерево», під час якої було здійснене відновлення сосни звичайної на околицях с. Ковалівка. Зараз агітаційні бригади проводять лекції з метою охорони первоцвітів, що з’явилися».
Рада допомогти царству дерев і дев’ятикласниця А. Мащенко, член «Паростка», яка розповіла про свою першу посадку лісу так: « Мені дуже сподобалося, не пошкодувала, що туди поїхала, адже ми допомогли легеням планети. Ми засадили 3 ділянки, особисто я висадила 2 відерця саджанців. Наступного року сподіваюся поїхати на цю добру справу ще».
Випускниця ліцею К. Антоненко, окрім практичної допомоги «зеленим легеням», має досвід написання робіт МАН України з цього приводу. Про цю працю вона говорить: « Цього року на сторінках наукової роботи ми висвітлили досить актуальну тему: « Діяльність шкільного лісництва «Паросток» по відновленню і збереженню лісів Полтавщини». Ми досліджували структуру шкільного лісництва на прикладі нашого гуртка, природоохоронні заходи, що проводяться учнями лісництва, зокрема акції: «Збережимо ялинку», « Збережемо первоцвіти», « Дім для птахів»
( виготовлення шпаківень та синичників), «Зелена аптека» ( заготовка лікарської сировини), «Мурашник» ( інвентаризація мурашників). Проблем не виникало,бо матеріал ми збирали разом Наталією Олексіївною, яка добре розуміється на особливостях нашого лісництва. Загалом, я вважаю, що необхідне виховання любові до природи з дитинства, адже ліси – «легені планети», а соснові, зокрема є джерелом фітонцидів, які досить користь для здоров’я».
Нещодавно, прогулявшись екостежкою Ковалівського лісу, відчуваєш себе у гармонії з природою. Коли дихаєш лісовим повітрям, слухаєш птахів, милуєшся пролісками, то усвідомлюєш себе частинкою природи.
І добре, що громада вживає заходів для покращення становища зелених насаджень, адже природа – наш спільний дім, тож будьмо гідними його господарями!
2013

21 березня, у Міжнародний день поезії у м. Полтава, а саме у обласній бібліотеці для юнацтва ім.. О. Гончара відбувся творчий вечір - діалог двох авторок: Раїси Артеменко за підсумком трьох збірок віршів: «Доки живу – люблю», «Доки люблю – живу», «Мої дороги», яка презентувала вірші « До рідного дому, до хати», « Сніги», « Зважити б на шальках терезів», « Та й як воно живеться, розкажи» та Світлани Сторожівської, що презентувала першу поетичну книгу «Висі», зачитавши поезії «Висі», «Тріолети про весняні злети», « Те, що буяє вічно», « Земна луна» та віршовану казку « Бабато і чарівна скриня» . Окрім співробітників книгозбірні, які протягом дійства зачитували біографічні відомості про авторок, особливості їх манери письма, ставили запитання стосовно творчості, оприлюднювали вершинні зразки відомих українських поетів, зокрема Л. Костенко, захід зібрав людей, небайдужих до поезії. Це студенти ПНПУ ім.. В. Короленка, які активно ставили запитання мисткиням, зачитували їхні твори, що найбільше їм припали до душі, а також запрошені письменники: член ПСЛ Г. Вовченко, яка з теплом оголосила слово стосовно віршів Р. Артеменко та С. Осока, член НСПУ, один з авторів передмови до першої книги С. Сторожівської, який зачитав свою поезію також. Звісно, вирізнялася потужністю аудиторія рідних, вчителів та бібліотекарів, що приїхали з Чутівщини підтримати краян. Фортепіанний супровід деяким поезіям авторок надала С. Гогохія, керівник громадського творчого об’єднання «Гілея».
Р. Артеменко - головний спеціаліст відділу освіти Чутівщини і водночас проникливий лірик, яка зізнається, що прикладом для неї є поезія П. Тичини, найвищою оцінкою для письменника – коли читають, а сюжети з’являються від зустрічей з людьми. На запитання про творчу кризу Раїса Іванівна зазначила: « Писати – це вже невиліковна хвороба, тому яка вже там творча криза!». У сучасних полтавських авторах Р. Артеменко дивується, за її словами, невичерпному метафоризму.
С. Сторожівська – учениця 11 класу Полтавського обласного ліцею - інтернату ім.. А. С. Макаренка, активна учасниця багатьох творчих конкурсів. Пріоритетом для неї є творче зростання, вдосконалення свого доробку, адже « у кожного вись своя – словесна чи математична, то, мов до душі дотична, невидима ниточка «Я»». Серед улюблених авторів Світлана виокремлює Н. Галан, Н. Ткачик, Г. Кревську, Б. Олійника. Початком відліку шліфування текстів вважає участь у конкурсі «Собори душ своїх бережіть», що проводиться з 2007 р. ПОО НСПУ.

Попри вікову і жанрову різницю цих авторок, провідний мотив оприлюднених поезій - крила. Саме таку назву носить районна літстудія, відкриття якої у 2011 р. у смт. Артемівка послугувало співпраці Р. Артеменко як керівника та С. Сторожівської як учня.
На завершення творчого діалогу директор бібліотеки І. Балибіна подякувала авторкам за поетичне розкрилля, побажала нових творів і перемог. Адже за висловом П. Стороженка « Поезія ніколи не закінчиться, як і мова».