ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.01.19
14:13
Часами й вовк буває ситим.
Саме такому довелось зустріти
Вівцю, що, мертва начебто, лежала
І виду на життя не подавала.
Схилився вовк, шепоче їй на вухо:
«Не бійсь мене, та краще-но послухай:
Як тричі
Саме такому довелось зустріти
Вівцю, що, мертва начебто, лежала
І виду на життя не подавала.
Схилився вовк, шепоче їй на вухо:
«Не бійсь мене, та краще-но послухай:
Як тричі
2022.01.19
14:03
Навіщо могила Моше схована від людськго ока?
Бо відомо було Всеблагословеному, що Храм має бути зруйнований
і народ вигнаний із землі своєї.
І не прийшли б тоді на могилу Моше, плачучи вмовляти:
«
Бо відомо було Всеблагословеному, що Храм має бути зруйнований
і народ вигнаний із землі своєї.
І не прийшли б тоді на могилу Моше, плачучи вмовляти:
«
2022.01.19
13:51
Ось дім, що Джеком поруйнувавсь.
Ось мур, затовстий, як на м’ятий бакс,
і Гансам обабіч відтак – хана.
Це – Іваном викладена стіна.
Це стіна, яку спорудив Іван.
Немаркий, з відтінком уподобань
будів
Ось мур, затовстий, як на м’ятий бакс,
і Гансам обабіч відтак – хана.
Це – Іваном викладена стіна.
Це стіна, яку спорудив Іван.
Немаркий, з відтінком уподобань
будів
2022.01.19
09:16
Лізуть п’яні орки у святий Дніпро,
щоб на Водохрещу гріх із дупи змити.
А ти, українцю, брате, тут ніхто.
Твою славу й віру топчуть московити.
Розіп’яли душу на своїй землі.
За свободу й волю видають
щоб на Водохрещу гріх із дупи змити.
А ти, українцю, брате, тут ніхто.
Твою славу й віру топчуть московити.
Розіп’яли душу на своїй землі.
За свободу й волю видають
2022.01.19
05:14
На зміну забарвленням сивим,
З’явились вгорі голубі, –
Неначе в дитинстві, щасливим
Сьогодні здаюся собі.
Нарешті урвались хуртечі,
Лишивши згромаджений сніг, –
Немов би в часи молодечі,
Не чую прис
З’явились вгорі голубі, –
Неначе в дитинстві, щасливим
Сьогодні здаюся собі.
Нарешті урвались хуртечі,
Лишивши згромаджений сніг, –
Немов би в часи молодечі,
Не чую прис
2022.01.19
01:32
сонечко – млинець рум’яний
сяє в очі вранці-рано
і пече-пече у плечі
розкуйовдженій малечі:
«той сьогодні з’їсть мене
хто мене наздожене…
той отримає млинця
хто шанує гребінця…
сяє в очі вранці-рано
і пече-пече у плечі
розкуйовдженій малечі:
«той сьогодні з’їсть мене
хто мене наздожене…
той отримає млинця
хто шанує гребінця…
2022.01.19
01:27
Як той паук, що простір в’яже…
Як той, ну словом, резонанс…
Як той димар, що повен сажі…
Як безіменний в простір пас…
Оскільки я ще на папері,
Якоїсь ночі олівцем
Ти, на дзвінок, одкриєш двері
І ми оз
Як той, ну словом, резонанс…
Як той димар, що повен сажі…
Як безіменний в простір пас…
Оскільки я ще на папері,
Якоїсь ночі олівцем
Ти, на дзвінок, одкриєш двері
І ми оз
2022.01.18
19:09
Що у житті тобі не додала?
Перцю, чи солі, медової ласки?
Чорною відьмою я не була,
не одягала зрадливої маски.
Вміла знімати мігрень з голови,
доторком пальців рубці лікувати.
Стерви вам вішають рог
Перцю, чи солі, медової ласки?
Чорною відьмою я не була,
не одягала зрадливої маски.
Вміла знімати мігрень з голови,
доторком пальців рубці лікувати.
Стерви вам вішають рог
2022.01.18
16:09
Не відмовляйтеся від стресу!!!
