ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2022.11.29 11:59
Уява малює на спогаді. Спогад та уява разом можуть влаштувати бал для прислуги або навіть написати книгу, якщо вони цього хочуть жити у своїй уяві, а не в спогаді ми переходимо з спогадів в уяву, лише смутно усвідомлюючи зміни

Олександр Сушко
2022.11.29 10:38
Гнітюча тиша...воскова свіча...
Труна соснова, в ній - шматки від брата.
В моїй руці виблискує печаль
Уламком від рашистського снаряда.

Прощай куначе. Стрінемось ачей
Десь там, де вже не буде війн і болю.
А лють у венах, наче яд тече

Сергій Губерначук
2022.11.29 10:02
Щось тебе не видно, щось тебе не чутно,
а мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
Серце зачинилось ключем журавлиним,
що в пошуках літа за обрій полинув.
Та й там загубився в хмарах каламутних,
а тебе, любове, не видно, не чутно.

Ти б хоч показалас

Козак Дума
2022.11.29 06:57
Сніжить… Лягла на серце туга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.
Сніжить – душі бракує неба.
Сніжить і я іду без тебе…

Віктор Кучерук
2022.11.29 05:14
Лежить в ярах межи горбів
Утрат численних розсип,
Але за тим, що загубив,
Я не журюся зовсім.
Бо згодом саме тут знайшов
Своє найбільше щастя, -
Давно омріяну любов
І сховок од напастей.

Микола Соболь
2022.11.29 05:05
Дожере собака орка,
набереться люті.
Дайте тупіну касторки,
може стане путнім.

Піп московський з юним хлопом
шлях знайшли до раю,
"натрудили" свої ж*пи,

Ярослав Чорногуз
2022.11.29 00:43
Сніги торкнулися столиці
Ледь-ледь... Тонка на вітах шаль.
І так привабливо іскриться,
Аж усміхається душа.

Перлини -- шубки, пальта -- вкрили,
Поблискують, мов цукор... Ах!
І на деревах пудра біла,

Олена Малєєва
2022.11.28 23:45
Я хочу тебе цілувати справжнього...
У твої шрами.
Небо накрило сірим куполом...
Висить над нами...
Під ковпаком ми, під ковпаком...
Може впаде, може вибухне,
Може накриється мідним тазиком...
Може з полегшенням видихне.

Володимир Бойко
2022.11.28 22:48
Не зможуть темні московити
Пітьмою світла загасити.
Допоки свічі наші світять,
То ніц не світить московитам.

Юрій Гундарєв
2022.11.28 22:36
День, хоть и понедельник, выдался чудесный. Что вы хотите — конец августа. Уже не так парко, лёгкий ветерок мягко, как струны арфы, перебирает серебристые складки шторы. На душе — действительно, как в чистом небе. Если учесть, что через две недели — долго

Юрій Гундарєв
2022.11.28 22:30
                1

Привстань на цыпочки и дотянись
До черной кнопочки “шестнадцать”.
И в лифте будут улыбаться,
В ответ ты тоже улыбнись.

А вот как будет складываться жизнь:

Іван Потьомкін
2022.11.28 22:09
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
«Знов думками у вдовиці?
Бодай їй уже втопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати...»

Наталія Кравченко
2022.11.28 09:26
Вино робить бідняка багатим у уяві, а багатого бідним насправді По - моєму справедливе життя це: багата уява забезпечує великими бажаннями, а життя надає багаті можливості і великі засоби для їх втілення. У людей уява дуже багата-вигадують т

Віктор Кучерук
2022.11.28 06:18
За святковим столиком
Зайчик бачить кролика
І без проблематики
В гості йде до братика,
Та й питає ситого,
Чи усе спожито ним?..
Ріжучи окрайчика
Хлібчика для зайчика,

Ольга Олеандра
2022.11.27 22:10
Навести лад в своїй росії – напевне, справа заскладна.
Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
Напрактиковане віками надбання дикої орди
вдиратися в чужі домівки «це наші землі!»…

Нелюди.

