Усі коментарі - Домінік Арфіст - Поетичні майстерні

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2018-11-23 16:20:12 ],
на сторінці твору "***"

дякую, шановне товариство!
для того і оприлюднив - щоб почути критику...

думатиму ще й ще...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2018-11-24 01:33:53 ],
на сторінці твору "***"

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2018-12-01 18:10:48 ],
на сторінці поезії "Горацій - ОДА ІІ.14 (з латини)" Арфіст Домінік

о так, і крвм Зерова є багато варіантів...

Переклад Миколи Костянтиновича - він скорше до літери, аніж до духу... переклад гарний, але ритмічно не витриманий...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2018-12-01 18:11:15 ],
на сторінці поезії "Горацій - ОДА ІІ.14 (з латини)" Арфіст Домінік

ПЕРЕКЛАД МИКОЛИ ЗЕРОВА

O, як же хутко, Постуме, Постуме,

Спливають роки! Як не годи богам,

А прийдуть зморшки, прийде старість,

Смерть невблаганна тебе настигне.

Дарма Плутона ти гекатомбами

Щодня благаєш немилосердного -

Його ж підземних пут не зірвуть

Велет лихий Геріон* і Тітій**,-

А всі ми, смертні, щедро згодовані

Землі дарами, маєм до хвиль зійти,

Чи скіпетр*** в світі ми носили,

Чи хліборобське тримали рало.

Даремно бою ми уникатимем

І буйно збитих хвиль Адріатики,

Даремно будем в дні осінні

Вітрових змін стерегтись облудних,-

Однак побачим мляво розгойдані

Коціту хвилі і Данаїд-сестер

Безславну долю, смутку повну,

І ненастанну Сізіфа муку;

Однак покинем землю і власний дім.

Дружину вірну, і з усього добра [464]

Самий тобі повік лишиться

Смутку віщун, кипарис жалібний.

А твій наступник, мудро розтратливий,

Добуде Цекуб**** - із-під семи замків

І марно піде плин коштовний,

Гідний найкращих бенкетів жрецьких.

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2018-12-14 17:13:26 ],
на сторінці твору "***"

о ЛЮ

дякую...

буряХ - не хотілося ХСП... фоніка, ех...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2018-12-14 18:21:39 ],
на сторінці твору "***"

дякую, пане Іване...

отакі мої компроміси...

але ж думатиму...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2018-12-14 19:54:25 ],
на сторінці твору "***"

о дяка...

про гуляють хвилі - я думав
а от про бриз волає - цікаво...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2018-12-17 14:19:23 ],
на сторінці поезії "тропізми" Арфіст Домінік

о дорога Марго...

саморіронія - те єдине, що ще рятує у світі кинутих напризволяще слів...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2020-03-08 02:38:33 ],
на сторінці поезії "мить" Арфіст Домінік

о СоМі - радий тобі :о)
давно людського голосу не чутно...
(торохтить колбами-ретортами-пробірками
і філософськими камінцями)

осінь - то таке температурне...

але швидше - АЛгебра
чортове колесо...
застигло на пікові - і люлька балансує...

але ж покотиться...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2020-03-10 16:29:12 ],
на сторінці твору "***"

о дорога Тетяно... дякую неймовірно...
у мене учитель настільки - ВСЕ, що - нічого...

щодо провидіння - увиразнив - воно поетове - це від початку до кінця тексту саме про нього...
літературні вчителі пройшли повз ЛГ - ні хвали, ні хули...

і тому текст не розкладається на сенси...
це погляд у прірву і із прірви - одночасно...

бурмотіння...
ритмізоване дихання - протидія аритмії світу...
ентропії світу...

з поетичним братерством
з далеких берегів...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2020-03-25 16:13:45 ],
на сторінці поезії "сили небесні..." Арфіст Домінік

«… не у вогні Господь. Після вогню – тихесенький, лагідний вітерець»
(1 Царі 19: 12)

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2020-04-05 17:37:18 ],
на сторінці поезії "ПОЕМА МОРЯ" Арфіст Домінік

о дорогий пане Іване...
маєте рацію - треба дещо однозначніше...

з Вашої легкої руки...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2020-04-27 20:20:58 ],
на сторінці поезії "ЯК ТИ З ТАКИМ ЖИЛА?.." Арфіст Домінік

дякую, дорогий пане Іване...
о так - висловити себе - сенс життя...

а щодо часів - то тут така метафізика, знаєте...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2021-05-20 09:00:14 ],
на сторінці твору "***"

Ніколи не був шанувальником блатної фольклорної стихії, як і тих численних представників авторської пісні, що писали у цій манері (за винятком кількох автентичних одеських текстів). Але Висоцького – обожнював (і продовжую!) – з дитинства. Його хтонічний голос, здається, вирвався з клекоту вулканічної лави, а його неймовірної сили чоловіча енергія здатна вихопити з буденності й нудоти політкоректного ерзац-світу і відчути призначений Богом поділ людства на чоловіків і жінок. І навіть його так звані «блатні» тексти завжди іронічні, вдало зрежисовані – демонстрували саме персонаж, і аж ніяк не автора, як це майже завжди буває у такого роду виконавців… Це історії – драматичні, смішні, трагічні – і автор не проживає ці історії (як це у Висоцького у його ліричних текстах), а грається в них, перетворюючи пісню на моно-виставу. Одна з таких «шансонових» пісень – «Дівчина із Наґасакі». Це справжня драматична історія кохання, скоріше, мелодраматична, у дусі німого кіно 20-х років. І тут все залежить від таланту виконавця – скотиться він у вульгарність, чи, навпаки, надасть історії справжнього вогню (врешті, і з Гамлета чи Фауста можна також зробити понуре «мило»). Так от Висоцький виконував її так, що це було «велике німе». У мене сумніву не було, що пісню створив сам Володимир Семенович, і тільки значно пізніше я з’ясував, що автором музики є петербуржець Поль Марсель (справжнє ім’я – Леопольд Іоселевич), хоча існують і інші версії музичного авторства, а текст написала відома радянська поетка Віра Інбер. Це пізніше вона стане адептом сталінського соцреалізму, а тоді, коли пісня була написана (кінець 20-их років), це була справжня неформалка, сподвижниця ідеї поетичного конструктивізму. Взагалі історія Віри надзвичайно цікава: вона походить з відомої одеської єврейської родини, доля якої пов’язана зі славнозвісним Троцьким, і ще багато чого було в житті цієї жінки.
Пісня пішла в народ і, як усякий фольклор, огранювалась упродовж десятиліть. Сучасний канонічний текст вже має певні відмінності з інберівським. Так юнга став капітаном, у дівчини з’явилися «сліди прокази на руках» і «татуйовані знаки», вузькі очі стали карими, додано останню строфу тощо.

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2021-05-20 09:00:36 ],
на сторінці твору "***"

Ніколи не був шанувальником блатної фольклорної стихії, як і тих численних представників авторської пісні, що писали у цій манері (за винятком кількох автентичних одеських текстів). Але Висоцького – обожнював (і продовжую!) – з дитинства. Його хтонічний голос, здається, вирвався з клекоту вулканічної лави, а його неймовірної сили чоловіча енергія здатна вихопити з буденності й нудоти політкоректного ерзац-світу і відчути призначений Богом поділ людства на чоловіків і жінок. І навіть його так звані «блатні» тексти завжди іронічні, вдало зрежисовані – демонстрували саме персонаж, і аж ніяк не автора, як це майже завжди буває у такого роду виконавців… Це історії – драматичні, смішні, трагічні – і автор не проживає ці історії (як це у Висоцького у його ліричних текстах), а грається в них, перетворюючи пісню на моно-виставу. Одна з таких «шансонових» пісень – «Дівчина із Наґасакі». Це справжня драматична історія кохання, скоріше, мелодраматична, у дусі німого кіно 20-х років. І тут все залежить від таланту виконавця – скотиться він у вульгарність, чи, навпаки, надасть історії справжнього вогню (врешті, і з Гамлета чи Фауста можна також зробити понуре «мило»). Так от Висоцький виконував її так, що це було «велике німе». У мене сумніву не було, що пісню створив сам Володимир Семенович, і тільки значно пізніше я з’ясував, що автором музики є петербуржець Поль Марсель (справжнє ім’я – Леопольд Іоселевич), хоча існують і інші версії музичного авторства, а текст написала відома радянська поетка Віра Інбер. Це пізніше вона стане адептом сталінського соцреалізму, а тоді, коли пісня була написана (кінець 20-их років), це була справжня неформалка, сподвижниця ідеї поетичного конструктивізму. Взагалі історія Віри надзвичайно цікава: вона походить з відомої одеської єврейської родини, доля якої пов’язана зі славнозвісним Троцьким, і ще багато чого було в житті цієї жінки.
Пісня пішла в народ і, як усякий фольклор, огранювалась упродовж десятиліть. Сучасний канонічний текст вже має певні відмінності з інберівським. Так юнга став капітаном, у дівчини з’явилися «сліди прокази на руках» і «татуйовані знаки», вузькі очі стали карими, додано останню строфу тощо.

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2022-03-18 20:29:38 ],
на сторінці твору "***"

ми неодмінно виборемо перемогу!
дякую...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2023-12-12 16:31:40 ],
на сторінці поезії "поговори зі мною, Тарасе..." Арфіст Домінік

Ваша правда, о Володю...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2024-02-07 12:44:21 ],
на сторінці поезії "cras...cras... semper cras..." Арфіст Домінік

доторкнутися серцем до слова - благодать...
дяка...

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2024-02-09 13:02:37 ],
на сторінці поезії " धर्म " Арфіст Домінік

о пані Ольго...
"найперше - музика у слові..."

Коментатор Домінік Арфіст, [ 2024-03-07 19:57:14 ],
на сторінці твору "***"

вчіть мат. частину

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?