Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександр Олехо (1954)
Граматичні помилки були, є і будуть! За шкільні роки не написав жодного диктанту без хоча б однієї помилки. Каюсь, каюсь, каюсь...


Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олександр Олехо, [ 2015-12-10 12:19:37 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Олександр Олехо, [ 2016-01-14 18:24:32 ],
на сторінці поезії     "Сон..."   Олехо Олександр

Коментатор Олександр Олехо, [ 2016-01-14 18:47:51 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Олександр Олехо, [ 2016-01-28 07:56:02 ],
на сторінці поезії     "А хто ти є?..."   Олехо Олександр

Ігоре, чому ви вирішили, що я не переймаюся? Свого часу(2013-2014) писав багато на цю тему. Мабуть, виписався... тим більше природа влади, за великим рахунком, приблизно однакова: особисте, лукавство, імітація і трохи народ. А така біда, як війна, вимагає не пересічного писання, а це не завжди виходить... Про зовнішнього ворога перестав писати, бо виговорився прозою - досить довго на сайті "Однокласники" доводив випадковим опонентам, чому Путін поганий, а Росія - агресор. Потім зрозумів, що схиблених тільки час вилікує. А писати серед своїх, що Путін - Х...йло, а РФ - Рашка нема сенсу, бо усі це давно уже зрозуміли. Жаль та то час тратити. От і пишу те, що пишеться, в тому числі і про себе, критично та з іронією. Коли перестану таким чином дивитися на своє віршування, тоді, мабуть, і прийде справжня старість, а кому те хочеться. Ви недооцінюєте самоіронію. Це мало не основна рушійна сила творчості, бо завжди хочеться довести собі, що не все так безнадійно... Крім того дає змогу тверезо дивитися у світ поезії. Десь так. Трохи розлого, але двома словами на ваш закид не відповісти.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2016-01-28 07:57:40 ],
на сторінці поезії     "А хто ти є?..."   Олехо Олександр

Ігоре, чому ви вирішили, що я не переймаюся? Свого часу(2013-2014) писав багато на цю тему. Мабуть, виписався... тим більше природа влади, за великим рахунком, приблизно однакова: особисте, лукавство, імітація і трохи народ. А така біда, як війна, вимагає не пересічного писання, а це не завжди виходить... Про зовнішнього ворога перестав писати, бо виговорився прозою - досить довго на сайті "Однокласники" доводив випадковим опонентам, чому Путін поганий, а Росія - агресор. Потім зрозумів, що схиблених тільки час вилікує. А писати серед своїх, що Путін - Х...йло, а РФ - Рашка нема сенсу, бо усі це давно уже зрозуміли. Жаль та то час тратити. От і пишу те, що пишеться, в тому числі і про себе, критично та з іронією. Коли перестану таким чином дивитися на своє віршування, тоді, мабуть, і прийде справжня старість, а кому те хочеться. Ви недооцінюєте самоіронію. Це мало не основна рушійна сила творчості, бо завжди хочеться довести собі, що не все так безнадійно... Крім того дає змогу тверезо дивитися у світ поезії. Десь так. Трохи розлого, але двома словами на ваш закид не відповісти.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27