•  Шепеляйчик

Зайченя читає книжку
Про кицюню й сіру мишку:

•  ***

Чи серце бажає змін,
Чи спогад у ньому втих?

•  Пе-ре-ко-ти-осінь

Наступила пе-ре-ко-ти-осінь -
Вже не літо, ще не холоди.

•  Пташ Метелій

Аншлаг. Завіси хмар поволі піднялись.
Хотілось див і нам, і публіці веселій.

•  ***

Ще бавиться у хованки оса
Між сторінками жовтої кульбабки,

•  Про нас

То не гріх, не перелюб, то просто осяяні хвилі
Чи призахідні пера усіх відчайдушних доріг,

•  " - Що ти бачиш, далекий Боже?"

- Що ти бачиш, далекий Боже?
З ким окрайця пісного ділиш?

•  "Як неводи - проміння золоте..."

Як неводи - проміння золоте.
Кого любов у неводи зловила?

•  ***

Як густішає серпень!.. Все ближче йому до небес.
Вицвітають під сонцем чаїних життів гобелени.

•  Первоцвітам

Весняні діти - хлопчики-мізинчики -
Розбіглися, пустуючи, гайком.

•  ***

Півсвіту січень хугою завісив,
Насунув хуги аж до самих брів.

•  ***

Пішов би дощ, та небо ще холодне.
Від райських брам загублено ключі.

•  "Пора дощів - дзвінка і многолика"

Пора дощів - дзвінка і многолика.
Дощі, насправді, - тільки півбіди.

•  Хюррем (та, що сміється)

Вона собі стоїть, а тиша йде у тишу.
Що ближче до тепла - строкатіший гарем.

•  ***

Спитаюся: художнику сумний,
Кому свої присвячуєш картини,

•  ***

Прощай, тепло. Скінчилась казка нині.
Мережки літа складено у скрині.

•  Спокуса

Яблуня листя ткала
Ще із весни, давно.

•  Трилисник

Чумацьким Шляхом котиться гарба.
Як цвіркуни, скриплять її колеса.

•  М"яч

Таке учора сталося, хоч плач:
Згубило ненароком сонце м'яч.

•  "То не весна. То хлопчик-Прометей..."

То не весна. То - хлопчик-Прометей.
Він осяває ніч вогнями рути

•  Соняхи

Приблудили соняхи в город,
Посхиляли голови гривасті.

•  ***

У дощ зайду, у дзвін його журби,
У дзеркала прелюдій та елегій,

•  ***

Ці ночі, ці дні та ночі...
Оракул тікає пріч:

•  "Неозоре опілля. Незорана ця безпритульність..."

Неозоре опілля. Незорана ця безпритульність,
Де, крім болю і вітру, нічого тепер не росте.

•  "Хароне, як перепливти..."

Хароне, як перепливти
Нікчемні оди псевдодрузів?

•  Побачення

А у мене було із дитинством побачення.
Я просила у нього, малого, пробачення

•  ***

Скінчилось літо, наче й не бувало.
Пора іти.

•  Ягоди-сумниці

Колись давно, як ми були удвох,
Жили дуби у лісі темнолиці.

•  Вечір на Гарді

Скрадаються сутінки. Наміри їхні темніють.
Обачні felini лишають сліди на воді.

•  Пісня із Пісень

Морозом дихало. А ми
В житті своєму не стрічали

•  ***

Про свободу вичовганий міф.
Перепуття. Двоголовий ворон.

•  Intermezzo

Сповіді відкритого вікна,
Певно, ще на музику не клали:

•  ***

Ми виправдовуємо генами
Спадковість і безумство дій.

•  ***

Знаю, хащі провин відпускають на світ одиниць.
Їхні бранці подібні на душі завчасно померлих.

•  Графоманові (буріме)

Твої рядки невправні - тлусті крижні,
А ти, семінарист-анахорет,

•  Три миттєвості літа

Неспівоча пташина - твоя молода сивина -
Розгорнула крило і, збентежена, знову принишкла.

•  "Стала зрідка писати..."

Стала зрідка писати, напевно, ще рідше, ніж плакати, -
Зачаровану вершницю твій поцілунок не спас.

•  ***

Струни торкаюся. Звучу,
І сад вдягається у ямби.

•  Перевертень

Ненавиджу цього місяця
І очі його незатишні.

•  Cліпий дощ

Він - відчайдух. А кажуть, що сліпий
Короткий дощик - райдуг прахудожник:

•  "Перші слова беріз..."

Перші слова беріз,
Перший екслібрис квітня.

•  Легковажне

До гарячої рани
Прикладу подорожник.

•  Художниці

В полоні викоханих ліній
І кольорів,

•  "Не скажу, вмираючи: була..." ( із Марини Цвєтаєвої)

(поетична інтерпретація :)

•  "Були сніги такі терпкі..."

Були сніги такі терпкі. Стояла тиша.
Зима із власного ребра різьбила вірша.

•  "Твій довгий погляд..."

Твій довгий погляд - сірий, наче гріх -
Колючий зойк забутої криниці.

•  Патетичний романс

Свічки старих тополь поволі відгоріли,
Зливаючи вогонь у канделябри пнів.

•  І все...

