Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Дарія Швець (1988)



Критика
  1. Власне семантичні трансформації фразем «Енеїди» І.Котляревського


    Анотація. У статті робиться спроба проаналізувати семантичні трансформації
    фразеологізмів «Енеїди» І.Котляревського.
    Ключові слова: фразеологічна одиниця, семантична трансформація, дефразеологізація, подвійна актуалізація.
    Summary. The article tries to analyze the semantic transformations of idioms of the "Eneida" I. Kotlyarevsky.
    Key words: phraseological unit, semantic transformation, dephraseologization, double actualization.



    Семантичні трансформації – це такі перетворення фразеологізмів, які спричинюють зміну традиційного значення, не порушуючи при цьому лексико-граматичного складу стійкого словосполучення 13; с.84. Тобто надання фраземі більш абстрактного значення, додаткових смислових відтінків і навіть повне переосмислення її значення аж до створення полісемічної фраземи. В "Енеїді" І.Котляревського доволі часто зустрічаються такі перетворення:
    «Чи так-то, гадів син, він слуха?
    Убрався в патоку, мов муха,
    Засів, буцім в болоті чорт [38; c.33].
    В загальнонародній мові відома фразема мов муха в меду вживається зі значенням ‘повільний’. У поданому контексті одиниця має значення ‘розкішно жити’. Таке влучне оказіональне перетворення усталеного виразу надає йому більшої експресивності та гумористичного забарвлення. З цією ж метою автором була введена така смислова трансформація усталеного виразу братись за живіт:
    Прокляті вітри рздулися,
    А море з лиха аж реве;
    Слізьми троянці облилися,
    Енея за живіт бере [38; c.25].
    Фразема братись за живіт означає ‘сміятись, реготати’, але в даному випадку його змістове наповнення – ‘знудити’, що зумовлено попереднім контекстом.
    Оскільки семантичні трансформації виключають втручання у внутрішню структуру стійкого словосполучення, то трансформацію фраземи зумовлює саме контекст, фразеологічне оточення. Зміна традиційної лексичної та синтаксичної сполучуваності фраземи призводить до її значеннєвої трансформації, наприклад:
    Аж ось прийшов і перебієць,
    Убраний так, як компанієць,
    І звався молодець Дарес;
    На кулаки став викликати
    І перебійця визивати,
    Кричав, опарений мов пес [38; c.45].
    Фразеологізм як опарений традиційно вживається з лексемами на позначення бігу ((бігти), як опарений) тому має усталене значення ‘швидко’. Котляревський у даному прикладі поєднав цю фразему зі словом іншого семантичного поля, від чого змінилось значення усталеного виразу, адже вжитий зі словом кричати усталене порівняння як опарений має іншу семантику - ‘голосно’.
    Найчастіше семантичні трансформації в "Енеїді" здійснюються автором за рахунок явища подвійної актуалізації, яке полягає в реалізації у тексті одразу двох значень фразеологізму: прямого, тобто дослівного, і фразеологічного. Це явище зумовлене такою характеристикою фразеологізмів як семантична двоплановість і взаємодією фраземи й співзвучного з нею вільного словосполучення, її генетичного прототипу. Наприклад:
    Дідона тяжко зажурилась,
    Ввесь день не їла, не пила;
    Все тосковала, все нудилась,
    Кричала, плакала, ревла.
    То бігала, як би шалена,
    Стояла довго тороплена,
    Кусала нігті на руках [38; c.37].
    Така реалізація семантичної двоплановості легко здійснюється у тексті, адже існує вільне словосполучення кусати нігті, генетичний прототип фраземи зі значенням ’шкодувати, каратися’, її стилістичний омонім. Лише такі двопланові словосполучення зазнають повної подвійної актуалізації:
    Еней же думав, що вже спала,
    І тілько що хотів дать драла,
    Як тут Дідона за чуб хвать [38; c.36].
    У даному випадку контекст повністю реалізує і фразеологічне значення виразу схопити за чуба зі значенням ’вчасно спіймати, підловити’, і дослівне, що дорівнює сумі значень компонентів словосполучення.