І лізе скаженіла зграя, пиха крапотить із кликі

Олександр Сушко
2022.11.27 21:18
Історія ця страшна, як сама смерть, тому чутливим мистецьким душам і дітям довколошкільного віку читати написане на цій скрижалі вічності суворо заборонено. І вагітним красуням також, аби не було передчасних пологів та кольок у серці. Нині час такий, як

Євген Федчук
2022.11.27 18:44
У корчмі нема як продихнути,
Дим кругом коромислом стоїть.
Хтось уже набрався й гомонить
Голосно, усім в корчмі тій чути.
Там сидять селяни й мовчки п’ють,
А в кутку за стіл козацтво всілось.
Видається, наче вперше стрілись.
Корчмаря з замовленням

Світлана Майя Залізняк
2022.11.27 18:39
На сторінці поетичної групи, яку модерую, вона відкриється за посиланням, розміщене - на прохання Зої Арової - запрошення взяти участь в конкурсі.
Експерт шорт-листа україномовних авторів - я.



Дорогі друзі!
Запрошуємо до участі у Поетичному Конк

Наталія Кравченко
2022.11.27 11:22
Закохуватися - означає відкорковувати уяву і закупорювати здоровий глузд… «Я закохався у уяву. І якщо ви закохаєтеся уяву, ви зрозумієте, що це вільний дух. Він піде будь-куди, і він може робити все, що завгодно». Ми закохуємось, коли на

Софія Цимбалиста
2022.11.27 09:13
Пошук себе, наче лабіринт.
Довго шукаєш вихід,
та не можеш знайти.
Лабіринт, наче шлях,
де тисяча доріг.
Бачиш їх перед собою,
та не знаєш, куди йти,
аби вийти зі страшної пастки.

Віктор Кучерук
2022.11.27 04:54
Ранкове світло набирає силу
І ніжить очі збудженим теплом, –
М’які і довгі синюваті хвилі
Течуть на мене вивченим шляхом.
Ясна прозорість ллється через шибку
І плине по кімнаті в тишині, –
Пологі тіні зводяться на дибки
Та лізуть мовчки вгору по

Ігор Шоха
2022.11.26 22:37
ІДуша усе ще відчуває
з минулим нерозривну нить
і так, буває, забринить
і тятивою, і струною
або синкопами прибою,
що хочеться у небеса
на крилах осені... у гості...
до тих, кого давно нема,

Наталія Кравченко
2022.11.26 17:55
Кожна людина – відображення свого внутрішнього світу. Як людина мислить, такою вона і є (у житті). Світ не приносить ні добра, ні зла сам собою. Він байдужий до людини. Все, що відбувається навколо нас - лише відображення наших власних думок,

Олег Завадський
2022.11.26 15:26
Вторували до пекла свій шлях
І в степах полягли без відправи,
Щоб тіла по густих кураях
Звірина плюндрувала каправа.

Гідна плата за ваші труди
Золотого імперського трону!
Достобіса вже збігло води,

Ігор Шоха
2022.11.26 13:30
             І
У цивілізованій Європі
ще немає Лисої гори
і не риють, поки-що, окопи,
а пора... хоча би до пори,
поки емігрують мізантропи,
вішати ногами догори
кожного, бо орки безголові

Ірина Вовк
2022.11.26 13:03
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували

Іван Потьомкін
2022.11.26 12:47
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».

Софія Цимбалиста
2022.11.26 11:04
Ми не цінуємо дрібниці,
які змушують нас усміхатися.
Ті, які розширюють зіниці
і шалено прискорюють серцебиття.
Ми забуваємо про речі,
які роблять нас щасливими.
Ті, які заповнюють місце порожнечі
і потайки розфарбовують буття.

Віктор Кучерук
2022.11.26 10:07
Ялинкову гілочку
Розгойдала білочка
І тепер гойдається
На хиткій лукавиця,
Ще й тихенько ойкає,
В захваті від гойдалки.
А зайці засмучено
Дивляться й виучують

Тетяна Левицька
2022.11.26 05:52
Зійшовся на тобі весь білий світ.
Чому ж я не позбавилася муки
плекати сум від мрії до розлуки
самотньою журбою край воріт?

