ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.08.26 08:01
Розмай налився сил. Покоси
Упали перші у стоги.
Я по росі крокую босий
Поміж Петрові батоги.
Незвично тихо поза містом:
Лелеченята у гнізді,
Кульбабки в зелені намистом,
Ромашки квітнуть молоді…

Олена Побийголод
2019.08.26 07:40
Із Сергія Єсеніна

Знов тут б’ються, пиячать та плачуть
під докучну частушку якусь.
Проклинають невдачливу вдачу,
проминувшу спогадують Русь.

Тут у кожного - втрати та хиби.

Ярослав Чорногуз
2019.08.26 07:05
Знов печаль, але така пресвітла
До душі моєї припливла.
Наче сиво-білі хмарні мітли
Вичистили небо дя тепла,

Що на землю сходило і мліти
В ньому починало все живе –
Зорі й трави пестощами літа

Віктор Кучерук
2019.08.26 05:34
Г. С...
Не шукай у дальнім світі
Від осінніх днів рятунку, -
Я тобі продовжу літо
Шквалом теплих поцілунків.
А коли, немов дитину,
Стану пестити старанно,
То дух осені відлине

Іван Потьомкін
2019.08.25 21:47
В ряди вдивляюсь поріділі,
І смуток серце обійма:
У когось - наостанку сили,
А в когось - їх уже нема...
А десь далеко лиш маячать
Хто марафон здолать не зміг:
Розрахував його інакше,
Лиш півдистанції пробіг...

Олександр Сушко
2019.08.25 17:45
ОбійдемОся без імпрези,
Бо ми не нація - раби.
"Свати" вернулися для бевзів
У ряд видовищ і хлібів.

Колега мій - ото талантик!
Відомий ас хвалебних од.
А от у мене, певно, вади -

Ігор Деркач
2019.08.25 16:27
І мені би – у гаряче небо,
де ночує сонце нічиє,
не моє, але у мене є
і у тебе – дозою плацебо,
що лікує душі навзаєм.

Не буває зайвою увага,
поки є надія і мета:

Микола Соболь
2019.08.25 15:36
Нема хитких ілюзій чи думок.
Є сни які народжені не нами,
Як тиха ніч снує над головами
І в небі сяє тисяча зірок.
Таємність укриває сива тьма.
В’їдається кілком безсоння в груди
І всесвіт відчувається усюди,
І голос, що безвихіддя нема…

Вікторія Лимарівна
2019.08.25 14:06
Гарна, витончена врода
навіть недругів бентежить!
Ось тому вони і стежать:
Як зростали її коси,
Омивали вранці роси.
Не зважала на погоду.

Постать нездоланна жінки,

Козак Дума
2019.08.25 12:12
Не засмучуй мене, друже мій,
корити не берись.
Не спіши знову ти, друже мій,
це вже було колись…
Не сховати похмуре чоло,
як ідеш до мети.
Щастя море і серця тепло,
доброта – це все ти…

Олександр Сушко
2019.08.25 11:10
До хомута приєднано голоблі,
Ще років сто виплачувати борг.
У торбі раку вишептавсь про долю,
Свистали вчора на горі удвох.

А бас у мене - чарівне бельканто -
Заздрівників усіх переказив.
Пісні мої та вірші-потерчата

Віктор Кучерук
2019.08.25 08:25
Г. С...
Запах трав і барви квітів,
І пташині голоси
Надають струмінню літа
Неймовірної краси.
Шум пробуджених світанків,
Тиша сонних вечорів, -
Такт у такт безперестанку,

Володимир Бойко
2019.08.24 21:21
Клята клізма катаклізму
Позбавляє оптимізму,
Артналіт метеоризму
Розриває на шматки.

Джерело метеоризму –
Підлий збудник ботулізму,
Пороздовбував харизму,

Ігор Федів
2019.08.24 12:46
А чи уміємо ми істину шукати,
Коли свої озвучуємо аргументи,
І варіанти опонентів відкидати,
Не помічаючи, де цінні є моменти?
У силі голосу, до хрипоти волати,
Але не чути нової пропозиції.
Як не погодилися, силою ламати,
Аби вигідні утримати поз

Світлана Майя Залізняк
2019.08.24 12:09
Муж писав про любов шалену,
від повторів товстіли файли.
Змалювавши силу-силенну
поз, осель, піднявсь аж на яйлу.

А насправді - зваривши гречки,
з'ївши кусень сальця рудого,
мацав лиш зашкарублі течки,

Тата Рівна
2019.08.24 11:13
поки інші пишуть вірші крокуючи й колупаючи пальцем у носі —
я згораю не встигнувши впасти —
щосезону в мене — літературна осінь
і будинки із пенопласту —
сто покоїв — домів глухого Гойі
муки вибору Ноя
та дві фури гною з компіляцій і копіпаст

Віктор Кучерук
2019.08.24 06:21
Г. С...
Коли, всміхаючись привітно,
Ти віддаєш себе мені, -
Я, наче сад весняний, квітну,
На подив друзям і рідні.
І вже ніяк не приховаю,
Найзаповітніше моє,
Те почуття одне безкрає,

Микола Соболь
2019.08.24 06:08
Недолугі хохли
Віддали булаву і кресало,
І коня пропили,
І свободу зміняли на сало.
Стогне, плаче земля
Її душу ізнов розіп'ято.
Чути сміх москаля
України довічного ката.

Олена Побийголод
2019.08.23 18:41
Із Анни Ахматової

В Кремлі не йде життя - Петро це певно знав,
Там звірства древнього іще кишать мікроби;
Бориса дикий страх і всіх Іванів злоби,
Та самозванців чвань, та скін народних прав.

(2015)

Юлія Радченко
2019.08.23 18:14
Мій любий, Ви, певно, забули, що я вже чужа й вже ніколи до Вас не прийду.
Відтоді, як це зрозуміла, ніколи Ваш дім не здавався таким ще великим...
Та третя зозуля з моєї старої верби знов мені накувала біду.
Була вона дуже самотня, німа, її голос трем

Ірина Залюбовська
2019.08.23 17:25
В зелень поєднані золото й просинь.
Серпень! Цей місяць хворіє на осінь.
Осінь стрілою крізь серпень летить:
плаче - болить.

Вмите росою, туманом повите,
прийде замріяне бабине літо.
Осінь струною в повітрі дзвенить:

Василина Іванина
2019.08.23 16:13
Літо чіпляється за серпень
чіпляється з усіх сил
в"юнкими пагонами гліцинії,
крихкими стеблами винограду,
підступними колючками ожини,
сивими стеблами полину,
вузлуватими петровими батогами,
високими золотими різками -

Нінель Новікова
2019.08.23 15:30
Накотяться хвилі душевні з таємних глибин
І м’яко затихнуть, впадаючи в лагідну сутінь.
Народжена ніжність, фарбована в аквамарин,
Плете візерунки на чорній кримпленовій сукні.

Зариюсь щокою у гриву розпущених кіс…
Вдихну аромати п’янкої знемоги па

Марія Дем'янюк
2019.08.23 14:53
Місяць-серп бере у руки нічка,
Буде зорі в темнім небі жати,
Ще палають ясно зоресвічки,
Та пора світанок сповивати.

Сніп рожевий зорей світоясних,
Хай угледить ясночолий ранок -
Сяєво думок, надій прекрасних

Віктор Кучерук
2019.08.23 13:14
Я іду, обтяжений роками,
Втомлено радіючи життю, –
І щораз дивуюся без тями
Кожному новому відкриттю.
Скільки їх, неждано й безупинно,
Видимими робиться мені
В час оцей, коли роки повинні
Погасити тліючі вогні

Сергій Губерначук
2019.08.23 12:08
Коли кордони розривали Україну,
єдиний розділяючи народ,
з громади завжди піднімалася людина
і рятувала від лихих негод.

За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
що Україна в нас – на всіх одна,
що той, якого люди більшістю обрали,

Тетяна Левицька
2019.08.23 11:37
Коли не шукаєш - не знайдеш тоді.
Ніхто не озветься на біль і поразку.
В чужім пересерді, в байдужій юрбі
у саван закутати долю не важко.

Без скиглення, смутку пустих нарікань,
усіх не вини ти в своїх долепадах.
Зри в корінь падіння, розверзлася

Олена Малєєва
2019.08.23 07:38
Ластівка впала з неба
Десь за оті кущі...
Не знаю, чи жити треба
Отак навпростець, мерщій.
Вітер волоссям хапати,
Спраглі шукати вуста,
А по ночах рахувати
Рудих слоненят до ста.

Микола Соболь
2019.08.23 06:17
Давно відомо, що життя це – рух
І молодь він підштурхує до сили.
В здоровім тілі є здоровим дух!
Лінь доведе любого до могили.

Сигнал свистка. Всі, хто живий – ставай!
У дві шеренги. Нумо на зарядку!
Фізрук – останній в школі самурай.

Олена Малєєва
2019.08.22 22:39
Тане морена...
Музика дивна.
Ти, мов струна.
Я неземна, я навіжена
Дивна, скажена.
Твоя. Одна.

Ти зовсім близько.

Іван Потьомкін
2019.08.22 14:23
Небажаних гостей приймать найкраще в піст. *Більше гонору, аніж гонорару. *Байдуже, в яку щоку намірилися бить, - не підставляй, боронь боже, другу. *Боїмося не смерті, а форми відходу з життя. *Політика – брехня в обкладинці справдешній. *Як суддя

Любов Бенедишин
2019.08.22 12:52
Якщо не вчора, не сьогодні -
тоді колИ ще?

...Зненацька виринув з безодні,
на смуток ближче.
Душа тремтить
шалено-рвійно:
чи в рай, чи в пекло.

Тетяна Левицька
2019.08.22 12:42
Де двоє там рада, де третя, там зрада.
Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
Вродилася квітка - душиця, відрада,
та гичкою, рястом до сонечка пнуся.
----------------------------------------
Знов у самітню тишу кутаю гріхи,
ще небеса втрачати не го

Олена Побийголод
2019.08.22 12:26
Із Ігоря Сєверяніна

Той уряд, що нацьковує цензуру
на мислячих, - повинен впасти вмент, -
отак, як виставляю я цезуру,
щоб владу відокремити ущент.

Якщо ж суспільство нехтує огидно

Ніна Виноградська
2019.08.22 11:39
Єгорові Кабаненку, моєм удідусеві

Ця посмішка сільського дідуся
І пишновуса, і весела й щира.
З-під картуза душа відкрита вся
І сині очі, що сама довіра.

Сидить в метро, зіпершись на ціпок,

Сергій Губерначук
2019.08.22 11:20
Повертаються тіні, голосить луна,
сірі звірі збираються поночі,
десь у лісі думок є стежинка одна,
по якій ти шукатимеш помочі.

З купки попелу Фенікс зорею злетить –
несподівано Божою іскрою –
ти усе зрозумієш на деяку мить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Василина Іванина - [ 2019.08.23 16:16 ]
    Лiто. Із циклу
    ...........................................
    Літо чіпляється за серпень
    чіпляється з усіх сил
    в"юнкими пагонами гліцинії,
    крихкими стеблами винограду,
    підступними колючками ожини,
    сивими стеблами полину,
    вузлуватими петровими батогами,
    високими золотими різками -
    літо чіпляється
    з усіх сил
    за лагідні сонячні промені,
    за дзвінкотливі дощові струни,
    за павутиння туманне...
    Літо спішить набутися,
    літо чіпляється
    з відчаю
    за нетривке кохання,
    наче цей серпень востаннє
    2019
    ..................


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  2. Іван Потьомкін - [ 2019.08.19 12:14 ]
    ***

    Не думай і ні в кого не питай,
    Скільки тобі ще жить судилось.
    День кожний ненаситно поглинай,
    Байдуже при силі чи безсилий.
    Якщо є що робить
    (Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
    Розводить квіти, садить дерева, марки збирать...),
    А часу, на превеликий жаль,- чортма,
    Не переймайся! Вважай, що ти закроєний на сто чи й більше.
    Тоді зробить усе неодмінно встигнеш.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  3. Іван Потьомкін - [ 2019.08.11 22:32 ]
    Два серця

    Ти не Ліліт, що без душі .
    Непідвладна навіть Всевишньому.
    Тобі ж усе болить:
    Моя незграбність, клопоти синівські,чвари сусідські…
    Мовби з двома серцями народилась ти:
    Малесеньке для себе, для інших втричі більше.
    Отож,щоб я не робив усепереч клопотам твоїм,
    По-своєму ти будеш жить і творити.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  4. Афанасія Гудко - [ 2019.08.10 11:26 ]
    Петьке или Гелик в жире

    Как же жизнь свою мы загубили,
    В какой-то миг счастье свое упустили.
    Думали: еще, тогда, а пока можно и так.
    Да видать, нельзя, нельзя просто так делать все в жизни.
    Замысел Высшей длани накрывать корытом.
    Ах, да! О корыте!
    Ты такой, как будто ешь с корыта, пузо, ноги, голова...
    Да ты годовалый, прости меня, хряк!
    Как можно то так! Ты же был красавец-мужчина!
    Еще эта твоя машина – Гелендваген на литых дисках
    И твои два центнера жира.
    Жены нету, но кто-то же тебя кормит так!
    Или это все гормоны противные?
    Пиво по выходным аль гены ретивые?
    Скажи что-то, не молчи!
    Ну, хоть хрюкни, завизжи.
    «Хрю-хрю!…»
    А жизнь то тю-тю!
    (покатился мячик по кочкам и ямкам хуторских дорог)


    А. Гудко, г. Киев, 09.08.2019





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Артур Сіренко - [ 2019.08.09 02:17 ]
    Тільки мовчання
    Не кажіть мені нічого про крейцери,
    Які ховають у своїх волохатих сумках
    Кенгуру – громадяни держави незайманості,
    Мовчіть про сліди на воді,
    Які лишає своїми лапами
    Вухатий звір Сіріус.

    Не кажіть мені про королів Гімалаїв –
    Білої країни вічної тиші –
    Їм затісні їхні мідні корони:
    Не для таких черепів мовчання ковані.
    Хто вчив їх тримати молоти
    У кузні одвічного Агні-хотара –
    Посланця до ласих богів-дармоїдів?

    Не кажіть мені про око
    Лисого розбійника Неба:
    Надто хиже воно й невблаганне,
    Надто сині його зіниці,
    Надто рідко воно дощем плакало
    Над землею, що давно висохла
    Від сподівань гарячих і марних.

    Не кажіть мені про Золотий Вік –
    Я досі з чорнозему викопую
    Його уламки блискучі
    І несу їх на торжище –
    До лісу жадібних липких пальців.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  6. Артур Сіренко - [ 2019.08.09 00:09 ]
    Про любов
    Коли за вікном зелене Сонце
    Грає в покер з божевільними шкіперами
    Намальованого моря заграви
    Насміхаючись над доведеними теоремами
    (Наче громадив їх не Евклід, а Нерон),
    Келих волошкового трунку
    Поля, яке орали тарпанами та турами
    Жовтоокі сивобороді зайди –
    Такі ж заброди, як граф Каліостро,
    П’є молодик-пастух сопілкар,
    Що так схожий на Оноре Мірабо,
    Що димить люлькою-любкою з червоного дерева –
    Такою самою як в Шарля Моріса де Талейрана –
    Капелана всіх заспокоєних,
    Капітана всіх хуторянських писарів.

    Коли за дверима срібний флорин Місяця
    Ховає в калитку воловошкіряну
    Тьма-єретичка: ворожка й шахрайка,
    Босорканя порожніх рук і порожньої хати,
    Виходить на поверхню ставка-ристалища
    Срібнолускатий лицар-страховисько –
    Требник і митар сліпих зірок –
    Дітей старого сухотника Зевса,
    Ми збираємо зашморги лісових стежок
    Аби не втрапив до них романтик заєць –
    Друг всіх пстругів та опришків,
    Вартовий подвійної чаші,
    Сторож жертовника північного вітру –
    Шамана, що накликає дощ
    Коли порожньо: що в Небі, а що на тверді.

    Коли за димарем тільки Небо
    І жодного птаха, жодного жайвора
    Ми зітхаємо і сумуємо:
    А чому ж так синьо,
    А чому ж так порожньо,
    А чому ж так високо,
    А чому ж так хочеться
    Небуття.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  7. Іван Потьомкін - [ 2019.08.08 21:43 ]
    З добірки "У простоті, у щирості, у вірі"
    Зібралися у Львові цадики
    І гудить почали сучасну молодь:
    Мовляв, і одяг у неї надто короткий...
    І до бороди та пейсів неохоча...
    А там, дивись, і в синагогу не загониш.
    Якщо нічого не робить,
    То скоро розпуста ця
    Розвалить віри нашої основи.
    Ні, якомога швидше треба
    Знешкодити цю новоявлену заразу..
    Позбавить змоги звертатися в наш суд.
    Ні словом не обмовився лиш раббі Вольф .
    «А ти що скажеш?»- звернулися до мовчуна.
    «Невже ви й справді гадаєте,
    Що я люблю вас більше, аніж їх?»-
    Тільки й відповів їм раббі.
    Та й цього стачило, щоб припинилися розмови


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  8. Дмитро Заєць - [ 2019.08.06 21:30 ]
    Послання самогубцям
    О безумці, переобтяжені мудрістю віків!
    Саме зараз, коли на землі буяє весна,
    Позачиняйте усі двері,
    Позабивайте дошками усі вікна
    І залишіться самі у пустих і мертвих кімнатах.
    Тоді ви пізнаєте все:
    Від найменшого атома до нескінченного Всесвіту,
    Але, пізнавши все, ви не пізнаєте нічого,
    Бо, не пізнавши ні життя, ні любові,
    Ви не пізнаєте себе.
    Світ кричить! Ви не чуєте.
    Світ співає голосами пташок
    І лине сонячним сяйвом.
    Ви не чуєте і не відчуваєте.
    Пізнавши все, ви залишаєтесь глухими, сліпими і німими.
    І доки ви не скажете божественне слово – Любов,
    Перед вами не відкриється брама всіх таємниць,
    І доки ви, скеровані Любов’ю, не вийдете поза межі свої,
    Ви ніколи не станете собою,
    О мудрі самогубці!
    Можливо, ви вважаєте,
    Що світ і життя – це сон,
    Але ви й справді спите
    У своїх мертвих кімнатах,
    Сховавшись від божественного світла.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Олексій Кацай - [ 2019.08.04 16:41 ]
    Зореліт зменшується...
    зореліт зменшується
    перетворюючись у маленьку іграшку
    на ялинці великого вибуху
    який пахне глицею
    воском свічок
    і кремовими зірками на величезному торті
    спеченому мамою

    зореліт зменшується
    гасячи бенгальські вогники двигунів

    зореліт зменшується
    перетворюючись на сяючу крихту
    і гублячись поміж інших крихтин
    що залишилася уранці від торту

    зореліт зменшується
    його не стає
    а я вже сплю і не бачу
    як батьки схиляються над моєю галактикою
    посміхаються вигинами орбіт
    гладять мої розкуйовджені хмари
    а потім зачиняють за собою двері
    зникаючи в паралельному просторі

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  10. Іван Потьомкін - [ 2019.08.01 12:17 ]
    З голосу Езопа
    Гермес їхав возом, а на нім –
    Мішки з облудою, брехнею й помстою.
    Хотів залишить він у тому краї,
    Що не злюбивсь йому бозна завіщо.
    Але зламалися колеса опівночі.
    Як чумаки, Гермес заліз під віз і захропів.
    У стомленого сон був такий,
    Що хоч стріляй з гармати,- не почує.
    Тож і не дивно, що злодії все те порозбирали.
    І хоч Гермес був начебто провидцем,
    Не спромігсь жодного мішка знайти.

    Р.S.
    Як лиха всі колись завезено до нас,
    То поховати їх настав напевне час.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  11. Іван Потьомкін - [ 2019.07.27 08:32 ]
    Месія з України


    У віри кожної є свій Месія.
    Чекають християни другого пришестя.
    А от юдеям нічого чекать Месію,
    Бо він зробив те, на що Господь благословив.
    Тарасенко Василь Якимович – наймення того Месії.
    Лиш завдяки йому збулося те, про що Всевишній говорив:

    «Як звершувався ваший порятунок рукою плотською, і вожді ваші були людьми, котрі сьогодні тут, а завтра – в могилі, так і порятунок ваший був тимчасовим. Але в майбутньому Я порятую вас власною рукою, і як Я вічний, так і порятунок ваший буде вічним» (Мідраш Тегілім, 31-2).

    А сталося це так.
    В ООН все йшло до того, аби Ізраїлю не бути.
    Лишалися хвилини, щоб це збулося.
    І ось без згоди головуючого із криком
    «I want to state my point of you»
    На трибуну вискакує Тарасенко Василь.
    Не віда головуючий, що він такого натворив,
    Що представник України хоче про нього говорить,
    Як і не втямки пану Василю, чому не «point of view»
    (себто «точка зору) зірвалося із його вуст.
    Так, мабуть, звелів йому Господь.
    І поки головуючий бігав за вартою,
    Щоб урезонить самочинця, Тарасенко говорив і говорив...
    Як з’ясувалось врешті-решт, затягуючи час,
    Щоб перша, а не друга резолюція пройшла –
    Створення не одної, а двох держав уПалестині.
    З’явився голова Асамблеї з поліцейськими,
    Коли вже збіг належний час і, отже,
    Без голосування Ізраїль проголошено державою.
    ...Месія з України, Господом Богом посланий,
    Побував в Ізраїлі на його п’ятдесятилітті.
    «Ізраїль – це диво, перлина Ближнього Сходу,-
    Сказав колишній дипломат, зачудований країною».
    Оглядав перетворену на квітучий сад пустелю,
    А думав про те, якби це диво сталося й з Україною.

    P.S.
    Коли в Ізраїлі подейкують про прихід на віслюку Месії, я пригадую реакцію двох юдейських мудреців з давноминулого.
    Рабба казав: «Так, прийде, та краще б мені його не бачить». А раббі Йосеф висловивсь ще різкіше: «Прийде і я удостоюсь сидіти біля екскрементів його віслюка».
    Мені ж особисто подобається сказане Йохананом бен Закаєм: «Якщо в руці твоїй садженець, а тобі скажуть: "Ось Месія!" Спочатку посади садженець, а потім ступай стрічать Месію".















    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)