    Але якщо словосполучення має лише фразеологічне значення, тобто сума значень його окремих компонентів не має у дійсності реального відповідника, відбувається обігравання лексичних значень всіх або окремих компонентів фразеологізму, тобто їхня семантизація. В “Енеїді” маємо приклад двох різних семантизацій синонімічних фразеологізмів за царя Хмеля, як людей булло жменя і за царя Гороха, як людей було троха із семантикою ’давно’:
    Се килим-самольот чудесний,
    За Хмеля витканий царя,
    Літа під облака небесні,
    До місяця і де зоря [38; c.107].
    Для того, щоби такий вираз органічно вливався в текст, поряд з його новим прямим значенням, що виникає з контексту, зберігається значення фразеологічне.
    Ось привезли і мальовання
    Роботи первійших майстрів,
    Царя Гороха пановання,
    Партрети всіх богатирів [38; c.105].
    Таке перетворення традиційного фразеологізму надає більшої образності, колоритності висловлюванню за рахунок оказіональності звучання.
    За принципом одночасності чи неодночасності реалізації лексичного і фразеологічного планів значень словосполучення виділяють одночасне сприймання фраземи і співзвучного з нею вільного словосполучення, контекстуальну дефразеологізацію і помилкову актуалізацію. При одночасній реалізації прямого й переносного значень висловлювання з контексту одразу випливають і лексичне, і фразеологічне значення словосполучення, наприклад:
    Не пожалій лиш золотого
    Для Феба світлого, ясного,
    Та і мені що перекинь;
    То ми тобі таки щось скажем,
    А може й в пекло шлях покажем,
    Іди утрись і більш не слинь [38; c.63].
    Це допомагає зробити вираз більш експресивно насиченим, влучним, цікавим, створює гумористичний ефект:
    Еней тогді купався в бразі
    І на полу укрившись ліг;
    Йому не снилось о приказі,
    Як ось Меркурій в хату вбіг [38; c.35].
    Контекстуальна дефразеологізація – це такий різновид подвійної актуалізації, при якому з попереднього контексту випливає фразеологічне значення виразу, а з наступного – дослівне.
    Помилкова актуалізація фраземи – це явище протилежне контекстуальній дефразеологізації: Тобто попередній контекст реалізує лексичне значення виразу, а наступний – фразеологічне.
    Отже, явище подвійної актуалізації може здійснюватись за рахунок:
    • вживання на фоні фразеологізму співзвучного з ним вільного словосполучення зі вказівкою на нереальність змісту останнього;
    • коментування прямого змісту фраземи задля одержання гумористичного ефекту;
    • конкретизації фразеологізму, тобто реалізації лексичного значення певного його компоненту за допомогою конкретизатора 13; с.95-96.
    Подвійна актуалізація поділяється на структурно неускладнену (просту) і структурно ускладнену – таку, що взаємодіє з даними різновидами структурно-семантичного типу трансформацій:
    1) Субституція компонентів фразеологізму – заміна занадто узагальненого компоненту фразеологізму конкретним, що є більш близьким до контексту і водночас зумовлює подвійну актуалізацію фраземи. В "Енеїді" знаходимо такий приклад:
    Нема на світі мні покою,
    Не ллються сльози із очей,
    Для мене білий світ єсть тьмою,
    Там тілько ясно, де Еней [38; c.38].
    Тобто, спочатку читачем сприймається фразема білий світ немилий, і лише з подальшого контексту за рахунок коментування змісту фразеологізму виявляється лексичне значення виразу, яке також зазнає трансформації внаслідок заміни компонента фразеологізму (немилий на єсть тьмою);
    2) Поширення компонентного складу фразеологізму, введення у його межі нових компонентів – означень, додатків, обставин, синонімів, уточнень, що реалізують лексичне значення певного компонента.
    Дідона кріпко заюрила,
    Горщок з вареною розбила,
    До дуру всі тогді пили [38; c.30].
    Тут йдеться про ревнощі Дідони, тому контекст вказує на фразеологічне значення виразу розбити горщика –’посваритись’ ; натомість, поширювач вказує на його пряме, лексичне значення .
    Отже, за допомогою семантичних трансформацій фразема органічно вплітається в зміст твору. Вони дають змогу абстрагувати чи конкретизувати усталений вираз, переосмислити його зміст, змінити її просторові та часові рамки, досягати гумористичного ефекту, будувати парадокси тощо.


