Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Храмченко
"...an angel;or(as various worlds he'll spurn
rather than fail immeasurable fate)
coward,clown,traitor,idiot,dreamer,beast-

such was a poet and shall be and is..."
Edward Estlin Cummings


Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Павло Потелицький, [ 2008-05-17 14:46:55 ],
на сторінці поезії     "VII"   Храмченко Ірина

Коментатор Ірина Храмченко, [ 2008-05-17 17:03:44 ],
на сторінці поезії     "VII"   Храмченко Ірина

Коментатор Сергій Татчин, [ 2008-05-21 01:08:01 ],
на сторінці поезії     "Весняна Злива"   Храмченко Ірина

Ви просили посварити трохи - я тут-як-тут.
Буду відвертим (це надзвичайно корисно)... ну, майже :) Знаєте, Ірино, чому у вас мало коментів? - бо складно сказати одразу щось швидко, мимохідь... та так, щоб і автор(ка) руки не опустив(ла), і щоб дійсно докопатися до причин-та-наслідків, хоча би частково, і щоб все було типу конструктивно, а затим ще й скласти оце все докупи. Та ще й не забути похвалити! І щоб в результаті все було ясно і просто - ніби скло у травні (тут дописувач згадує вимиті тільки-но вчора вікна: коли дивишся на вулицю - скла ніби нема! красота!:)... Треба сісти, ковтнути коньячку, чи що там у кого є, почитати, зробити деяку павзу - і... І, забув додати, - на все оце треба мати вільний час та добрий настрій... А відписуватись одним-двома словами - на кшталт "класно/гарно/файно/сподобалося/якакласнафотка" - то не наш метод (тут всі читачі беруться віртуально за руки і кивають у злагоді головами): у тому мало користі і для автора, і для дописувача, ну, і для загалу. Хоча, якщо відверто, окрім автора воно нікому не потрібне, а часто навіть і авторові не потрібне. Так що рецка - це, швидше за все, споглядання самого себе у дзеркалі власної рефлексії - хай і на задану тему... На цьому сміливо можна було б і закінчити, бо я вже майже забув з чого починав :)))
А-а-а... Так от:
переглянути весь ваш доробок не маю зараз достатньо часу, але з прочитаного можу зробити один (поки що!) висновок: єдине і головне на що вам в першу чергу потрібно звернути увагу - це ритм!!! У силаботоніки безумовно має бути ритм, має він бути у верлібру-білоговіршу, навіть у вільного віршу він є. Іноді (ото диво!) трапляється і в прози. І ритм - це не один-два-три, один-два-три... Ритм штука складна і своєрідна: іноді він рівний, як шпали, чи абсолютно своєвільний - як черга до гстроному за часи совка, але ритм у віршові - то авторське все, чи навіть - надусе! Він має полонити читача, скорити, поставити його на коліна перед текстом! Читач має вчепитись очима в текст і видихнути тільки тоді, коли слова скінчаться (а серце все ще бється у так ритмові!) А не спотикатись через рядок і перечитувати-вчитуватись. Власне, ритм і робить вірш саме віршем: не слова, не матафори, не суперпупер оригінальна авторська думка чи погляд на світ (це само собою) - а саме ритм. Його відчуваїш ледь не тілом... Звичайно ж, я розпинаюся тут дещо риторично і пафосно, але це виключно для вас (ну, і сам лишній раз упевнюся в цьому). Це досить складно на перший погляд, але вам треба організувати ті ж самі слова в такому порядкові, щоб з"явився відчутний ритм, бо це ж силаботоніка. Може щось видалити, щось добавити-замінити, десь перестаивити місцями. Деінде текст можна розбити паузами, якщо вже на те пішло... Легко радити, скажете ви - і зовсім не легко, відповім я, легко пройти мимо:) За вас я цю роботу, звичайно ж, не робитиму, бо тоді це буде мій вірш.
Про абсолютну відносність деяких рим на цей раз не будемо.
Отже, друга ваша досить відчутна вада - це інертний послідовний перелік "речей та явищ" без, власне, авторського сердечного втручання: що бачу - те співаю (без образ - це перебільшення, щоб акцентувати суть). Я маю на увазі, що навіть самі гарні метафори і знахідки блякнуть без дбайливого авторського втручання: треба їх познайомити, подружити між собою, хай візьмуться за руці і - скатеркою дорога... А коли кожна перлина бреде сама по собі, врозбрід тоєсть - то воно не дуже комільфо.
З очевидних плюсів хочу звернути увагу на ті ж самі метафори-порівняння, на поетичний погляд і настрій твору взагалі. Хоч він і ламається (для мене) упродовж тексту.
Реца моя не зовсім цілісна (тут автор робить крок назад), бо базується тільки на частині вашого доробку. Я виправлюсь... днями. Трохи думає й додає - тижнями...;) Так що особливо не переймайтеся, якщо це зачепило якісь занадто мінорні струни. Спишіть все на мій післяробочий настрій.
Щиро ваш, Т.
Коментатор Сергій Татчин, [ 2008-05-21 01:08:57 ],
на сторінці поезії     "Весняна Злива"   Храмченко Ірина

Коментатор Ірина Храмченко, [ 2008-05-21 02:27:09 ],
на сторінці поезії     "Весняна Злива"   Храмченко Ірина

Сергію, дякую за те, що знайшли час поглянути на мою скромну творчість! Я якраз і хотіла почути об"єктивну думку людини, яка більш обізнана у поезії, ніж прості користувачі, бо якраз думка простих користувачів завжди суб"єктивна. Бо інколи хвалять ні за що, а інколи, навпаки без будь-яких причин паплюжать...((( тоді-то і не знаєш, хто тобі добра бажає, чи то улесливий читач, чи той, хто пише слова, часто в образливому тоні...але, волею-невоолею, прислухатися треба до всіх.
Так от,з ритмом в мене справді не завжди справи хороші...поки що тільки навчилася склади рахувати))), трохи важко мені українською знайти і слова відповідні, і такі, які б у ритм вписувалися...але то вже буду розширювати свій словниковий запас...щоб не повторюватися...)))а ритм ще часто формується за допомогою тої ж аллітерації, яку я щось ніяк не освою...)))
редагувати вірш обв"язково буду (і не лише цей), був би час...мені теж не все подобається, не все повністю відтворює мої думки...так що треба рости і самовдосконалюватися.
Не переймайтеся, мої мінорні струни не зачіплені)))
Навпаки, нарешті розумію мінуси і один плюс)))
А Вам, Сергію, дякую за те, що не просто написали аналіз твору, але й роз"яснили що до чого. Мене це і цікавило найбільше!
З повагою, І.Х.
П.С. а після роботи потрібно знімати напругу, наприклад, знову ж таки, написати вірш "на злобу дня")))
1   2   3   4   5   6   7   ...   9