І проводжати осінь в далину,
ключ перелітний в неозорім небі,
що розчинився, обірвавши щебіт,

Іван Потьомкін
2022.11.25 22:05
– Куда это подевался Миша? – спросил я как-то Бориса, когда мы возвращались после тенниса. – Давненько что-то не видел его... – Как, ты в самом деле ничего не знаешь, что случилось с ним? – Ну и привычка же у тебя: вопросом на вопрос. Так что же с ним с

Олександр Сушко
2022.11.25 18:49
Леся Ніколайчук
(оригінал)

Не відпускай мене кохана воювати .
Бо там так страшно і багато сліз .
Я розумію, що країну потрібно захищати,
Але я жити хочу, а не іти у бій .

Вікторія Лимар
2022.11.25 18:38
Болісна сатира

Рубати можуть лиш під корінь.
На інше – клепки не хвата.
Рука людська – черства потвора,
Рука байдужого ката.

Та мова не про виконавця.

Світлана Майя Залізняк
2022.11.25 16:46
Життя тривало дві доби.
Не чув той хлопчик "люлі-люлі",
Не бачив сонця... Враг убив.
Ідуть румовищем прибулі...

Шукаю сенси - бачу тло.
Пульсує цятка... мегавилом.
Кого звільняє Мегазло?

Сергій Губерначук
2022.11.25 13:31
Сновиддя. Я нереальний.
Спанієль зі смурними зіницями.
Сон – необхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Шок – обхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.
Спи.

Марія Дем'янюк
2022.11.25 10:56
Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
Щоби затишно було у нашій хатині.

Попрошу у тебе ще буржуйку та пічку,
Щоб малесенька сестра не мерзла у нічку.
Теплу ковдру для
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соня Рейх
2022.11.26

Зоя Арова
2022.11.23

Валерія Ворона
2022.11.20

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Тоні Фаґо
2022.08.19

Надія Кравченко
2022.08.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Софія Цимбалиста - [ 2022.11.27 09:12 ]
    ***
    Пошук себе, наче лабіринт.
    Довго шукаєш вихід,
    та не можеш знайти.
    Лабіринт, наче шлях,
    де тисяча доріг.
    Бачиш їх перед собою,
    та не знаєш, куди йти,
    аби вийти зі страшної пастки.
    Дорога так і кличе "йди за мною",
    так і манить за собою.
    Стоячи на перехресті,
    обдумуєш мільйон разів:
    - Обрати той шлях?
    - Ні, не варто.
    - А може інший?
    - Теж не варіант.
    Так сам на сам, лиш із собою,
    говориш тихо з самотою.

    26.11.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  2. Артур Сіренко - [ 2022.11.23 17:07 ]
    Палаццо Гарампі
    Тягнуться в небо
    Жовтими свічками
    Окличні знаки романських веж –
    Torri di guardia
    З дикого каменю.
    Коли з мене вітер солоний
    Зірвав білу мантію спогадів
    Про необачну требу
    На тризні мідних дзвонів,
    Коли відчувалося
    В меланхолійній Адріатиці
    Щось більше ніж синява,
    Коли згадувалось, що твердь
    Сьогодні не хвора на лихоманку
    І цей палаццо, як був дзьобатим свідком
    Необачних подеста
    Так і лишиться –
    Тоді я майже жив, майже був,
    Майже відокремився від Порожнечі,
    Якою переповнені п’яццо та страде
    У місті, яке нагадало місцевому Федеріко
    Маленьке лігво вовчиці.
    Твої інші руки
    Шукають у густих сутінках
    Журавлиного вечора тисячоліття
    Знаки буття, що мальовані на лусочках риб –
    Пічкурів. Отих, що «іхтіс»,
    Отих, що малювали в катакомбах
    Люди й колишні легіонери вбрані туніки.
    У домі, що двічі зруйнований,
    Але нині заповнює моє око
    Я споглядаю течію часу.
    Пливу.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  3. Артур Сіренко - [ 2022.11.23 12:26 ]
    Площа Кавура
    Під дощем пелюсток
    Березневі розмови про каву
    І пухнастих котів-монахів,
    Кожен з яких Сеньйор дель Тетто
    І споглядає п’яццу крізь скло,
    Крізь туман пеларгоній.
    Довічно під небом –
    Довічно о шостій
    Під перстом вказівним Паоло П’ятого –
    Букініста й законника
    Чи то колеги охоронця ключа…
    Дивлюсь оком блукальця,
    Дивлюсь на спрагу годин,
    Дивлюсь і забуваю
    Про себе чи то про розфарбований Всесвіт,
    Бо кожна людина – то Всесвіт –
    Вихор галактик, гра одвічної Порожнечі.
    П’яцца графа Камілло –
    Герцога Ресорджіменто.
    Під горою святого Маріно
    Опинився на площі
    Міста перук і білого карнавалу,
    Де співали пісню світанку
    Серед ночі ілюзій треченто.
    Називаю своє ім’я
    Важкому монументу на березі легкості,
    Очікую темінь
    Весняного вечора.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Іван Потьомкін - [ 2022.11.22 22:49 ]
    ...Як демократія із носа лізе

    1
    «Вам мало манни,аби второпать, що Я -воїстину Всесильний,-
    Так говорив Господь Бог,-
    Горшки із м’ясом знов повернули вас, твердошиїх, у Єгипет…
    Ну, що ж, буде вам м’ясo, так що полізе з ніздрів».
    І вітер враз здійнявсь і перепелів силу-силенну
    Приніс із моря і покрив увесь юдейський стан.
    І ніч цілісінську, і день збирали . Щонайменш – із десять хомерів.
    І без передиху все їли, їли й їли…
    З огидою Всевишій поглядав на ненажер ,
    Як не прожоване м’ясо застрявало в зубах їхніх,
    І возненавидів , і не в змозі гидоту витримать оту,
    Наслав на стан смертельну моровицю …
    2
    «…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
    На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті ,
    Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
    І що ж? Цього тобі видалось замало?
    Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
    І ти силкуєшся прищепить її і тим,
    Кому саме слово Свобода ненависне.
    Хто зневажає навіть за сам намір на цім світі жить.
    Бо ж на тім світі по сімдесят незайманих дівчат
    Отрима кожен, хто зла тобі причинить якомога більше,
    Сини Аллаха за приклад узяли не раба Мого Мойсея,
    А ненависного спрадавна підступного Амалека,
    Аби зачумлених демократією синів твоїх, Європо,
    Ножем у спину чи динамітом у вигаданий світ свій привести .
    P.S.
    Надужиті Liberte, Fraternite, Egalite
    невдовзі перетворять світ цей на руїну.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  5. Нінель Новікова - [ 2022.11.18 10:02 ]
    Світла мить


    Ще вдень хандрила чорна, мокра осінь,
    А на ніч у пухнасті, білі шуби
    Усі тремтячі одяглись дерева…
    Я зачудовано біля вікна завмерла –
    На дивний витвір матінки-природи,
    Найгеніальнішого зодчого у світі,
    Намилуватися була не в змозі!
    І зникли всі печалі та напасті…
    О, дякую тобі, примхлива осене,
    Що чорну смугу у житті моєму,
    Усупереч війні, тривогам, смерті,
    Ти осіяла чистим, білим снігом!
    І на душі на мить зробилось світло…

    17.11.2022



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  6. Артур Сіренко - [ 2022.11.17 16:12 ]
    Палаццо дель Аренго
    Кам’яне, кам’яне, кам’яне
    Серце міста рибалок на березі моря,
    Міста доріг і коханців, поетів і катеринок
    І слова «авжеж».
    Долучаюсь до березня на перехрестях часу,
    Мовчання велике і синє,
    Наче небо над Ріміні, що читає вірші
    Маріо де Каронезі (він теж був поетом).
    У мережеві спокою зазираю в зіницю міста,
    Яка зроблена з солі і повторюю,
    Як вони колись – вони – посередники
    Середньовіччя рудого вандальського
    Вторили:
    «Cedo bonis».
    З усіх катедр кедрових тесаних
    Мореплавного сну (напніть вітрило!)
    Питаю в годинника механічного –
    Онука клепсидри-плакси:
    «Хвилі несли тебе, колисали, бавили –
    Навіщо? Куди? В яке єретичне прийдешнє?»
    Зцілюю хворі літописи –
    Домислюю щось світле й прекрасне
    На площі
    Білого слова «поруч»
    Коли на бруківки падають тіні
    Башти думок алхіміків,
    Дзвіниці-тюрми (голос).



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  7. Артур Сіренко - [ 2022.11.16 00:05 ]
    Замок Сізмондо
    Ти вмієш без страху
    Дарувати мені квітку мигдалю,
    Натякаючи на майбутнє гірке літо:
    Стоязикий замок
    Вкриває моє здивування весняне
    Білим.
    Захотілось стати повітряною кулею:
    Наповнитись димом гарячим
    І літати-висіти над цим кастелло,
    Що збудував Пандольфо,
    В якому він мріяв про квіти,
    Що цвітуть на камінні
    В порожнечі старих димарів.
    Володар цієї ночі – привид карабінера
    (Віровідступника та рибалки)
    Примушує забувати слова
    Зіпсованої латини лігурів,
    Гасить як свічку
    Парафінову пісню
    Про море, в якому танцюють риби.
    Пандольфо!
    Навіщо ти вполював журавля
    І ласував його м’ясом
    На бенкеті-іргищі Сонця:
    Ти думав це осінь злодійка?
    А це лишень синій
    Павук думок,
    Що плете тенети
    На дереві ренесансу.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  8. Іван Потьомкін - [ 2022.11.11 19:36 ]
    З голосу Езопа

    Знесилений і працею, й літами,
    Дідусь пошкандибав у ліс по хмиз.
    Кректав, стогнав, та всеж щось назбирав
    І шкутильгаючи побрів додому.
    І тут найшла на діда така туга,
    Що в’язку, кинувши додолу
    Він заходився проклинати долю:
    «Вже б краще смерть мене забрала!»
    І враз вона постала в чорному лахмітті:
    «Мене ти кликав? Чим зарадить зможу?»
    «Піддай-но в’язку! З Богом відійди, сіромо!»

    P.S.
    Радість і горе влиті в слово кожне.
    Отож, і тринькати його не гоже.



    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (2)


  9. Артур Сіренко - [ 2022.11.10 23:22 ]
    Тріумфальна арка Августа
    Пелюстки персиків мерехтять
    У часопросторі мурів Ріміні:
    Вітер з моря – Час наказав мені бути.
    Хвилини – вони зупинилися на бруківці
    Під воротами мідних чобіт і биків:
    Країна телят, місто вітрів, люди доріг:
    Звідси.
    Кронос камінний. Застиглий.
    Його можна торкнутись руками.
    Коли риби стають птахами моря,
    А смерть жартує: «Ви добре сховались!»
    (А я і не думав).
    Темні віки – це просто протяг
    У чорному замку історії,
    Де гостював Папа Адеодат,
    У будинку порожньому
    Безсловесних годин стебла
    Дерева ночі.
    Босоніж під аркою
    танцюють весталки,
    На свято вовків –
    На бучні луперкалії
    Тягнуть глеки вина – густого як кров
    Три кульгавих авгури,
    А я і не знав, що лелеки-патриції
    Мають власний сенат,
    Вершник простоволосий
    на щиті пише слово
    Вуглиною: «Veritas»
    Під тріумфальною аркою
    Перемоги, якої не було.
    Місяць вовків – фебруарій – минув.
    Нині весна. Час легіонам птахів
    Летіти над Ріміні – в країну венедів.
    Як і мені…



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  10. Артур Сіренко - [ 2022.11.08 17:58 ]
    Міст Тіберія
    Із синьої річки етрусків
    Яка тече тут одвічно
    Очима п’ю блакить першим –
    Ковтаю відображення Неба:
    З ріки де невдало
    Топили колись Буратіно,
    Але він поплив з країни Снів
    У країну помаранчеву Завтра:
    Черепахам назустріч –
    Черепахам людських днів-гончарів
    (Бо люди теж глеки).
    З близького солономрійного моря
    Виловлюю ребристі мушлі
    Схожі на серце блукальця
    І несу їх у жмені на міст
    Який руйнували готи (марно),
    Який належить найглибшому часу,
    Який сам став мушлею вапняковою –
    В яку сховалися апострофи історії:
    Вічність – та я ж знаю її,
    Вона молода італійська краля,
    Що згубила свою сукню-слово
    Між берегами, що поєднані мостом,
    Який мурували раби
    Зі своїх сердець і життів,
    Зі свого минулого і сьогодення.
    І блукає тепер Вічність
    Вдягнена тільки в намисто:
    Схожа на квітку оту –
    Квітку – біля оселі:
    Пелюстки, пелюстки, пелюстки –
    Як сни Петрарки – рожеві.
    Як важливо було мені тут почути –
    Тут на мосту, між часами:
    «Buongiorno, Antonio!»



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  11. Шон Маклех - [ 2022.11.04 13:57 ]
    Горобиновий Самайн
    Остання нитка чужої самотності,
    Ночі Одкровення та Істини
    В’ється з веретена Галактики
    Між двома вогнями галявини тьми:
    Коли відчиняться брами,
    Коли прокричить сова запахів осені
    Стиглі ягоди горобини ночей
    Таких же червоних (заграва)
    Впадуть у долоні Часу:
    Епона жене потойбічних коней
    На шалене гульбище Дагди:
    Цей Всесвіт казан вирування життя
    В якому варяться зорі й планети,
    Туманності й чорні діри –
    Готується страва для богів і людей,
    Для бенкету шаленого:
    Самайн. Ніч на вершині осені мрій.
    Ніч початку й кінця.
    Я жив і любив, страждав і радів,
    Блукав стежою людей та собак,
    Майже знайшов просвітлення –
    Ненароком. Доречно. Але… Айстри…
    Вогонь як і перше гріє
    і спалює зло.
    Ми були і будем. Ми вічні. Ми пастухи.
    Отари зірок, що час заганяти до стійбища.
    Зимового.
    Всі ми вічні.
    Як ніч. Як Самайн – між світами.
    З гілок горобини – дерева таємниць
    Я запалюю ватру – освітлюю Всесвіт
    Цим квітучим вогнем-келихом.


    Написано в ніч Самайну в 2022 році. Хоча, звісно, правильно вимовляти не Самайн, а Савінь…



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  12. Іван Потьомкін - [ 2022.11.01 11:49 ]
    Юдей на польському престолі