Без нього як? Ніяк, авжеш
Життя безлике без ексцесу
Як і без смерті, без пожеж…
Як і без кулі, без кинжала
Як без любові, сну і мрій
Людині завжди чогось мало
Згадайте б
Без нього як? Ніяк, авжеш
Життя безлике без ексцесу
Як і без смерті, без пожеж…
Як і без кулі, без кинжала
Як без любові, сну і мрій
Людині завжди чогось мало
Згадайте б
2022.01.18
13:16
Мені, буває, заважає спати
якась нечиста сила...
то ядерні на таці крокодили,
то у мундирі дуло із гармати –
епоха миру і її етапи:
комуни і ґулаґи,
тюряги і кацапи,
розбійницькі ватаги,
якась нечиста сила...
то ядерні на таці крокодили,
то у мундирі дуло із гармати –
епоха миру і її етапи:
комуни і ґулаґи,
тюряги і кацапи,
розбійницькі ватаги,
2022.01.18
13:01
Уночі зателефонув брат.
- Привіт,- каже.
- Привіт, щоб ти сто років жив. Ти дивився на годинник?
- Ага. Третя година. Але тут така справа…
- Треба грошей, мабуть?
- Ага.
- А кіко?
- Чотири з п
2022.01.18
06:13
Все повернеться на круги своя
і відповіді будуть, і дилеми.
Хай не змовкає пісня солов’я
та про кохання пишуться поеми.
Ми, звісно, в Божім світі не святі.
Можливо й нам вготовані Едеми?
Ніщо так не
і відповіді будуть, і дилеми.
Хай не змовкає пісня солов’я
та про кохання пишуться поеми.
Ми, звісно, в Божім світі не святі.
Можливо й нам вготовані Едеми?
Ніщо так не
2022.01.18
05:25
Недовіра, бридливість, опаска
Не лишає консьєржа з тих пір,
Коли вслід за сусідською хаскі
Я вівчарку виводжу на двір.
Невідомо чому він лякається
І сторониться нас без кінця,
Адже має горіхову палицю
Не лишає консьєржа з тих пір,
Коли вслід за сусідською хаскі
Я вівчарку виводжу на двір.
Невідомо чому він лякається
І сторониться нас без кінця,
Адже має горіхову палицю
2022.01.18
04:43
що хотів ти мені сказати, о, мій місячний, Едельвейсе,
що не перша я, що не друга, не десята й для тебе дитинна.
вже спокійна така сьогодні. поряд пес мій, що зветься Лессі.
вже стоптала чотири стежин
що не перша я, що не друга, не десята й для тебе дитинна.
вже спокійна така сьогодні. поряд пес мій, що зветься Лессі.
вже стоптала чотири стежин
2022.01.18
03:00
Вже світанок у висі чарівній воскрес,
Усміхнулося сонце ласкаво.
П’ю любов осяйну, як дарунок небес,
Як солодке ранкове какао.
Чи це Божа, погляньте, із хмари рука -
Піднялася вгорі величаво?
Шоколад
Усміхнулося сонце ласкаво.
П’ю любов осяйну, як дарунок небес,
Як солодке ранкове какао.
Чи це Божа, погляньте, із хмари рука -
Піднялася вгорі величаво?
Шоколад
2022.01.17
20:04
Кілька днів тому шановний мною, і не тільки мною, пан Михайло Маслій закинув у мою стрічку «Стрілецький романс», у виконанні Назарія Яремчука на слова Степана Галябарди. Пісня вразила до сліз. Усі дні
2022.01.17
19:33
Течія, що оминає броди,
понесе і нас у тихі води,
де усіх очікує Харон
і цікавий, дуже довгий сон...
і не буде іншої нагоди
дочекатись тої нагороди
за роки життя у боротьбі
із собою... тоне у журбі
понесе і нас у тихі води,
де усіх очікує Харон
і цікавий, дуже довгий сон...
і не буде іншої нагоди
дочекатись тої нагороди
за роки життя у боротьбі
із собою... тоне у журбі
2022.01.17
12:54
під копитами пилюга…
я то там… то знову тут…
я не просто волоцюга –
я принаймні Робін Ґуд…
на землі шукати раю
надаремно… я в раю…
я ніщо не забираю –
я все чисто віддаю…
я то там… то знову тут…
я не просто волоцюга –
я принаймні Робін Ґуд…
на землі шукати раю
надаремно… я в раю…
я ніщо не забираю –
я все чисто віддаю…
2022.01.17
07:26
Зламані крила у мрії.
Ранок в кімнаті німий.
Серце вкриває завія
і телефон мовчазний.
Пісня твоя лебедина
й досі лунає мені,
ласкою сповнена лине,
Ранок в кімнаті німий.
Серце вкриває завія
і телефон мовчазний.
Пісня твоя лебедина
й досі лунає мені,
ласкою сповнена лине,
2022.01.17
06:31
Заколисує шлях порожнеча.
Тихне вітер у плетиві віт.
Одягається в сутінки вечір
І помалу затьмарює світ.
Переповнене тишею небо
Заіскрилося краплями зір, –
Тільки сіються букви як-небудь
На приваблив
Тихне вітер у плетиві віт.
Одягається в сутінки вечір
І помалу затьмарює світ.
Переповнене тишею небо
Заіскрилося краплями зір, –
Тільки сіються букви як-небудь
На приваблив
2022.01.16
22:57
Чомусь не любить ніхто Росію,
Росію бісить та нелюбов,
Вона шаліє, вона воліє
Уже назавтра пролити кров.
Хоч море крові по всьому світу,
Аби вклонялися їй усі,
Нехай судилось за те згоріти
Росію бісить та нелюбов,
Вона шаліє, вона воліє
Уже назавтра пролити кров.
Хоч море крові по всьому світу,
Аби вклонялися їй усі,
Нехай судилось за те згоріти
2022.01.16
22:32
Зорі. Зорі.
Неозоре
небо, вкрите ніччю моря.
У безмежному просторі
подих часу,
подих долі.
Воля вибору історій,
власних пензликів, узорів,
Неозоре
небо, вкрите ніччю моря.
У безмежному просторі
подих часу,
подих долі.
Воля вибору історій,
власних пензликів, узорів,
2022.01.16
22:17
Друже... ми дозволяли собі так звертатись один до одного заочно, зате завжди щиро... і в цей печальний час прийми моє щире співчуття у зв'язку з передчасною кончиною твого брата.
Я знаю, що означає
2022.01.16
20:24
Задивилася Марічка:
сині очі має річка,
а волосся - довгі хвилі,
в них лілеї серцю милі,
скачуть сонячні яскринки,
наче золоті рибинки,
відображення хмарин -
справжнє диво із дивин,
сині очі має річка,
а волосся - довгі хвилі,
в них лілеї серцю милі,
скачуть сонячні яскринки,
наче золоті рибинки,
відображення хмарин -
справжнє диво із дивин,
2022.01.16
19:58
Дідусь на вже стареньких «Жигулях»
Онука віз зі станції додому.
Приїхав з міста півгодини тому,
Дививсь, як стигне колос на полях,
Як пролітають сосни та берізки,
Хатки над шляхом, сховані в садках,
Л
Онука віз зі станції додому.
Приїхав з міста півгодини тому,
Дививсь, як стигне колос на полях,
Як пролітають сосни та берізки,
Хатки над шляхом, сховані в садках,
Л
2022.01.16
16:23
Дві червоних сумних троянди
він брату поклав на пухнасту могилу.
Було в нього трему повно й дерева стогнали біло
і звук кольорів мішався із вітами винограду,
що з братом колись ростили.
—Спи мій, рі
він брату поклав на пухнасту могилу.
Було в нього трему повно й дерева стогнали біло
і звук кольорів мішався із вітами винограду,
що з братом колись ростили.
—Спи мій, рі
2022.01.16
14:42
Чи є хоч щось жаскіше для людини,
чим рев землі та сліз по домовині.
Тримайся!
чим рев землі та сліз по домовині.
Тримайся!
2022.01.16
14:41
Чи є хоч щось жаскіше для людини,
чим рев землі та сліз по домовині.
Тримайся!
чим рев землі та сліз по домовині.
Тримайся!
2022.01.16
11:26
Союз не клеїться по швах,
усім нема куди тікати.
В електорату їде дах, –
кого й навіщо обирати?
Яка юрба – такі й вожді...
а де узяти їх, видющих,
коли й поети, по нужді,
усім нема куди тікати.
В електорату їде дах, –
кого й навіщо обирати?
Яка юрба – такі й вожді...
а де узяти їх, видющих,
коли й поети, по нужді,
2022.01.16
09:33
Попри всі наші дикі сварки з Олександром Сушком, настає момент у житті, коли в нього вривається смерть близької людини, і відбувається переоцінка духовних і життєвих цінностей, коли вона, смерть, урів
2022.01.16
08:03
То погуляю десь годинку,
То знову в хаті кам’яній, –
Мелькають дні, немов сніжинки,
Несеться час, як вітровій.
Хоч сніг нетанний на асфальті
Давно мій погляд утомив,
Уже боятися не варто
Застою лютої
То знову в хаті кам’яній, –
Мелькають дні, немов сніжинки,
Несеться час, як вітровій.
Хоч сніг нетанний на асфальті
Давно мій погляд утомив,
Уже боятися не варто
Застою лютої
2022.01.16
07:22
В чагарях російськомовних,
паростки синів козачих
переповнили жертовник,
волю схоронили й вдачу.
Виміняли на горілку:
шаблю срібну, лук і стріли…
Москалю продали жінку,
паростки синів козачих
переповнили жертовник,
волю схоронили й вдачу.
Виміняли на горілку:
шаблю срібну, лук і стріли…
Москалю продали жінку,
2022.01.15
22:12
Ой діду - діду, діду - діду…
Ну як же нам без вас, онукам?
Тако б, зустріти пообіді -
Гобоєм всівся би на руки…
Ой діду-діду, діду-діду
І не кажіть, що «по цимбалам»
Ще пам’ятаю цьоцю Ліду…
Ну як же нам без вас, онукам?
Тако б, зустріти пообіді -
Гобоєм всівся би на руки…
Ой діду-діду, діду-діду
І не кажіть, що «по цимбалам»
Ще пам’ятаю цьоцю Ліду…
2022.01.15
19:27
Дід Лександр поклав сопілку у свою засмальцьовану торбу. Встав на ноги. Сержант пробудився і був готовий виконати будь-який наказ хазяїна.
– Сержант! Ми йдемо на обід. Розворачуй круторогих! Упірод!
2022.01.15
13:00
Каюся і сповідаюсь,
що накопичую гріх
і не пиляю усіх,
поки за небо тримаюсь,
поки у мізках пітьма
і у совка, і в чинуші,
дряпаю вірші... і душі,
ну, і серця зокрема...
що накопичую гріх
і не пиляю усіх,
поки за небо тримаюсь,
поки у мізках пітьма
і у совка, і в чинуші,
дряпаю вірші... і душі,
ну, і серця зокрема...
2022.01.15
05:34
Тобі належне віддаю
За те, що вмієш ти словами
Журу розвіяти мою,
Мене приводячи до тями.
Приносить втіху голос твій
Душі утомленій терпінням,
Коли вчуваю знов: Не смій
Ніколи думать про старіння.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За те, що вмієш ти словами
Журу розвіяти мою,
Мене приводячи до тями.
Приносить втіху голос твій
Душі утомленій терпінням,
Коли вчуваю знов: Не смій
Ніколи думать про старіння.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2022.01.16
2022.01.12
2022.01.04
2021.12.28
2021.12.22
2021.12.12
2021.12.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 Огляд |
Дата |
|---|---|
|
Дігай Тетяна :
"Як від сотворіння світу пишуться вірші? Зі стану хаосу вловлюєш почування, випадковість, миттєвість, потім з’являються с..."
|
2010.05.02 |
Критика та Аналітика - Останні надходження за 30 днів
Виноградська Ніна [2022-01-11 12:27:51] Переглядів: 40 | Коментарів: 0 Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.73)
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1133 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1133 seconds