Озеро - оленЯ,
Злякане і плямисте.

•  ***

А серце має декілька життів.
... Укотре, обезсилене й розбите,

•  ***

Із небес я спускалася, щоб не вертатись туди.
Обережно ступала, неначебто впасти боялась.

•  "Дівчинка пише вірші"

Дівчинка пише вірші,
Трепетні й недолугі.

•  Пошепки

Спогад - невільник ніжний -
Струшує рештки сну.

•  Чарівна скрипка ( М. Гумільов, інтерпретація)

Ти, хлопчино безтурботний, із усмішкою, мов промінь,
Не просив би щастя того, що отруює світи,

•  Шосте чуття ( жіноча інтерпретація за М. Гумільовим)

Віват вину, залюбленому в нас,
І хлібові, що нам у піч сідає,

•  ***

А сніг і дощ упереміш
Гвалтують плац, шокують місто.

•  Вокзальні римування

Порожнє місто. Б'ється серце ратуші.
Мерзлякувато потяг плечі втяг.

•  Синові

Упертий чуб, замурзана долонька...
Чи переплутав згортки чорногуз?

•  Значення коми

Моя печаль не в тому, що твоя,
Хоча в обох вирує біль неспитий.

•  Передчуття

Давню казку про щастя, коханий, мені розкажи-но,
Поки я вибиватиму клином розхитаний клин.

•  Йому

Ні, не боялась - увійшла...
Напевно, сталось:

•  "Витікають із хмар перестояні згірклі меди"

Витікають із хмар перестояні згірклі меди.
Утікають з-під ніг перетоптані звичні твердині.

•  У-У-Удав

"Що воно таке - удав?" -
Костик татка запитав.

•  "Осінні стріли - золото і мідь"

Осінні стріли - золото і мідь.
Каштани - карі лані полохливі.

•  Сережки

У лісі пахло ялівцем,
Гірким дощем, корою вільгою.

•  Буденний вірш (або жіноче-буркотливе :))

У хатині, що пахтить ваніллю,
Добувають віку сто чудес:

•  "Я вигадувала любов"

Я вигадувала любов,
Одягала її барвисто,

•  Зима

На подорож у мій далекий край,
Де тьмяна скіпка сонячна не гріє,

•  Про ведмедів (спересердя )

Ведмедиці - Велика і Мала -
Джмелів-зірок тримають ув облозі...

•  *** (за М. Цвєтаєвою)

Хворієте, на жаль, не мною, ні.
І я хворію теж, на жаль, не Вами.

•  Писанки

Зариштовано простір м'якими штрихами дерев.
Облітають укотре мої чорнобривці та айстри.

•  Гарбузик і картузик

На базарі дід Гарбузик
Вибирав собі картузик.

•  ***

Старію вже... Старію, бо пора.
Повітря й час настояні на глиці.

•  "Я так люблю осінні кольори!.."

Я так люблю осінні кольори,
Старих тополь стрімкі брунатні вірші,

•  "Прошкували житами..."

Прошкували житами два надщерблені літа.
Запитала б у тебе: подивися, не ми то?..

•  Вальс квітів

Квітню мій дорогий, по-дитячому сонячний зайчику,
Що луги засипає блискітками перших кульбаб,

•  ПЕРЕДЗИМ'Я

Без нудних передмов запечалена гілка тернова
Перечитує вголос, як солодко пахне рілля.

•  Мій чорнобривцю золотий

Мені наснився той далекий вечір,
Що пилом сіро падав на поріг,

•  Скільки буде

На ставку - зелені стриби...
Ні-ні-ні, вони - не риби,

•  Авель і Каїн (синдром червоного)

Літнього сонця кривава краплина стікає
Вікнами, вікнами - просто до чарки з вином.

•  Я, Ваше нерозділене кохання

Хіба я знаю, чи здолаю путь,
Якій себе присвячую віднині?

•  НЕВИСПІВАНА КОЛИСКОВА (синові)

Ельфики-вії над щічками солодко пурхають.
Спи іще, спи іще, - ранок спинається лиш:

•  ***

Недовірливо-сніжно ще.
Простирадлами - чистим полем -

•  ***

Безконечна вода розправляє прим'ятий пісок,
Поглинає сліди, нам завчасно провини прощаючи.

•  ***

Пригадала хлібець, що покійна бабуся пекли -
Зацілований жаром, пахучий, засмаглий зісподу.

•  Весна в селі. Україна

Бруньки срібляться. Занизько хмари, -
Вже й полилося...

•  Незворотні процеси або Отруєння новим деґенератом

Вертаючись в дзеркало, не забудь причинити двері.
(Іван Андрусяк, зі збірки "Отруєння голосом")

•  Літо впадає в Лету

Лета впадає в літо,
Губиться там без жалю.

•  "Пахучу ніч, мов каву, розіллю..."

Пахучу ніч, мов каву, розіллю.
Іди сюди. Яка щока холодна...

•  Поетам

Належати коханню і мечу,
Ріці спокус і пристрасному літу,

•  Варіації на задану тему

дай мені таку самотність
щоб навіть мене не було вдома

•  Дивне коло

Життя людське, неначе дивне коло:
Назад вертає, хоч іде вперед.