Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Літугрупування «Літавиці» (2008)
Все, що мені потрібно –
Коло відвертих слів,
Осінь і дощ, що дрібно
Б’ється в моєму склі.
А через тиждень муки
В місто ввійде зима –
Взяти мене на руки,
Й стане мене нема.

С. Татчин


Автори / Ганна Осадко

Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   топінамбур (Г.О.)
    Коли я була малою, у нас була дача,
    Де поряд з усілякими загальновідомими
  •   мухи дрозофіли (Г.О.)
    Вони з'являлись на кухні щоранку,
    Завжди бадьорі, невсипущі та невмирущі,
  •   у добрi руки (Г.О.)
    Поверталась сьогодні з роботи
    У фаршированому людом автобусі,
  •   безголова весна (Г.О.)
    Ця безголова весна – наче повна капітуляція:
    капут усім сумнівам, логіці, кризі, що стала парою,
  •   Зубні сни (Г.О.)
    Ненавиджу зубні сни –
    тягучі, як жуйка,
  •   про любов зелену (Г.О.)
    ...падає сніг,
    падає сніг у сутінках –
  •   пора мiжчасся (Г.О.)
    ...між кучері вплітала незабудки –
    блакитні очка квітів, що не сплять,
  •   від щастя (Г.О.)
    ...слухай, серце, я не можу більше писати про любов,
    літери ворду – ніби цятки на крильцях сонечка –
  •   дитяча кімната (Г.О.)
    ...відколи діти пішли, їхня кімната так і стоїть пусткою,
    все на своїх місцях, він нічого не зачіпав:
  •   про кольори (Г.О.)
    Метелик капусниця,
    він їв капусту ще у минулому житті,
  •   обітниці (Г.О.)
    ...і коли почали збуватися всі обітниці: і гори зійшлися, і води розійшлися по праву та ліву руку, і слова усі – мовлені та зловлені – стали неопалимою купиною, а первородство, у золоте руно загорнуте, стало фактом невідворотним – як ти думаєш: – чи злякався Яків?
    Чи тремтіли його пальці, судомно стискаючи руку брата зрадженого?
  •   з тамтого боку сну (Г.О.)
    ...і полетіла, крильця омочила
    у водах зимних – бо зійшли сніги,
  •   птаха (Г.О.)
    мої рухи стали повільними, ніби сік осінніх дерев...
    переходи підземками снів - із дня у день,
  •   квачик (Г.О.)
    ...доки донна сидить в похиленій вежі вигадки,
    яку власноруч вимурувала з білого піщаника,
  •   за ліву руку (Г.О.)
    Одного ранку прокинутися, відчувши зміни: від найменшої волосини до пальців ніг, лежати, наслухаючи себе – дивне враження – все ще бачити, та вже ніде не бути. Чути – машини шинами, як ножами, розрізають їм перший – для мене останній сніг, чути – радіо ловить душі в сіті_чоловік душ приймає. І ти, Бруте? Брод на бутер намащує, варить каву – половину турки для себе, а пів – мені, боса по зимній плитці в білій льолі поволі - паломництва віковічні … ні бажань, ні жалю, ані пам'яти – збайдужіння здивоване - хто всі ці люди довкола? Ні золотого серпанку святошного, ні коляди в січні –
    …а посічені пальці… не болить, бачиш, а ти, дурненька, боялася, не пече усміх Господній лагідний, і дорога кицею лащиться, і - ні звуку… першого ангела – паперового - саджала на праве – дитяче - плече – то останній візьме тебе потім за ліву, Серце, – старечу – руку.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки