Автори /
Віктор Кучерук (1958)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Наслідки меліорації
Прогірклий запах жабуриння
•
Як дитина - беззахисний...
•
Серце до серця горнулося вчора...
•
Батьки і діти
•
Як гарно і любо у світі...
•
Птаха випорснула з рук...
•
Ти знаєш правду про війну?..
•
Дружині
•
Якби діди прийшли з війни...
•
Мені говорили…
•
Я покличу тебе за собою ...
•
Нерозлучні
•
Збиває вітер яблуневий цвіт...
•
До влади
•
Українська пісня
•
На урядові реформи
•
Зелена мелодія лісу...
•
Прокидається в серці неспокій...
•
Відчуття
•
Не всі ми істину насправді...
•
Весняний спомин
•
Ховались малими від рідних у стіг
•
Молодик
•
Починаю свій день не з порожнього...
•
Не потрібно багатства, ні слави...
•
Неспокійний вітер
•
Нам сумувати сьогодні незмога...
•
Ти мене із ніжністю не згадуй...
•
Ще тільки сутінки прозорі...
•
Душа жіноча, як криниця...
•
С. К…
•
На самоті
Я не злякаюся повію
•
Крізь самоту мою щоденну...
•
Моє єство
•
Ще буде довго диким поле...
•
Натура
•
Не бажаю ліпше долі...
•
Хліборобам
•
Дві правди
•
Невже за те, що обминула слава...
•
Рекомендовано до друку...
•
Побачення
Далекий обрій, вечором погашений,
•
Спадкоємці
•
Сняться часто знову...
•
Уже ні з радістю, ні з болем...
•
Неначе склянка недопита...
•
Зізнання
•
Наснага
•
Самотність
Т. Ш…
•
Подолавши розлуки утому...
•
Самі удома
•
Весняне божевілля
•
Жінка
•
Усміхаючись сонцю і людям...
•
Весняне
•
За тобою, мила, за тобою...
•
Зрада
•
Не так, як сусід подарунками...
•
У тиші літніх вечорів...
•
Моя душа
•
Причина запізнення
•
Побратиму
•
Чого бояться миші
•
На розставанні...
•
Чотири кілограми
•
Зимове побачення
•
Коли не буде вже надії...
•
Невідворотності
•
Останніх слів я поки не сказав...
•
Обпікаючи сяянням хмари...
•
Лагідний, трохи печальний...
•
Я переповнить не боюсь...
•
Дар
•
Лист
•
Тюльпанів келихи червоні...
•
Любов
•
Ось і діждався я із вами...
•
Вона мене, здається, не впізнала...
•
Дивлюся крізь проталене віконце...
•
Поміж вечором і ранком...
•
Зорями небо засіяла густо...
•
Хай ніч розмахує плащем...
•
Біля Вічного вогню
•
Проти ночі...
•
Немов опале листя вітер...
•
Хто я?..
•
Дитина усміхнулася у сні...
•
Покинувши сутінь верхів’я соснову...
•
Люблю її
•
Перший вальс
•
Від України відректися...
•
Благословляю
•
Земля потроху задубіла...
•
За вікном засніжені простори...
•
В новорічну ніч
•
З Новим роком
•
Листоноша
•
Голуби
•
Осінні ворожіння
•
Заручник кохання
•
Дарує щастя неспокою...
•
Хуртовина
•
Диво
•
ЖУРБА
Душею молодіючи,
•
Сніги у сутінках
•
Я уже не сумую, не плачу...
•
Провина
•
Ніж
•
Земля і люди
•
Ти поспішаєш додому?..
•
Зимові спогади
•
Неначе склянка недопита...
•
Брати
•
Душа в душі
•
Я звідтіля...
•
Відлига
•
Захмелілий пахощами м’яти...
•
Коли в травні щебет ластів’яний...
•
З глибин душі на волю рвуться...
•
Одвічне питання
•
Зимового дня
•
Жура
•
Мій тато
•
Повертайся....
•
Зима
•
Перший сніг
•
Що не доба - то ближче й ближче...
•
Десь тут поруч...
•
Колискова дружині
•
Рідний край
•
Молитва за Вишгород
•
Співанка
•
Хіба я в тому винен?
•
Осіннього ранку
•
Уста
•
Моїм читачам
•
Тепло
•
Взаємність
•
Не стихає біль, а щем...
•
Який же ти нещасний, друже...
•
Горлиця піснею тихою...
•
Пахне ранок свіжим вітром ...
•
Я - українець
•
Люблю тебе, мале дівчисько...
•
Засторога
•
Коли стихає тужний трепет...
•
З дитинства
•
Як лунко гупають у тиші...
•
У душі в куточку, в серця на краєчку...
•
Що ти, осене, робиш зі мною?
•
Залишилося...
•
Голубінь
•
Тендітна...Трепетна...Остання...
•
Листопад
•
Осінній спогад
•
Хочу бути почутим...
•
Розчарування
•
Твоїх очей блакитна сутінь...
•
Закохані
•
Покинута хата
•
Самим собою
•
За вікном буревій шаленіє...
•
Мій слухач
•
Я
•
Життя
•
Карусель
•
Про себе
•
У материнському лоні
•
Ми уже давно не замічали
•
Пустоцвіти
•
Дощ у неділю
•
Вчорашнім, теперішнім і майбутнім
•
Улітку
•
Улітку
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Прогірклий запах жабуриння
Як дитина беззахисна,
Швидко плутаю сліди.
Швидко плутаю сліди.
Серце до серця горнулося вчора,
Грілося серце із серцем удвох.
Грілося серце із серцем удвох.
Коли дорослішають діти, -
Батьки старішими стають.
Батьки старішими стають.
Як гарно і любо у світі,
Де все навкруги до ладу, -
Де все навкруги до ладу, -
Птаха випорснула з рук, -
Вирвалося слово.
Вирвалося слово.
Ти знаєш правду про війну?
У рік жахливий сорок перший
У рік жахливий сорок перший
Наша молодість – ні, не пройшла,
А шумить обважнілим колоссям.
А шумить обважнілим колоссям.
Якби діди прийшли з війни,
Якби живим лишився тато, -
Якби живим лишився тато, -
Мені говорила бабуся,
Відводячи очі сумні,
Відводячи очі сумні,
Я покличу тебе за собою
І у ніч весняну поведу
І у ніч весняну поведу
Неначе ніч прямує за світанком, -
Іде отак вона за ним услід,
Іде отак вона за ним услід,
Збиває вітер яблуневий цвіт
І пелюстки дощ топить у калюжі,
І пелюстки дощ топить у калюжі,
Співом солов’їним у калині,
Голосом струмочків навесні, -
Голосом струмочків навесні, -
Що мені, веселому, робити
Поміж вас, як сироти, сумних?
Поміж вас, як сироти, сумних?
К. М…
Прокидається в серці неспокій,
Коли плач обертають у сміх.
Коли плач обертають у сміх.
Хоч ти у мене щастя не просила,
А лиш зітхала сумно перед тим,
А лиш зітхала сумно перед тим,
Не всі ми істину насправді
Шукати здатні до нуди, -
Шукати здатні до нуди, -
Наче дзвін урочистий
Із високих дзвіниць
Із високих дзвіниць
Cвітлій пам’яті
П. Г. Дворніка
П. Г. Дворніка
Починаю свій день не з порожнього
Споглядання в саду різних див.
Споглядання в саду різних див.
В. К…
Неспокійний вітер
Білим снігом цвіту
Білим снігом цвіту
Н. К…
Нам сумувати сьогодні незмога,
Нам сумувати сьогодні незмога,
Ти мене із ніжністю не згадуй,
Як дитячі соромливі сни,
Як дитячі соромливі сни,
Ще тільки сутінки прозорі
Збирає вечір у гурти, -
Збирає вечір у гурти, -
Душа жіноча, як криниця,
Цілюща й темна аж до тла.
Цілюща й темна аж до тла.
Я не злякаюся повію
Крізь самоту мою щоденну
Уяви світле джерело
Уяви світле джерело
Зухвалий вітер вихриться в пилюці,
Лякаючи веселих горобців.
Лякаючи веселих горобців.
Ще буде довго диким поле,
Поміж скоцюрблених лісів,
Поміж скоцюрблених лісів,
Як човен перевернутий вверх днищем
На березі бурхливої ріки, -
На березі бурхливої ріки, -
Не бажаю ліпше долі,
А щоб так було завжди:
А щоб так було завжди:
Ще туманами даль припорошена,
А вже небо сія голубе.
А вже небо сія голубе.
Потемніли на узгір’ї
Світлі ясени.
Світлі ясени.
Невже за те, що оминула слава
Сьогодні маю скаржитися право
Сьогодні маю скаржитися право
Рекомендовано до друку
Мого безсоння довгу муку,
Мого безсоння довгу муку,
Далекий обрій, вечором погашений,
Куточок славний України,
Перлина древньої землі.
Перлина древньої землі.
Сняться часто знову
Вечори казкові, -
Вечори казкові, -
Уже ні з радістю, ні з болем
Кохати більш не маю сил.
Кохати більш не маю сил.
Неначе склянка недопита
Хмільного зрілого вина, -
Хмільного зрілого вина, -
Я міг би тебе і не знати,
Зустріти і мимо пройти.
Зустріти і мимо пройти.
Коли стає нестерпно сумовито,
Коли хоч вовком вий на самоті, -
Коли хоч вовком вий на самоті, -
Т. Ш…
Подолавши розлуки утому,
Пам’ятаючи серцем дорогу
Пам’ятаючи серцем дорогу
Немов повітря тепла хвиля
Світ обціловує весною, -
Світ обціловує весною, -
Чи не зіллям мене напоїла
Несподівано ти навесні?..
Несподівано ти навесні?..
В мені тебе - безмежне море,
В тобі мене - малий ручай.
В тобі мене - малий ручай.
Усміхаючись сонцю і людям,
Я щасливим живу на землі.
Я щасливим живу на землі.
Ще тільки березня початок
Весни наповнив течію, -
Весни наповнив течію, -
За тобою, мила, за тобою
Я піду, помчуся, полечу.
Я піду, помчуся, полечу.
Дрімає ніч в обіймах тиші
Серед осінніх полинів.
Серед осінніх полинів.
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень.
До свята дружину лишень.
У тиші літніх вечорів
Змовкають птахів гам та спів
Змовкають птахів гам та спів
Голубою водою минуле
Промайнуло, пробігло, спливло.
Промайнуло, пробігло, спливло.
Як довгоногий чорногуз
У мул прокислого болота, -
У мул прокислого болота, -
Аж зайшлась собаками округа,
Ледь на клямці дзенькнуло кільце.
Ледь на клямці дзенькнуло кільце.
У куточку сіра мишка
Притаїлася, принишкла.
Притаїлася, принишкла.
Кольори червоні світлофорів
Непривітно в темряві мигтять
Непривітно в темряві мигтять
Вийшла, чую, жінка з ванни
І до себе кличе:
І до себе кличе:
В сивій каламуті хуртовини,
Світлий день пригнічено пригас.
Світлий день пригнічено пригас.
Коли не буде вже надії
Знайти хоч іскру у золі, -
Знайти хоч іскру у золі, -
Доля мене сповиває
Радістю дуже сумною.
Радістю дуже сумною.
Останніх слів я поки не сказав,
Хоч, може, вже на них чекають люди.
Хоч, може, вже на них чекають люди.
Обпікаючи сяянням хмари,
Лагідний, трохи печальний,
Часом, веселий без меж,-
Часом, веселий без меж,-
Я переповнить не боюсь
Своєю радістю твій келих.
Своєю радістю твій келих.
Україно! Як мені мовчати,
Коли серце голос подає,
Коли серце голос подає,
По голубих дорогах неба
Уже вертають журавлі.
Уже вертають журавлі.
Тюльпанів келихи червоні
Морозять руки. Наче сніг
Морозять руки. Наче сніг
Була тут!.. Безсумнівно, я знаю...
Стихли кроки її за дверми.
Стихли кроки її за дверми.
Ось і діждався я із вами
Вона мене, здається, не впізнала,
Коли стояла в черзі поблизу.
Коли стояла в черзі поблизу.
В.К...
Дивлюся крізь проталене віконце
Дивлюся крізь проталене віконце
Поміж вечором і ранком
Наді мною у імлі
Наді мною у імлі
Зорями небо засіяла густо
Мною залюблена ніч.
Мною залюблена ніч.
Хай ніч розмахує плащем
І в небі зорі в зборі, -
І в небі зорі в зборі, -
Снігом сіється поволі
Цвіт на стелу кам’яну,
Цвіт на стелу кам’яну,
Розказую доці казки проти ночі
І сон непомітно змикає їй очі, -
І сон непомітно змикає їй очі, -
Немов опале листя вітер,
Гортає час прожиті дні, -
Гортає час прожиті дні, -
Урізнобіч, шеренгою, колом
Наближаються з різних сторін
Наближаються з різних сторін
Дитина усміхнулася у сні.
Що сниться їй? – Це загадка для мене.
Що сниться їй? – Це загадка для мене.
Покинувши сутінь верхів’я соснову,
Спустилася вивірка хутко на сніг.
Спустилася вивірка хутко на сніг.
Люблю її. Люблю, як перший вірш,
Як риму у поезії останній.
Як риму у поезії останній.
Уже обрій вечірній погас
І повітря п'янить матіолою.
І повітря п'янить матіолою.
Від України відректися,
Якщо й захочу, то не зможу.
Якщо й захочу, то не зможу.
Благословляю смуток Межигір'я
І келих із Дзвонкової води.
І келих із Дзвонкової води.
Земля потроху задубіла,
За вікном засніжені простори
І холодна тиша за вікном.
І холодна тиша за вікном.
Запалю на ялині вогні
Кілька раз, бувало, уже сад
Приміряв наряди новорічні, -
Приміряв наряди новорічні, -
Загубилися десь голуби,
Поштарі сизокрилі та білі.
Поштарі сизокрилі та білі.
Неначе спогади яскраві,
Дорікати долі безпідставно
Дарує щастя неспокою
Життя стрімкий, невпинний біг, -
Життя стрімкий, невпинний біг, -
То вона зітхає, наче мати,
То, як птиця, сплескує крильми.
То, як птиця, сплескує крильми.
Мов радісна сонячна злива
Наповнила простір увесь, -
Наповнила простір увесь, -
Душею молодіючи,
Сніги у сутінках сивіють,
Як у печалі матері.
Як у печалі матері.
Я уже не сумую, не плачу,
А радію з гіркої снаги.
А радію з гіркої снаги.
У дитинстві колись, спозаранку,
я впіймав у траві кажана, -
я впіймав у траві кажана, -
В. Л…
Не пил вона, не прах вона, -
Опора нам усім!
Опора нам усім!
Ти поспішаєш додому?.. - Не треба
В росяних травах лишати сліди,
В росяних травах лишати сліди,
Як біло, чисто скрізь і гарно,
Мов спокій сам прийшов до рук.
Мов спокій сам прийшов до рук.
Неначе склянка недопита
Хмільного зрілого вина, -
Хмільного зрілого вина, -
Н. К...
Я звідтіля, де сонна тиша
Німіє в тузі вечорів, -
Німіє в тузі вечорів, -
Захмелілий пахощами м’яти,
По росі до саду побреду.
По росі до саду побреду.
Коли в травні щебет ластів’яний
З глибин душі на волю рвуться
Сніговії і замети
Взимку настрій не погіршать.
Взимку настрій не погіршать.
Радість довго я кликав,
А почула – жура.
А почула – жура.
Бродять лісом хижі звірі
Під покровом темноти.
Під покровом темноти.
Cерце спомином краю
У самотності знов.
У самотності знов.
Примхливою красунею,
В мереживі завій,
В мереживі завій,
Що не доба - то ближче й ближче
Зими жорстока дивоглядь, -
Зими жорстока дивоглядь, -
В літню спеку попід сосни
Упаду в траву м’яку,
Упаду в траву м’яку,
Я люблю тебе, рідний мій краю,
Моя доля, відрада і спів.
Моя доля, відрада і спів.
Пращури завзяті та могучі
Будували храми і вали.
Будували храми і вали.
Обрій підрум’янений світанком
Вересневої ночі
Чути сміх вдалині.
Чути сміх вдалині.
Припорошила паморозь квіти,
Остудивши яскраві вогні.
Остудивши яскраві вогні.
У мене вистачить ще сили
Відшуміло, розвіялось, витекло
Ставить жінка в бар горілку
Та словами хльоста:
Та словами хльоста:
Не стихає біль, а щем
Точить кожний вечір, -
Точить кожний вечір, -
Який же ти нещасний, друже,
Горлиця піснею тихою
Мов заколисує ліс.
Мов заколисує ліс.
Пахне ранок свіжим вітром
І вологою роси, -
І вологою роси, -
Пишаюся своїм козацьким родом
І не соромлюсь імені свого.
І не соромлюсь імені свого.
Люблю тебе, мале дівчисько,
Чужий світанок голубий.
Чужий світанок голубий.
Я тебе зустріну скоро
Нетерплячу, гомінку
Нетерплячу, гомінку
Коли стихає тужний трепет
Крил журавлиних у імлі, -
Крил журавлиних у імлі, -
Як лунко гупають у тиші
Осінній яблука в саду!
Осінній яблука в саду!
У душі в куточку, в серця на краєчку
Примостився спати смуток спроквола, -
Примостився спати смуток спроквола, -
Що ти, осене, робиш зі мною
В тьмянім світлі померклих вогнів?
В тьмянім світлі померклих вогнів?
Залишилося тільки не звикнуть
За зубами тримати язик, -
За зубами тримати язик, -
На світанні злива прошуміла,
Та невдовзі вщухла, - в небесах
Та невдовзі вщухла, - в небесах
Тендітна…Трепетна...Остання…
Мені у рідній стороні
Мені у рідній стороні
Із обвислих гілок молодих берізок
Стигне далеч імлиста,
Оповита димком.
Оповита димком.
Хочу бути почутим,
Стати всім зрозумілим.
Стати всім зрозумілим.
Задкує рак, а щука хоче в воду,
У небо прагне лебідь, як завжди.
У небо прагне лебідь, як завжди.
Твоїх очей блакитна сутінь,
Чужими пересудами
Ізмалечку заручені,
Ізмалечку заручені,
Стара хатина на краю села,
Зігріта сонцем і дощами вмита,
Зігріта сонцем і дощами вмита,
Чіпкої пам’яті неволя
Мене в минуле повела, -
Мене в минуле повела, -
За вікном буревій шаленіє,
Обриває пожовклі листки.
Обриває пожовклі листки.
Хмільний сусід на милицях
Кульгає до воріт.
Кульгає до воріт.
Я живу у радощах і болях,
Відвернувся – і сад вже опалий.
Ледь забувся - в саду зацвіло...
Ледь забувся - в саду зацвіло...
Час у вічність тихо плине
Без початку і кінця, -
Без початку і кінця, -
Я із тих щасливих і отих нещасних,
Хто життю радіє й плаче одночасно.
Хто життю радіє й плаче одночасно.
У материнському лоні
Був я, неначе в полоні, -
Був я, неначе в полоні, -
Ми уже давно не помічали
Обрію малинову струну, -
Обрію малинову струну, -
Коли хтось у цвітінні-
Не усі поруч в радості, -
Не усі поруч в радості, -
Дощ у неділю
Вчорашнім, теперішнім і майбутнім
Улітку
Улітку