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  2. Стилістичний аспект дослідження фразеологізмів «Енеїди» І.Котляревського
    Анотація. У статті робиться спроба проаналізувати фразеологічні одиниці «Енеїди» І.Котляревського і класифікувати їх за критерієм стилістичної приналежності.
    Ключові слова: фразеологічна одиниця, функціональний стиль, конотація, домінанта.
    Summary. The article tries to analyze the phraseological units оf "Eneida" I. Kotlyarevsky and classify them according to the criterion of stylistic identity.
    Key words: phraseological unit, functional style, connotation, dominant.



    Фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги.
    Скарби української народної фразеології невичерпні. Особливо багата і колоритна вона,— як справедливо відзначає П. П. Плющ,— в стилях, пов'язаних з фамільярністю, жартом, безжурним гумором, а нерідко з ущипливою, нищівною іронією. З цього погляду в народній українській мові глибоко і прозоро відображається одна з типових рис національного характеру народу.
    "Розмовна фразеологія є невичерпним джерелом створення гумористичного, а часто і сатиричного ефекту. Цей ефект досягається зокрема за допомогою введення в текст літературного твору просторічної, згрубілої фразеології або усталених сполук розмовного характеру з яскраво вираженою гумористичною семантикою" [54;c.49]. Окремі з цих фразеологізмів створилися внаслідок редукції народного анекдоту. В «Енеїді» І. Котляревського дуже багато Такого роду усномовних фразеологізмів: п'ятами з Трої накивав; з двора в собачу ристь побіг; мої великі кулаки почешуть ребра вам і спину; і молодиці-цокотухи тут баляндраси понесли; на нього всі баньки п'ялили; Еней піджав хвіст, мов собака; Анхіз кричав, як в марті кіт; скрізь йорзає, як чорт в болоті; Пропали! Як Сірко в базарі.
    Фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно - функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення, мають більш яскраве експресивне чи емоційне забарвлення. В «Енеїді» І.П.Котляревського найчіткіше продемонстровано багатство та функціональність українських фразеологізмів. Письменник майстерно використовує стійкі формули усномовного походження для експресивного вираження характерних рис своїх героїв, наприклад:
    Заїде до Дідони в гості
    І буде там бенкетовать;
    Полюбиться її він мосці
    І буде бісики пускать [38; c.7].

    Завзятого троянці кшталту,
    Не струсять нічийого ґвалту
    І носа хоть кому утруть [38; c.115];
    „У лексем домінанта, як правило, належить до нейтрального стилю, а у фразеологізмів вона звичайно виходить за межі нейтрального стилю й тяжіє до стилістично забарвлених функціональних різновидів" [13;c.48], тому Котляревський насичує свій твір великою кількістю фразеологізмів, адже саме стилістично забарвлені фраземи, замінюючи нейтральні лексеми, допомагають створювати гумористичний ефект:
    В сіє то нещасливе врем’я
    І в самий штурхобочний бой,
    Троянське і латинське плем’я
    Як умивалося мазкой…[38; c.115].
    Умивалося мазкой – стилістично маркований фразеологізм, лексичний відповідник якого бути побитим є стилістично нейтральним словосполученням, тож вжитий на його місці фразеологізм надає фразі комізму.
    Більшість фразем в «Енеїді» виражають радість і страждання сміх і сльози, любов і гнів, чесність і обман, працьовитість і лінощі тощо, тобто основні риси, притаманні людині. Але оскільки це твір бурлескно-травестійного жанру, то більша частина вжитих у ньому фразем має негативну конотацію:
    «Царю Латине неправдивий!
    Ти слово царськеє зламав…»
    Ламати слово – «відмовлятися від раніше сказаного; відступатися від обіцяного, задуманого» [38; c.115].
    Сиділи, руки поскладавши,
    Для них все празники були [38;c.81].
    Сидіти, склавши руки – байдикувати.
    Еней, попливши синім морем,
    На Карфагену оглядавсь;
    Боровсь з своїм, сердега, горем,
    Слізьми, бідняжка, обливавсь.
    Обливатися слізьми – «Гірко, невтішно плакати.» [38; c.26].
    Проте не всі фраземи містять у собі заряд експресії та емоційної наснаги. У системі фразеологічних засобів кожної мови розрізняють за їх стилістичною приналежністю дві виразно окреслені групи одиниць. Так, Л.Г.Скрипник до першої групи відносить фразеологізми, «образно-експресивні за своєю природою», а саме:
    - ідіоми (включаючи і приказки);
    Еней, матню в кулак прибравши
    І не до соли примовлявши,
    Садив крутенько гайдука [38; c.14].
    Не до соли – усічена фразема, що походить з примовки «Тепер мені не до солі» пішла від народного оповідання: «Послав батько сина за сіллю, дав йому гривню грошей. Купив син солі, скільки було сказано йому, ще шага й виторгував з тих грошей; всипав сіль у заполу та й іде додому. По дорозі був шинок, а в шинку тому гра музика, люди танцюють, аж діл гуде. Надійшов туди наш парубок і дуже йому заманулося потанцювати, а в кишені шаг мулить.
    – Музико, грай мені одному! – погукнув парубок, віддав того шага і почав танцювати, аж хата мала, а він закида ноги, і вприсідки, і через ногу, усяк було. Затанцювався парубок, а сіль потроху сиплеться з заполи. Що майне він ногою, то сіль так і поросне по хаті. А люди стоять округи та й приказують йому саме під ногу, мов знарошне приграють:
    – Ой, парубче, сіль сиплеться, ой, парубче, сіль сиплеться!
    А парубок зайшовся так, що й себе не тяме, та все їм:
    – Тепер мені не до солі, коли грають на басолі! Тепер мені не до солі, коли грають на басолі!
    Ходив, ходив парубок, поки аж відтанцював свого шага. Стала музика і він став. Глянув – аж сіль уся на долівці, ще сам він і порозтирав її ногами.
    Скривився парубок та в сльози:
    – А бодай його лиха година знала! Що ж тепер тато скажуть!
    Потяг собі, сердега, додому» [63; c.379].
    - прислів'я;
    Бо, розхитавшись, бризнув в воду,
    Нирнув – і, не спитавши броду,
    Наввиринки пішла душа[38; c.47].
    Не спитавши броду – фразера, утворена від прислів’я не спитавши броду, не лізь у воду.
    Дівчата з лиха горювали,
    Нудило тяжко молодиць;
    Лиш слинку з голоду ковтали,
    Як хочеться кому кислиць
    Хочеться кому кислиць – натяк на прислів’я Сняться комусь кислиці, та не знає к чому.
    - фігуральні висловлення;
    Сердешний об землю упав.
    Чмелів довгенько дуже слухав
    І землю носом рив і нюхав,
    І дуже жалібно стогнав.

    Дарес од страху оправлявся
    І до Ентелла підбирався,
    Цибульки б дать йому під ніс.
    - різного роду крилаті слова тощо [54; c.136]:
    А Бахус пінненьку лигав,
    Із Ганімедова пуздерка
    Звісно, таких фразем в «Енеїді» більшість, адже саме образно-експресивні ФО, органічно вплітаючись у канву твору, стають каталізаторами комізму, додають яскравості, колоритності.
    Друга група фразеологізмів за класифікацією Л.Г.Скрипника включає до свого складу стійкі номінативні словосполуки, термінологічні вирази:
    - суспільно-виробничі;
    - професійно-виробничі;
    - науково-технічні;
    - офіційно-ділові формули висловлювання [54; с.136].
    З цієї групи в «Енеїді» представлені лише професійно-виробничі фразеологізми, зокрема військові терміни та вирази, що стали крилатими:
    І пальцем цупко прикрутила,
    Щоб зараз все то ізробила
    І їй би принесла лепорт [38; c.38].

    Чи вкрасти що, язик достати,
    Кого живцем чи обідрати,
    Ні сто не вдержить їх гармат[38; c.121].

    Тогді ну військо муштровати,
    Учить мушкетний артикул,
    Вперед як ногу викидати,
    Ушкварить як на калавур[38; c.123].
    Ця друга група, різна за характером і силою спаяності складових компонентів фразеологізмів, як правило, є нейтральною в емоційно - експресивному плані. Однак, кожен із фразеологізмів даної групи належить до якогось одного або декількох структурно-функціональних стилів, до того ж потенційно окремі з фразеологізмів цієї групи мають здатність до переміщення в інші стильові різновиди, що звичайно викликає зміну фразового оточення і появу певного емоційно-експресивного заряду.
    Таким чином, розмовно-побутова фразеологія у творі є засобом посиленої експресії висловлення, увиразнення, іноді унаочнення ідеї, яку доносить письменник до читача. Разом з тим вона є:
    - одним із засобів створення мовних партій персонажів художнього твору, підкреслення окремих рис їх характеру, оцінки певних негативних чи позитивних вчинків героїв:
    «…Ти знаєш, він який суціга,
    Паливода і горлоріз;
    По світу як іще побіга,
    Чиїхсь багацько виллє сліз…»[38; c.3];
    - усномовна фразеологія надає широкі можливості для індивідуалізації, а іноді й типізації мовних партій персонажів:
    «А що? – сказав, – чи поживились?
    От з Діомидом ви носились,
    А він вам фигу показав…»[38; c.175]

    «Латине світлий, знаменитий,
    Твоїми мед устами пити!
    Всяк тягне в серці за тебе…»[38; c.106];
    - розмовна-побутова фразеологія є неперевершеним і одним з основних засобів створення гумористичного ефекту [37; 20].
    Уже він начинав боятись,
    На всі чотири озиравсь [38; c.56];

    І дав чимдуж із лісу драла,
    Що аж земля під ним дрижала,
    Біг так, що сам себе не чув [38; c.57];
    Отже, І.П.Котляревський вживає стійкі словосполучення з метою художнього відтворення розмовної мови як у авторському тексті, так і в мовних партіях персонажів, сприяючи у багатьох випадках їх типізації та індивідуалізації, а також для створення гумористичного ефекту та народного колориту в «Енеїді».



    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -