ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.12.30
21:09
КОРОНА СОНЕТІВ
СВІТОЧ ДУШІ
Магістрал (І)
Розбилося зими холодне скло,
Відлига із дахів збирає краплі.
Шпак розганяє зоряним крилом
СВІТОЧ ДУШІ
Магістрал (І)
Розбилося зими холодне скло,
Відлига із дахів збирає краплі.
Шпак розганяє зоряним крилом
2021.12.27
09:07
ЧОТИРНАДЦЯТИЙ ВІНОК
СПОВІДЬ
І (XIV)
Дай золотитись у твоїй любові
Трояндою, коханий. Тільки ти
СПОВІДЬ
І (XIV)
Дай золотитись у твоїй любові
Трояндою, коханий. Тільки ти
2021.12.26
19:39
Вступ
Каган Дір мовчки їхав на коні
Попереду цілої кавалькади.
Гучні розмови чулися позаду,
Всі здобич обговорювали радо.
А в нього очі все одно сумні,
Не дивлячись на полювання вдале.
Везли позаду турів, кабанів,
Каган Дір мовчки їхав на коні
Попереду цілої кавалькади.
Гучні розмови чулися позаду,
Всі здобич обговорювали радо.
А в нього очі все одно сумні,
Не дивлячись на полювання вдале.
Везли позаду турів, кабанів,
2021.12.22
10:39
Друге, нам не віриться, що грудня.
Дні зимові грюкають-видзенькують.
Дві симфонії – грибна й городня –
«смачно» диригуються виделкою.
Що моїй душі в негоду взути?
Скрізь, о, не зими замерзла злість,
а навколо і на серці – всюди
осені вляглись
Дні зимові грюкають-видзенькують.
Дві симфонії – грибна й городня –
«смачно» диригуються виделкою.
Що моїй душі в негоду взути?
Скрізь, о, не зими замерзла злість,
а навколо і на серці – всюди
осені вляглись
2021.12.21
23:06
ТРИНАДЦЯТИЙ ВІНОК
ЗОЛОТИТИСЯ В ЛЮБОВІ
І (XIII)
Допоки не порветься щастя нить,
Снагу черпатимемо із криниці.
В траві кульбаба жовта мерехтить,
ЗОЛОТИТИСЯ В ЛЮБОВІ
І (XIII)
Допоки не порветься щастя нить,
Снагу черпатимемо із криниці.
В траві кульбаба жовта мерехтить,
2021.12.08
09:48
ДВАНАДЦЯТИЙ ВІНОК
ЩАСТЯ НИТЬ
І (XII)
Квітує ніжність в малиновім слові.
Ти говори, коханий, це – бальзам
ЩАСТЯ НИТЬ
І (XII)
Квітує ніжність в малиновім слові.
Ти говори, коханий, це – бальзам
2021.12.05
11:07
ОДИНАДЦЯТИЙ ВІНОК
ЧАРІВНА КАНТАТА
І (XI)
До серця серцем щемно притулись,
Зліпили нас із однієї глини.
ЧАРІВНА КАНТАТА
І (XI)
До серця серцем щемно притулись,
Зліпили нас із однієї глини.
2021.12.02
20:16
Весна вступала у свої права.
Хоча вітри ще прохолодні дули
Та вже зеленим килимом трава
Укрила степ, уже тепло відчула.
На сонці вигріваючи боки,
Широкі балки розляглися степом,
Спускаючись неквапно до ріки.
Кому-кому, а їм, напевно, тепло.
Не те,
Хоча вітри ще прохолодні дули
Та вже зеленим килимом трава
Укрила степ, уже тепло відчула.
На сонці вигріваючи боки,
Широкі балки розляглися степом,
Спускаючись неквапно до ріки.
Кому-кому, а їм, напевно, тепло.
Не те,
2021.11.30
18:20
ДЕСЯТИЙ ВІНОК
ДО СЕРЦЯ СЕРЦЕМ
І (X)
Весна пісні сплітала колискові,
Кульбаб краплини сонця – у траві.
ДО СЕРЦЯ СЕРЦЕМ
І (X)
Весна пісні сплітала колискові,
Кульбаб краплини сонця – у траві.
2021.11.28
20:26
не зовсім історична поема, навіяна першим Майданом)
Історія повторюється двічі.
А, може, й не історія, а так.
Когось я, може, надто возвеличив,
Когось пр
Історія повторюється двічі.
А, може, й не історія, а так.
Когось я, може, надто возвеличив,
Когось пр
2021.11.25
20:07
Як денний гамір, врешті, у теремі стихав,
То Святослав маленький, набігавшися вволю,
Награвшись, до кормильця до Асмуда сідав
Чи поряд на колоду, чи то травою долі
Та й слухав, слухав, доки аж зорями зряснить
Небесний звід над ними, цікаві оповідки.
То Святослав маленький, набігавшися вволю,
Награвшись, до кормильця до Асмуда сідав
Чи поряд на колоду, чи то травою долі
Та й слухав, слухав, доки аж зорями зряснить
Небесний звід над ними, цікаві оповідки.
2021.11.21
19:55
Старий князь Рогволд в теремі сидів.
Вже сутінки вечірні наступали
Та він свічки палити не велів,
Думки у голові його снували
Та спогади про все життя його,
Що, як для руса, виявилось довгим.
Однолітків нема ні одного,
Мабуть, уже на світі окрім нь
Вже сутінки вечірні наступали
Та він свічки палити не велів,
Думки у голові його снували
Та спогади про все життя його,
Що, як для руса, виявилось довгим.
Однолітків нема ні одного,
Мабуть, уже на світі окрім нь
2021.11.19
11:37
ДЕВ’ЯТИЙ ВІНОК
КОЛИСКОВІ МРІЇ
І (IX)
Злітала мрія в неосяжну вись,
Та не одна, тих мрій було багато.
КОЛИСКОВІ МРІЇ
І (IX)
Злітала мрія в неосяжну вись,
Та не одна, тих мрій було багато.
2021.11.16
13:32
ВОСЬМИЙ ВІНОК
НАТХНЕННИЙ
І (VIII)
Ніч розсипала зорі оксамитні,
Чумацький шлях вершками замутнів.
НАТХНЕННИЙ
І (VIII)
Ніч розсипала зорі оксамитні,
Чумацький шлях вершками замутнів.
2021.11.15
10:42
СЬОМИЙ ВІНОК
ВИПРОБОВУВАННЯ ЖИТТЯМ
І (VII)
Грибні дощі кропили помелом.
Підкралася хвороба ненароком
І вдарила по голові, як лом.
ВИПРОБОВУВАННЯ ЖИТТЯМ
І (VII)
Грибні дощі кропили помелом.
Підкралася хвороба ненароком
І вдарила по голові, як лом.
2021.11.10
10:18
І (VI)
Ромашки, беладонна, маки – в житі.
Безмежжя чисте, хоч увись злети.
Щоб крилами тебе заворожити
І підкорити сходи висоти.
У погляді – зелені хризоліти.
Пшеничні кучері, вуста – меди.
Ромашки, беладонна, маки – в житі.
Безмежжя чисте, хоч увись злети.
Щоб крилами тебе заворожити
І підкорити сходи висоти.
У погляді – зелені хризоліти.
Пшеничні кучері, вуста – меди.
2021.11.07
19:52
Сице бо тии звахуся Варязи Русь, яко се
друзии зовутся Свие, друзии же
Урмане, Анъгляне, друзии Гъте, тако и си.
Повість минулих літ
Варязьке море видавалося спокійним,
Легкий східняк ледь-ледь вітрило надим
друзии зовутся Свие, друзии же
Урмане, Анъгляне, друзии Гъте, тако и си.
Повість минулих літ
Варязьке море видавалося спокійним,
Легкий східняк ледь-ледь вітрило надим
2021.11.01
18:33
«Раббі, погляньте! Лежить хтось біля єшиви!»
«Негайно ж несіть до мого покою!»
На ранок протверезивсь молодик.
Раббі запросив до столу, дав чарку на похмілля.
«Хто ти?- спитав.- Побутом яким тут опинився?»
« З Польщі я. Може, щось про Радзивіллів чул
«Негайно ж несіть до мого покою!»
На ранок протверезивсь молодик.
Раббі запросив до столу, дав чарку на похмілля.
«Хто ти?- спитав.- Побутом яким тут опинився?»
« З Польщі я. Може, щось про Радзивіллів чул
2021.10.16
10:22
П'ЯТИЙ ВІНОК
І (V)
Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.
Хіба що міцно затягнула віжки.
І (V)
Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.
Хіба що міцно затягнула віжки.
2021.10.15
13:08
ЧЕТВЕРТИЙ ВІНОК
БЕРЕГ СПОДІВАННЯ
І (lV)
Мені без тебе у печалі жити,
І рахувати смутку дні нудні.
БЕРЕГ СПОДІВАННЯ
І (lV)
Мені без тебе у печалі жити,
І рахувати смутку дні нудні.
2021.10.14
18:26
ТРЕТІЙ ВІНОК
ЯБЛУКО СПОКУСИ
I (III)
Впади, коханий, сонцем на чоло,
І розбуди цілунком на світанні.
На вітах абрикосовий кулон
Повисне величезним запитанням.
ЯБЛУКО СПОКУСИ
I (III)
Впади, коханий, сонцем на чоло,
І розбуди цілунком на світанні.
На вітах абрикосовий кулон
Повисне величезним запитанням.
2021.10.14
10:17
ДРУГИЙ ВІНОК
БЕЗСОННЯ
І (ІІ)
Птахи кружляють вальси у блакиті,
Та вечір гасить сонце вусібіч.
Спливають марень образи розмиті,
БЕЗСОННЯ
І (ІІ)
Птахи кружляють вальси у блакиті,
Та вечір гасить сонце вусібіч.
Спливають марень образи розмиті,
2021.10.13
10:49
ПЕРШИЙ ВІНОК
КУРЛИЧУТЬ ВЕСНИ
І (I)
Розбилося зими холодне скло
Об пектораль сусального світила.
КУРЛИЧУТЬ ВЕСНИ
І (I)
Розбилося зими холодне скло
Об пектораль сусального світила.
2021.10.10
18:57
Задумавшись сидів полянський князь
В своїй світлиці за столом дубовим,
На двері поглядаючи щораз,
Вслухаючись до кроків знову й знову.
Від роздумів вже й сивіти почав,
Шукаючи, як би біді зарадить.
Вже і старійшин скільки раз збирав
Отут в світлиці
В своїй світлиці за столом дубовим,
На двері поглядаючи щораз,
Вслухаючись до кроків знову й знову.
Від роздумів вже й сивіти почав,
Шукаючи, як би біді зарадить.
Вже і старійшин скільки раз збирав
Отут в світлиці
2021.09.30
20:36
Якби піднятись в небеса орлом
Та ще й над часом аби мати владу,
Віки й віки лишаючи позаду.
Аби роки, як листя листопаду
Опали й оголили, що було
Колись давно. Давно уже настільки,
Що хто й повірить, що було воно.
Щоб вітер часу, як п’янке вино
Зв
Та ще й над часом аби мати владу,
Віки й віки лишаючи позаду.
Аби роки, як листя листопаду
Опали й оголили, що було
Колись давно. Давно уже настільки,
Що хто й повірить, що було воно.
Щоб вітер часу, як п’янке вино
Зв
2021.08.23
20:02
О Колесо Кроковеє*, на диво,
в тобі ще є кресало і огниво,
і ти стоїш – і бачиш вище тину,
чи ти згори розгледіло людину?
Яка вона на відстані космічній,
І хто вона в дорозі пересічній:
піщинка пилу, спора в оболонці?..
в тобі ще є кресало і огниво,
і ти стоїш – і бачиш вище тину,
чи ти згори розгледіло людину?
Яка вона на відстані космічній,
І хто вона в дорозі пересічній:
піщинка пилу, спора в оболонці?..
2021.07.30
20:53
Вів Сірко сім тисяч душ полонених з Криму,
Із татарської неволі і від караїмів.
Скільки років люд сердешний провів у полоні
І від щастя, від свободи, сльозоньки солоні
На стемнілих з горя лицях висихали з сонця.
Бо за довгими степами, у чужій сторо
Із татарської неволі і від караїмів.
Скільки років люд сердешний провів у полоні
І від щастя, від свободи, сльозоньки солоні
На стемнілих з горя лицях висихали з сонця.
Бо за довгими степами, у чужій сторо
2021.07.15
19:34
… Рятуй мене, Дорого, від голгоф!
– Тобі куди?
– Туди, де Саваоф! …
Країнами, епохами, віками –
з гори в долину, де біліють Храми.
Продовж дощу, вітрів і снігопаду
ховають Храми стежечку до Саду.
А я блукаю – Стежечку шукаю,
– Тобі куди?
– Туди, де Саваоф! …
Країнами, епохами, віками –
з гори в долину, де біліють Храми.
Продовж дощу, вітрів і снігопаду
ховають Храми стежечку до Саду.
А я блукаю – Стежечку шукаю,
2021.05.13
20:40
СВЕНЕЛЬД
В лЂто 6430 [922].Игорь же сЂдяше в Кие†княжа, и воюя на Древяны и на УгличЂ . И бЂ у него воевода, именемь СвЂнделдъ …
В лЂто 6453. Ольга же бяше в Кие†съ сыномъ своимъ дЂтьскомъ Святославомъ, и кормилець бЂ его Асмудъ и воевода бЂ Сви
В лЂто 6430 [922].Игорь же сЂдяше в Кие†княжа, и воюя на Древяны и на УгличЂ . И бЂ у него воевода, именемь СвЂнделдъ …
В лЂто 6453. Ольга же бяше в Кие†съ сыномъ своимъ дЂтьскомъ Святославомъ, и кормилець бЂ его Асмудъ и воевода бЂ Сви
2021.03.26
20:34
маленька андеграундна еротична іронічна поема***
...як на ложі ми можем
Розважатися...
-Боже,
Треба б вимкнути просто
Клятий "медіапростір"!..
Бо...
..............................................
...як на ложі ми можем
Розважатися...
-Боже,
Треба б вимкнути просто
Клятий "медіапростір"!..
Бо...
..............................................
2021.02.01
18:22
маленька поема. андеграунд*
***не адаптовано під смаки***
Боже, чи нас покинув?
... не
Вітром ти нині дув
Нам у застиглі спини!..
....................................
...Ніби у чомусь винний,
***не адаптовано під смаки***
Боже, чи нас покинув?
... не
Вітром ти нині дув
Нам у застиглі спини!..
....................................
...Ніби у чомусь винний,
2021.01.01
20:57
ІМене взяли у люди навесні,
коли цвіли барвінки й первоцвіти.
Шляхи у небо слалися мені
погонами по золотій блакиті.
У пам'яті – як брату дарував
свою жовто-блакитну вишиванку
і як на гімнастерку поміняв
полатану на проводи куфайку.
коли цвіли барвінки й первоцвіти.
Шляхи у небо слалися мені
погонами по золотій блакиті.
У пам'яті – як брату дарував
свою жовто-блакитну вишиванку
і як на гімнастерку поміняв
полатану на проводи куфайку.
2020.12.27
12:44
маленька поема***
Цей день відгорів... Відгримів... Відлунав...
І горнеться темряви кіт до вікна,
І місяць йому без упину
Шерстисту розчісує спину,
Аби він, муркочути лагідно, спав,
Котячих пазуриків не увіп"яв,
Невчасного зла не накоїв
Цей день відгорів... Відгримів... Відлунав...
І горнеться темряви кіт до вікна,
І місяць йому без упину
Шерстисту розчісує спину,
Аби він, муркочути лагідно, спав,
Котячих пазуриків не увіп"яв,
Невчасного зла не накоїв
2020.10.23
21:44
Спочатку день був сонячним, чудесним!
Марі на гойдалці гойдали весни,
вона злітала високо угору,
окрилена, весела в добру пору.
А після йшла обніжком понад полем,
всміхаючись деревам ясночолим,
зривала звіробій і беладонну,
чебрець, безсмертник
Марі на гойдалці гойдали весни,
вона злітала високо угору,
окрилена, весела в добру пору.
А після йшла обніжком понад полем,
всміхаючись деревам ясночолим,
зривала звіробій і беладонну,
чебрець, безсмертник
2020.10.03
22:21
Про юність далеку, про давні часи
Розкаже вам казку стара.
Були в мене дві золотисті коси
І служка, маленький арап.
2
Стояла я раз на балконі сумна,
Нерадісним був мені світ.
Садами й полями ступала весна,
Їй квіти стелились услід.
Розкаже вам казку стара.
Були в мене дві золотисті коси
І служка, маленький арап.
2
Стояла я раз на балконі сумна,
Нерадісним був мені світ.
Садами й полями ступала весна,
Їй квіти стелились услід.
2020.09.27
14:45
Легенда
Кохання сильніше за богів!
***
Ловив у тенета
Спокусник -
Дух нечестивий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кохання сильніше за богів!
***
Ловив у тенета
Спокусник -
Дух нечестивий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2022.01.16
2022.01.12
2022.01.04
2021.12.28
2021.12.22
2021.12.12
2021.12.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Поеми - Останні надходження за 7 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1354 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1354 seconds