На кливі, друже, лячно у негоду,
Від грому й зливи щулиться усе.
Міркую, що ж це: наче на догоду
чужинцям тут Марко телят пасе...
Де папороть у дощовій короні,
на свіжих зрубах щирять ікла пні.
Яка романтика? Поскаржитись – вороні,
що все пощезло, як в лихому сні.
Жар-птиця в зворах розгубила пір’я,
і що ж тепер осяє нам казки?
Ні в боже, ні в нечисте тут не вірять,
вже тільки зиск...
Оце фінал гіркий.

...Була любов на світі.
Світ був добрий.
Зима покірно відпливла за обрій.
Вербову шутку
я приніс до хати
і жартома
почав тебе шмагати,
а на руці, оголеній по плічко,
червоний рубчик виринув, –
і швидко,
і пристрасно гоїв його губами...
Не вгамувати біль отой з роками.
З тих пір
весни ми разом не стрічали...
А я люблю тебе.
Такі ось чари.
2010

Була холодною ота весна,
ще сніг лежав на дальніх верховинах,
а я тобі про теплі дні писав,
бо ти в мені світилась, як зорина.
І я тобі щемливо сповідавсь,
палив між нами відстані і дати...
А вир чуттів – як весняна вода,
і чим я серцю міг тоді зарадить?
Я все ж не зміг те слово віднайти,
в якім зійшлись і відчай,
і відрада.
... Я тут, між гір.
А десь в долині – ти,
моя найбільша, найгіркіша втрата...
2010

...Молюся,
щоб тебе минало зло,
щоб світ
любив тебе –
і щиро, й незрадливо –
за сяйво серця –
те цілюще диво,
що зберегти нам гідність помогло...
Молюся,
щоб тебе минало зло,
щоб світ
зігрів твій день –
такий щемкий,
де виплакані лісові стежки,
де вже зів’яли
й сподівання, й квіти,–
лиш відчай,
від якого ніде дітись...
Молюся,
щоб тебе
минало зло...
а більше в долі нІчого просити
2010
Карпати

...У сяйві місяця сріблястім
у круговерть пішли світи...
Гірке оце неждане щастя–
в житті моєму знову ТИ...

Давно ж у мене є дружина,
горянко мила, відпусти,–
чіпка й колюча, мов ожина,
любов гріховна...
Тож прости.

... Ти у жовтому плащику
йшла у вихорі жовтого листя,
і твій погляд прощальний
ніяк не виходить з думок.
Стільки літ восени
я броджу,
де гуляли колись ми...
Я тебе загубив,
наче дерево жовтий листок...

В нашім царстві зеленім –
лиш для тебе й для мене –
стали велетні-буки,
взявшись дружно за руки,
і в очах твоїх карих –
ні гріха, ані кари...
Ми з тобою щасливі,
(що нам грози і зливи!)
в диво-царстві зеленім –
лиш для тебе й для мене...
1999
Карпати

І кожен з нас бажає гідно жити,
жінок любити і дітей ростити,
діждатися онуків неодмінно –
ну, тобто, щоб усе було відмінно...
Щоб у країні панувала згода,
щоб не знущалось "панство" над народом –
це кожного, мабуть, хвилює нині.
... Прості думки звичайної людини...