•  Із Уоллеса Стівенса, "Триндацять поглядів на дрозда"

Між двадцятьма засніженими вершинами
Єдине, що було рухомим,

•  з Робінсона Джефферса, "Скеля і сокіл"

Ось символ, у якому
є безліч найтрагічніших думок,

•  з Робінсона Джефферса, "Поранені яструби"

Надломлений стрижень пробитий між брудних пір'їн,
немов знамено у поразку, волочиться долом крило,

•  з Робінсона Джефферса, "Пожежа на схилах"

Олені розбігалися, крізь дим і рокіт полум'я
із-під завіс пожежі, немов опале листя, гнане вітром;

•  з Робінсона Джефферса, "Літня відпустка"

У криках сонця і юрбі людей
подумалось: були сторіччя каменю, період

•  Із Робінсона Джефферса, "Касандра"

Божевільна із поглядом пильним і білими довгими пальцями
На кам'яній стіні,

•  Із Леса Маррея, "Скошена низина"

Коли жовтизна покидає небо,
її заманюють в будинки,

•  Із Леса Маррея, "Сенс існування"

Все знає сенс буття,
крім мови.

•  Із Леса Маррея, "Картина Аманди"

На цій картині я сиджу в щиті,
вертаючись додому тінистою рікою.

•  Із Леса Маррея, "Сон на свіжому повітрі"

Дитинство спить на веранді
на залізному ліжку коло стіни

•  Із Леса Маррея, "Досвід"

Я чув як кицька гавкала немов лисиця
Бо перебільшене муркотання мотору

•  Із Леса Маррея, "Вивчення наготи"

Хтось, тобою роздягнутий,
рідко буває голим.

•  Із Езри Паунда, "Віланела: психологічний час"

          I
Я надто стáранно підготував подію,

•  Із Езри Паунда, "Повернення"

Дивись, вони вертаються; ах, бачиш,
     їх обережні рухи і неквапний крок,

•  Із Езри Паунда, "Голка"

Ходім, бо зоряний прилив вже відступає.
На схід, щоби ніколи нас не настиг відлив,

•  Із Езри Паунда, "Заклик"

Я не вхилюся, щоб до тебе припадати
ні зі словами, ніби мед, ні з поцілунком, як пелюстка,

•  Із Теда Х'юза, "Пісня про любов"

Він любив її а вона любила його
Його поцілунки висмоктували

•  Із Сильвії Плат, "Зимові дерева"

Розмочені світанкові чорнила течуть у синяві.
Крізь кальку туману

•  Із Теда Х'юза, "Зрив Ворона"

Ворон відчуває, як свідомість відходить,
і власне пір'я він бачить жертвою прадавнього убивства.

•  Із Теда Х'юза, "Падіння Ворона"

Коли Ворон був білим, він вирішив що сонце надто біле.
Він взрів у ньому забагато білизни.

•  Із Сильвії Плат, "Ранкова пісня"

Любов завела тебе, і ти йдеш, немов великий золотий годинник.
Акушерка ляпнула по твоїх сто́пах, і голий крик твій

•  Із Теда Х'юза, "Вересень"

Ми пізно сидимо і дивимось, як темрява поволі розгортається:
жоден годинник не рахує це.

•  Із Теда Х'юза, "Повний місяць та юна Фрида"

Свіжий затишний вечір, що збігся до собачого гомону та лязгу цеберка -
і ти слухаєш.