Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тарас Кремінь (1978)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Отак було: улеслива й невидима
    У краї римськім – давня таїна:
  •   ***
    Батькові
  •   ***
    у часи т.зв. холодної війни і тотальної колотнечі
    моє покоління навчалося у невеликих школах
  •   ***
    я знав тебе завжди
    тільки цього замало
  •   ***
    ти пряла своє волосся
    підковою вуха пропливе човен осені
  •   СЛІДИ
    На відстані дотику небо сурмить,
    Гармонія ночі й холодного світла.
  •   СІНОКОСИ
    твій поцілунок – не серпневий ранок
    теплом зігрітий скошеного сіна
  •   ***
    Йому наснилося, що він чомусь не той:
    Антихрист, Бог, поет а чи герой?
  •   ***
    Мені колись наснилися вовки,
    Які бредуть холодними стежками.
  •   ***
    Розкутість рук усміхнених доріг,
    Плечистість вій, захованих у пасма.
  •   ЯБЛУНЕВІ РУКИ
    ти поклала яблука на обідній стіл
    вони схопили вогні твого дотику
  •   * * *
    Облиш мене, мелодіє століть,
    Твої слова торкаються узвишшя.
  •   * * *
    На мене дивилась крізь млу молода течія,
    Боспорського царства Османські штандарти й мундири.
  •   ТВОЄ ІМ’Я
    за секунду до кінця Іздрик
    за тих п’ятнадцяти хвилин
  •   * * *
    Тебе єдину й чисту, як потік
    Від болю і страждань не уберіг.
  •   СТАРИЙ ЛІХТАР
    Ранкове світло як старий ліхтар
    Де голос твій і лине, і тріпоче.
  •   НАРОДЖЕННЯ СЛОВА
    Ми ще повернемось під вільгу вільх
    У вир вітрів, відваги і натхнення.
  •   * * *
    римський шлях будували наші стратегічні партнери
    йдучи на схід
  •   * * *
    У краплі молодій - прозорість океану,
    І хвиль дев’ятий вал - на енній широті.
  •   * * *
    Кінбурнська ніч. У плавнях місяць скаче
    На золотім свічаді комишу.
  •   * * *
    Голублячи вві сні жіноче сонне тіло...
    Л.Талалай
  •   * * *
    І все завмерло. Наче й не було
    Ні зустрічей, ні давніх поцілунків.
  •   * * *
    як перекручена печаль
    ота сторінка
  •   * * *
    Коротке літо – в стиглій аличі
    Як парашути піною морською.
  •   МОЯ МИТЬ
    Я відірвусь від плоті і планети.
    Поглину вглиб засмаглої землі.
  •   * * *
    Золотавовечірні озвуться дощі
    І поріжуть метал островів передніччя.
  •   УЗОРИ ЖИТТЯ
    дібрала якісні нитки
    підрахувала їх необхідну кількість
  •   * * *
    Я жив тоді – краплина на стеблі,
    Де сніг Карпат – в полоні кришталевім.
  •   * * *
    На брюках неба – пояси доріг:
    Літак зі срібним попелом на крилах.
  •   РЕАЛІЇ
    неймовірно уявити світ
    у якому зникають фарби
  •   НІЧНИЙ БЕРЕГ
    Як білий сніг, як сонячна вуаль
    У павутинні загубилось літо.
  •   ДЕРЕВО І ЛЮДИ
    сиділа на підлозі неба
    і лускала насіння
  •   * * *
    Моя Аланіє, небачені твої
    Виразні очі проковтнули вії.
  •   * * *
    Озирались Йому призабуті слова.
    День покірно мовчав, помираючи вкотре.
  •   Перехрестя
    Такі солоні пасма берегів
    Прийдуть вночі, мов зоряна утома.

  • Огляди

    1. ***
      Отак було: улеслива й невидима
      У краї римськім – давня таїна:
      Ранкова мла, і мариться Давидові
      Тривожних снів прозора мілина.

      ...І сталось так: написане – не читане,
      За видноколом — Овиду слова:
      Коли останній в полі не спочитиме,
      Якщо хвилина вічна не спливла...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Батькові

      Кріпак вертається до пана?
      Така ця драма окаянна,
      Коли довкола – гріху слід.
      А ми бредем волами часу,
      Позаочі – либонь кіраси,
      А у жінок – під серцем плід.
      Хто дожене наш час і долю,
      Невже ми двадцять літ у полі?
      Чорнозем продали давно.
      Нас вітер часу – глодом, боєм,
      А ми пнемося лиш до гною,
      Глибоким зашморгом – тавро.
      Врятуй нас, Господи, від смерті,
      Не дай нам, зрадникам, померти,
      За обрієм – до скону зим?
      ...Обабіч стіни. Там – майдани,
      Куди батьки нас проводжали,
      Свободу закликать в бою.
      Ми помирали та не щезли,
      То краще б ми росою скресли, –
      Чи волю віддали свою.
      ...Померти ладна рідна мати,
      Коли з-під брів – дітей армади,
      Своєю кров’ю поколінь:
      Не дай нам, Господи, віднині
      Зректися волі, України,
      Востаннє вірте нам.
      Амінь.
      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      у часи т.зв. холодної війни і тотальної колотнечі
      моє покоління навчалося у невеликих школах
      із розбитим вікном до квітучого саду
      де мої батьки були ще зовсім молодими

      за склом чорно-білого телевізора
      генсеки були відвертими у шалених цілунках
      вони зривали тривалі до сказу оплески
      на цинічні заяви до вимореного голодом і війною народу

      я вже тоді знав про свого ровесника у протигазі
      він дивився на мене з агітаційних плакатів
      ніби щось хотів сказати вказуючи рукою на сховище
      де я і досі тримаю право на поржавіле ліжко на двох

      недавно в мене забрали ім'я і переписали мою історію
      оголосили холодну війну і припинили опалення
      а на цвинтарі збудували потужний завод
      він успішно будує економіку мого міста

      наявність марлевої пов'язки
      не врятує мільйони смертельно уражених
      та чотириста п'ятдесят свинячоподібних
      від аналогічного грипу

      від погляду смерті юної породіллі
      над якою стоїть чорнобильська мадона
      а тепер і політики з пов'язками зі стразами
      набрякають вени у мого покоління

      як пояснити ненародженому синові
      порожнечу цих вулиць де ми були іншими
      унебезпечити його
      від прірви тотальної епідемії

      йдучи назустріч часові
      я притискаю до себе батьків і дружину
      світле сяєво дня
      чисте полум'я духа



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      я знав тебе завжди
      тільки цього замало
      мить вирішує поз-(бути?)-ся
      останнього порятунку
      народжений у муках
      дарує світло
      проте життя немає
      від нього
      але-вже-без-неї



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. ***
      ти пряла своє волосся
      підковою вуха пропливе човен осені
      загубитися у тобі



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. СЛІДИ
      На відстані дотику небо сурмить,
      Гармонія ночі й холодного світла.
      Ти чуєш мене, ти зігрітий в золі
      Останнього в цьому столітті боліда.

      Сліди – наче птах, б’ють на сполох, коли
      Розхристане серце, а дім - під вербою.
      Та оливо мчить, залишаючи слід
      У тілі, що попелом стане й водою.

      Прокляття землі. Безпорадність імли
      Штовхає у море квіток променади.
      Кого залишати збираємось ми
      Де небо – на сполох, а ми – на заваді?

      2000 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. СІНОКОСИ
      твій поцілунок – не серпневий ранок
      теплом зігрітий скошеного сіна
      повітрям заколисані дерева
      на тлі ліанових сплетінь
      твій поцілунок – щось казкове
      як гра джаз-банду із чикаґо
      на місяць зболене волання
      збирати сік солоних вуст
      чи справді звичний поцілунок
      як зорепад поспілих яблук
      твій сад духмяний як екстракти
      давно вже зібраних медів
      але невтримний шлях до сонця
      не будь-коли
      лише у серпні
      й вуста налиті як сто яблук
      і твій прощальний поцілунок

      1998 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. ***
      Йому наснилося, що він чомусь не той:
      Антихрист, Бог, поет а чи герой?
      Горінь завчасних схоплені видіння.
      А він не звик коритися й брести:
      Крізь мляву сутність – сенс у боротьбі
      За волю спраглих у війні із тінню.

      На помаранчах східної ріки,
      Де промиваються і злато, і мізки
      Тим алкоголем, що, мов вітер, свище.
      Але є сад, в якому ми були,
      І поле те, яке і нам би перейти
      Тим бездоріжжям знов до роздоріжжя?

      В зеніті день, але підступить ніч,
      Йдемо вперед крізь зради літ й сторіч
      О камо грядеши Ви, сутність неозора?
      Минеться сон, немовби плин води,
      А ми були завзяті й молоді,
      Коли торкалося лиману море.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Мені колись наснилися вовки,
      Які бредуть холодними стежками.
      Я ж – у човні, й весни життя роки,
      Пречиста сутність танців під зірками.

      Зимових днів ововченість доби
      Несе до хати несвободу слова.
      О Господи, врятуй і відведи
      Від ранку долі зголоднілі лови.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. ***
      Розкутість рук усміхнених доріг,
      Плечистість вій, захованих у пасма.
      Прикутість тіл, утома рук і ніг,
      Лиманна мла, зимовість непогасна,
      Затертий слід крізь млу і далечінь,
      Піти туди, де морем пахне тіло...

      ...Спинився час у долі на плечі,
      І все немовби відпалахкотіло.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. ЯБЛУНЕВІ РУКИ
      ти поклала яблука на обідній стіл
      вони схопили вогні твого дотику
      і почервоніли
      аромати дерев спрага незвіданих плодів
      квітнуть у тобі вічність
      одній тобі це кажу
      бо світ поділено на полюси
      на одному із них шукаємо долю
      шляхами якоїсь там безвісті
      ти мовчиш
      і тиша промовляє проваллям
      справді чим наділити мене
      того хто зрадив власну мрію
      промови біля труни світу
      який мов на гойдалці до сволока
      у флейти перериваються голосові зв’язки
      мов пуп’янком із вічністю
      вибачити мені означає
      позбавитися осліплого неба
      яке враз змінить погляди
      напевно так і треба жити
      зберігаючи те що лишилося глибоко
      а чи далеко
      тривале серцебиття мов оті спазматичні рухи
      закоханість змучених втомою
      яблуневої вологи



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      Облиш мене, мелодіє століть,
      Твої слова торкаються узвишшя.
      З-понад твоїх карпатських верховіть
      Мене шука доби тривожна тиша.

      Вона війне війною навесні,
      В якій моря потонуть з островами.
      Корінням в ніч пішли твої ліси,
      А верховіттям – зорями і нами.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3

    13. * * *
      На мене дивилась крізь млу молода течія,
      Боспорського царства Османські штандарти й мундири.
      Допоки на небі дотліє остання зоря
      Мій шлях пролетить крізь Кекову, Фінікію, Миру.
      А час промайне, що не встигне й зотліти стріла,
      І жорна часів перестануть гортати потоки.
      Невже заметіль степова перекреслить ті кроки,
      Коли моя стежка до тебе крізь ніч пролягла.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    14. ТВОЄ ІМ’Я
      за секунду до кінця
      Іздрик

      за тих п’ятнадцяти хвилин
      алюзій сенсу і містерій
      враз усвідомити один
      один на попелі імперій
      за кроком крок а де межа
      секунди йшли а потім бігли
      одна лишилася страшна
      межа фантазії і міту
      пігулка щастя навздогін
      немов опалення у місті
      на поквацьованій стіні
      ім’я твоє гірке і чисте



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    15. * * *
      Тебе єдину й чисту, як потік
      Від болю і страждань не уберіг.

      Слідами йду – вовків й тисячоліть
      Знайти б оту тривожну мить.

      О вічносте, останній шанс...
      В плачі застигне мертвий час.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    16. СТАРИЙ ЛІХТАР
      Ранкове світло як старий ліхтар
      Де голос твій і лине, і тріпоче.
      Перегорни настінний календар.
      Що він тобі у вічності пророчить?
      А час іде неспинно, як потік.
      І з головою будеш ти в потоці.
      Ти – на землі, а крила вже обпік.
      Ти бачив: плями й на самому сонці?
      Нектар життя й амброзія секунд, -
      Отруєння від щастя і скорботи.
      Мій світ помер. Куди його несуть
      У напрямку без стопів й поворотів?
      …А дощ піде. Старий ліхтар – помре.
      Лише ковчег в фатальнім порятунку.
      На голос твій постане інший день:
      Твоє життя - у дзьобику голубки.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    17. НАРОДЖЕННЯ СЛОВА
      Ми ще повернемось під вільгу вільх
      У вир вітрів, відваги і натхнення.

      І.Калинець

      Ми прийшли, щоб спинити сонату гірку.
      Ми прийшли. Скільки років ввижалось пришестя?
      Чорний день огортає криваву ріку,
      Вишиванка як доля, порятунок - мій хрестик.

      У потоці шуміли багаттям часи,
      Бо злетіли на гілля квітневих черешень.
      Ми прийшли звіддаля.
      Ми прийшли навесні
      Під акорди цимбал і сріберної креші.

      Цей потік Гераклітів і нас омине.
      І квітки черешневі вода понесе.
      Тільки б слід на воді. І затерте каміння.

      Ми прийшли утворити новітній закон.
      І життя – це не сон. І закон – не Фуко.
      Це – найперше з чудес. Бо це - світу творіння.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. * * *
      римський шлях будували наші стратегічні партнери
      йдучи на схід
      українці віднайшли його
      жебракуючи світами усіма напрямками
      пам’ять роду затирається пилом історичних доріг



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. * * *
      У краплі молодій - прозорість океану,
      І хвиль дев’ятий вал - на енній широті.
      Я збережу тебе, красиву й окаянну,
      Аби горіли нам ті хвилі золоті.
      Волоссям доторкнусь, і окроплю росою
      Ту квітку із твого весняного вінка.
      І нам заплаче Бог весняною грозою,
      Й до тебе потече моя гірська ріка.
      І гряне чорна ніч, а я шукаю світла,
      Коли ввійду в твій сад, коли ввійду в твій дім.
      У краплі золотій для мене ти розквітла
      На хмарних островах у платтячку легкім.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    1. * * *
      Кінбурнська ніч. У плавнях місяць скаче
      На золотім свічаді комишу.
      Смуглявий світ заникне за межу,
      Де я хотів одну тебе побачить.

      Там небокрай, який малюєш ти,
      Де ми шукали папороті квіти.
      Кінбурнська ніч омріяного літа,
      Мов комишове сяєво води.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    2. * * *
      Голублячи вві сні жіноче сонне тіло...
      Л.Талалай

      Голублячи вві сні жіноче сонне тіло,
      Пробудження її – на рівні мрійних вій.
      А хвиль пружних туман на простирадлі білім
      Волосся запашне лоскоче вітровій.

      Лиш зоряна сурма останнього польоту
      В колисці золотій – народжена сльоза.
      Волоссям доторкнусь. Та що ж настане потім?
      На заспаній щоці – неприспана гроза.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. * * *
      І все завмерло. Наче й не було
      Ні зустрічей, ні давніх поцілунків.
      В якім столітті? У якім кіно?
      Виразка шлунку.
      Тепер над прірвою - сади,
      А ти лишень - з картини Босха.
      Скажи ім’я й недугу відведи.
      Виразка мозку.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    4. * * *
      як перекручена печаль
      ота сторінка
      впаде як листя до плеча
      кохана жінка
      вишневі зрубано садки
      так завелося
      печальний голос крізь віки
      й твоє волосся



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.13

    5. * * *
      Коротке літо – в стиглій аличі
      Як парашути піною морською.
      Чому палає у легкій оскомі
      Цілунок тінню на твоїм плечі.

      Ти як земля. В загойданій омані
      Вітрами трави дзвонять як кришталь.
      В душі – дощі. В руках твоїх – скрипаль,
      Як дотик віями, уранці, у тумані.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. МОЯ МИТЬ
      Я відірвусь від плоті і планети.
      Поглину вглиб засмаглої землі.
      За крок від літа. В сутінках імли.
      Зі мною – ти. Але насправді: де ти?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 4.96 | Рейтинг "Майстерень": 5.13

    7. * * *
      Золотавовечірні озвуться дощі
      І поріжуть метал островів передніччя.
      Закривавлений лист упаде на обличчя
      У прощальній жалобі в осінній душі.

      Озирнеться і ніж, й у калюжі впаде.
      В міріаді оцій – океани свічада.
      Металевий той дощ буде ніччю звучати
      Й коли місяць блідий до води підійде?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. УЗОРИ ЖИТТЯ
      дібрала якісні нитки
      підрахувала їх необхідну кількість
      пригадала узори за якими будемо жити
      і все задля того аби був гарний светр
      можливо що й вишита сорочка
      тільки чому мені й досі пригадується мить
      коли ти одягла мені своїми натрудженими руками
      уперше стало так затишно і моторошно
      чи це справді усе це для мене?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      Я жив тоді – краплина на стеблі,
      Де сніг Карпат – в полоні кришталевім.
      Вона – із грані й подиху землі.
      Сади довкола – вічні акварелі.

      Мій сніг Карпат – краплина у руці.
      Твоє ім’я – потоки і заграви.
      Чи буду я зі сріблом хмари цим
      Твоя краплина, що вколише трави?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. * * *
      На брюках неба – пояси доріг:
      Літак зі срібним попелом на крилах.
      Весна прийшла й пелюсткою згоріла
      Як тіло ранку. Як прощальний сніг.

      Якщо колись до тебе не прийду
      І не торкнуся крилець стоголосо, -
      Забуду я зволожене волосся,
      Пір’їни рук на вранішнім льоту.

      Мої дороги - за дощем доріг:
      Крилом своїм торкнися металевих.
      У ніг твоїх поснули мужні леви.
      А мій літак - пелюсткою до ніг.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.18 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    11. РЕАЛІЇ
      неймовірно уявити світ
      у якому зникають фарби
      безглуздо будувати хату
      з вікнами не в садок
      опинитися далеко за виднокраєм
      і не стати щасливим
      затамувала подих крапля
      падаючи на твою щоку




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    12. НІЧНИЙ БЕРЕГ
      Як білий сніг, як сонячна вуаль
      У павутинні загубилось літо.
      Твою печаль пізнав. І не помітив,
      Як білий день у сутінки упав.

      Солоні хвилі заховають дні,
      Солодку повість берега нічного?
      Разом ходімо у прозорий човен.
      І тільки білі кола по воді.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 0

    13. ДЕРЕВО І ЛЮДИ
      ти
      сиділа на підлозі неба
      і лускала насіння
      зірками
      ми
      колись упаде світова арка
      всесильні титани розгублять
      свою силу і почнуть сіяти зерно
      проросте світове дерево
      і я
      дам тобі руку
      аби ти спустилася по сходинках
      і глянула що ж
      ти
      наробила



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.29 | Рейтинг "Майстерень": 5

    14. * * *
      Моя Аланіє, небачені твої
      Виразні очі проковтнули вії.
      Святих фортець освячені вогні,
      А брам твоїх - оголені стихії.

      Ти не гостри ні списа, ні образ,
      Коли ж загинув у штормах пекельних.
      Довічно будь у мареві прикрас...
      Я ж - флот тобі, а ти мене – до скелі.

      На ешафоті – й прапор на чоло.
      Ти пригадай: лилась вода в шолом,
      Й життя немов узором на сорочці.

      А все ж було похрещено до бою,
      Коли жили без тіні під стрілою
      В твоєму? Яничара оці.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. * * *
      Озирались Йому призабуті слова.
      День покірно мовчав, помираючи вкотре.
      Похитнулась стеблина в німому акорді,
      Не забулась дорога, бо вічно нова.

      - Помирати, - сказала, - запізно. Ожин
      Ти усіх не зібрав. Не здолав всіх кордонів.
      Після вічних доріг повертайся додому,
      Де чекає Вона на початку стежин.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Перехрестя
      Такі солоні пасма берегів
      Прийдуть вночі, мов зоряна утома.
      Я на землі Гомеровій, не вдома
      Пізнав твої чесноти, не гріхи.

      І, як колись, крізь марево доріг
      Прийти незнаним шляхом й загубитись.
      Крізь твердь землі, глибини таємниці
      Знайти тебе і доторкнутись ніг.

      У променаді – мовби на вітрах.
      Коли чола торкнеться синій птах,
      Та на пастелі Середземномор’я

      Немовби сніг воскресли хмарі ті,
      Які були, мов крила золоті,
      Тепер – екстракти мандрівних історій.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 3