    «Раббі, погляньте! Лежить хтось біля єшиви!»
    «Негайно ж несіть до мого покою!»
    На ранок протверезивсь молодик.
    Раббі запросив до столу, дав чарку на похмілля.
    «Хто ти?- спитав.- Побутом яким тут опинився?»
    « З Польщі я. Може, щось про Радзивіллів чули?»
    «А в Падуї, що поробляє ваша мосць?»
    «В університеті вчуся...Не подивуйте,
    Що сталося зо мною вчора. У карти грали ...
    Усе програв, що мав. Тож з горя так набрався,
    Що вже й не тямлю, як сюди потрапив...»
    «Ну, це півгоря. Ніщо воно перед моїм.
    Грошима поможу. А от мені хто допоможе?»
    «Скажіть. І якщо спроможен, допоможу за ласку!»
    «Бачиш, син мій пропав. Такий-бо здатний був,
    Посісти мав би моє місце... І раптом зник.
    Мені здається, у Литву чи Польщу подавсь.
    Кажуть, там, як ніде на світі, шанують талмудистів.
    А мій Шауль міг би за вчителя зійти...»
    «Слово гонору, не будь я Радзивіллом,
    Як не знайду його в своєму краї!»
    ***
    Може, так би й лишився Шауль учителем Талмуду,
    Якби не можновладні Радзивілли.
    Невдовзі прибулець з Падуї став своїм серед магнатів.
    Ще б пак: вдатний купець, збирач податків, власник млинів...
    Сам король Стефан Баторій не просто дізнавсь про нього,
    А й привілей дав на продаж вілецької солі...
    А це вже розмах світовий!..
    Багатів Шауль, щедро поповнював казну,
    Не забував і про Кагал.
    Король теж віддавав належне кмітливому юдею.
    Те, що колись удільний князь Болеслав Благочестивий
    В своєму Каліші увів, а Казимир Великий поширив
    На всю Велику Польщу, Стефан Баторій законами потвердив.
    ***
    Недовго був на престолі той, хто владною рукою
    Утримував гоноровиту шляхту од свавілля.
    Смерть короля прискорила годину,
    Що згодом стала гаслом: «Неладом Польща тримається!»
    Отож, і на сеймі не може шляхта вирішить,
    Кому віддать корону. В однім лиш був консенсус:
    Православний цар Росії серед католиків не годен.
    Але ж корону приміряють ще два претенденти:
    Максиміліан Австрійський і войовничий швед Сигизмунд.
    «Нє позвалям!» переростало в рукопашну,
    А то й виймалися з піхов шаблюки...
    Хто віда, чи не скінчився б сейм побоїщем,
    Якби той самий Міколай Радзивілл,
    Що вивів учителя Талмуду з Падуї в магнати,
    Перекричавши галасливу шляхту, не сказав:
    «На одну ніч хай буде королем Шауль!»
    Гадав, що сприймуть це за жарт,
    Але під стінами Варшави пролунало одностайне:
    «Віват, король Шауль!»
    І ось у пурпуровім плащі з горностаями на плечах
    Зійшов юдей на королівський трон.
    Зійшов усупереч тому, що не зробив Проховник .
    Зійшов, бо подвійну вигоду намірився зробить:
    Потвердить у сеймі пільги для одновірців
    І, звісно, щось там і для себе – бути й надалі біля короля.
    Відведена законом на дебати ніч переросла в три ночі.
    І все ж попри голоси тих, хто волів би австріяка,
    Перемогли гроші Шауля Валя, які він передав удові Анні,
    Щоб посадити на престол небожа її.
    Отож, коли раннього ранку біля королівського намету
    Заіржали коні і ад’ютант короля Ян Замойський
    Спитав: «Хто там?»
    Почулось: «Сигизмунд із роду Вазов,
    Прийшов, як християнин за короною».
    Передав її Шауль через запону намету
    Новому королю – Сигизмунду Третьому.
    На цілих сорок шість літ.

    Р.S.
    Зафіксована тільки в пам’яті юдеїв, ця легенда стала своєрідною опорою для них в скрутні хвилини життя, укарбувавшись в прислів’я: «Щастя таке ж нетривке, як і королівство Шауля Валя».


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Герасименко - [ 2022.10.31 13:15 ]
    Трави жовтневі

    1
    сивочола срібноголова кульбабка
    чомусь асоціюється у мене
    із зображенням чогось
    або це малюнок фонтану
    зроблений простим олівцем
    нашвидкуруч або ні це
    неякісне і нерадісне
    чорно-біле фото феєрверку

    2
    Поміж кульбабок і конюшини
    зустрів грицика з білими
    квіточками-зірочками і плодиками-сердечками.
    Зустрів грицика зоряно-сердечного.

    3
    На скошеній траві деінде
    злотаві світяться кульбабки.
    Суцвіття кожне – лампинятко,
    амбітне, дуже і тендітне.

    4
    Лобода – самотня щогла,
    що від смутку не посохла,
    від журби не полягла
    без вітрил і корабля.

    Жовтень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  14. Іван Потьомкін - [ 2022.10.30 09:58 ]
    ***
    Раббі Йоханан казав:
    «У попередників наших серця були широкі,
    Як притвор перед Храмом.
    В їхніх наступників – як двері Храму,
    А в нас – на вушко голки схожі.
    (Трактат Шабат)


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати: