Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Гармаш
Нескінченно добра, безмежно відповідальна, незбагненно оптимістична, виключно порядна, криштально чесна, незрівнянно чарівна, безпам’ятно любляча...


Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олена Кропива, [ 2008-01-16 15:02:54 ],
на сторінці поезії     "ЛЮБИ"   Гармаш Світлана


"ТОНУТИ, тону, тонеш, недок. 1. Занурюючись у воду, опускатися на дно під дією сили ваги; потопати. // Мати властивість опускатися на дно, не тримаючись на поверхні води. // Занурюючись у воду, в трясовину і т. ін., гинути, вмирати. 2. Занурюватися, провалюватись у що-небудь в'язке, сипке, м'яке; грузнути. 3. перен. Ставати чи бути ледве видним, заволікаючись, огортаючись чим-небудь. // Бути серед великої кількості чого-небудь, бути прикритим або укритим чимсь; утопати. // Бути мало чутним або ставати нечутним серед сильніших звуків, шумів. 4. перен. Повністю віддаватися чому-небудь (почуттю, мріям, праці, справі і т. ін.); мати багато, вдосталь чогось".
Вибачте, що втрутився, а ле не стерпів, бо сам вживаю це слово.
Врубель
Смердюче болото сягає вже рота
І п`явки висмоктують світло з очей,
А жаба потворна, криклива бридота,
Нахабно вмостилась мені на плече.
Щурі уже пальці обгризли до кості, -
Нема чим триматися за купину.
Вже серце ледь б`ється і б`ють мене млості...
Невже так ганебно в багні потону?
Зціли, Всемогутній, потрощені крила,
З мерзоти шеолу мене вознеси!
Допоки безодня мій дух не скорила,
Вповаю на Тебе і вірю: Єси!

1   2   3   4   5   ...   8