ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Кисельов (1977) /
Публіцистика
„З роси й води, Вікторе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
„З роси й води, Вікторе
Минулими вихідними в невеличкому, але знаковому історичному княжому місті Вишгород, що на північ від Києва, відбулася незвичайна за своїм характером літературно-мистецька подія: свою книгу віршів, видану до власного ювілею, презентував український поет, учасник численних літературних фестивалів (зокрема, він єдиний, хто був на всіх чотирьох „Уманьлітфестах”) Віктор Кучерук.
Особливістю цієї презентації було те, що на зустріч із поетом з’їхалися його друзі – поети, композитори, художники – чи не з усієї України: зі Львова й Луганська, Сум та Умані, Чернівців і Миколаєва, Хмельницького й Черкас. Такий непідробний інтерес викликала творчість автора книжки душевних і щирих поезій із промовистою назвою „Красива ти, моя любове…”.
Ювілейний творчий вечір, що проводився у приміщенні районної бібліотеки, складався з двох частин – офіційної, яку вели працівники книгозбірні на чолі із заступником її директора Галиною Дмитренко, та неформальної, ведучою якої була українська поетеса й майстриня „гендмейку” з Умані, авторка передмови до презентованої книги Софія Кримовська. Саме в цій частині свята виступали друзі Віктора, які найповніше представили не лише сторінки його життєпису й окреслили визначні риси його поезії, а й висвітили його прекрасні людські якості, розповіли про історію свого знайомства з автором, зрештою прочитали власні вірші, присвячені ювілярові. Справжньою окрасою святочної зустрічі стали дарунок Вікторові від молодої художниці Катрусі Матвійко – кумедна лялька з рисами обличчя, що нагадують постать поета, та пісні на слова Кучерука у власному виконанні композиторки з Чернівців, авторки музики на його твори Оксани Первової-Рошки.
Після урочистостей у бібліотеці на її учасників чекала екскурсія стародавнім містом, проведена істориком-краєзнавцем, Почесним громадянином міста Вишгород Анатолієм Черняхівським. Зокрема, друзі поета-ювіляра побували в місцевому музеї гончарства, де не лише оглянули різномантні цікаві експонати, а й самі мали можливість посидіти за гончарським кругом. Також усі гості побачили стародавню Церкву святих мучеників Бориса і Гліба (тепер це храм УГКЦ), пам’ятник цим русько-українським князям-страстотерпцям, а також монумент на честь героїв-чорнобильців та інші численні пам’ятки.
Заключним акордом ювілейного дня стала дружня вечеря, організована Віктором Кучеруком та всією його прекрасною родиною – мамою, дружиною, сином, донькою та зятем, кожному з яких поет присвятив свої вірші.
Наступного ранку всі запрошені на зустріч мали змогу побувати на ще одній екскурсії – цього разу околицями Вишгорода. Поети (і „співчуваючі” їм) відвідали Музей битви за Київ, село Нові Петрівці зі стародавньою церквою Межигірського Спаса (сьогодні належить УПЦ КП) та козацькою Дзвонковою криницею. Усі відчули неабияку духовну силу від цього освяченого й намоленого місця. Кожен покуштував води зі знаменитого джерела, усі охочі змогли власноруч побити в церковні дзвони.
Як настав час роз’їжджатися, поет-ювіляр нікого не залишав напризволяще: кожного гостя син поета Віктор Кучерук-молодший відвозив до найближчої станції столичного метро, звідки вже справою техніки було дістатися до залізничного вокзалу.
Усі без винятку учасники торжеств надзвичайно задоволені гостинним прийомом, майстерною поезією, що йшла від самого серця, та двома незабутніми днями загального творчого спілкування в тісному дружньому колі. Прощаючись із ювіляром, гості знову й знову вітали самобутнього поета з днем народження й першою книгою. „З роси й води, Вікторе”, – таким був лейтмотив чудового вишгородського свята.
09.08.2013
Особливістю цієї презентації було те, що на зустріч із поетом з’їхалися його друзі – поети, композитори, художники – чи не з усієї України: зі Львова й Луганська, Сум та Умані, Чернівців і Миколаєва, Хмельницького й Черкас. Такий непідробний інтерес викликала творчість автора книжки душевних і щирих поезій із промовистою назвою „Красива ти, моя любове…”.
Ювілейний творчий вечір, що проводився у приміщенні районної бібліотеки, складався з двох частин – офіційної, яку вели працівники книгозбірні на чолі із заступником її директора Галиною Дмитренко, та неформальної, ведучою якої була українська поетеса й майстриня „гендмейку” з Умані, авторка передмови до презентованої книги Софія Кримовська. Саме в цій частині свята виступали друзі Віктора, які найповніше представили не лише сторінки його життєпису й окреслили визначні риси його поезії, а й висвітили його прекрасні людські якості, розповіли про історію свого знайомства з автором, зрештою прочитали власні вірші, присвячені ювілярові. Справжньою окрасою святочної зустрічі стали дарунок Вікторові від молодої художниці Катрусі Матвійко – кумедна лялька з рисами обличчя, що нагадують постать поета, та пісні на слова Кучерука у власному виконанні композиторки з Чернівців, авторки музики на його твори Оксани Первової-Рошки.
Після урочистостей у бібліотеці на її учасників чекала екскурсія стародавнім містом, проведена істориком-краєзнавцем, Почесним громадянином міста Вишгород Анатолієм Черняхівським. Зокрема, друзі поета-ювіляра побували в місцевому музеї гончарства, де не лише оглянули різномантні цікаві експонати, а й самі мали можливість посидіти за гончарським кругом. Також усі гості побачили стародавню Церкву святих мучеників Бориса і Гліба (тепер це храм УГКЦ), пам’ятник цим русько-українським князям-страстотерпцям, а також монумент на честь героїв-чорнобильців та інші численні пам’ятки.
Заключним акордом ювілейного дня стала дружня вечеря, організована Віктором Кучеруком та всією його прекрасною родиною – мамою, дружиною, сином, донькою та зятем, кожному з яких поет присвятив свої вірші.
Наступного ранку всі запрошені на зустріч мали змогу побувати на ще одній екскурсії – цього разу околицями Вишгорода. Поети (і „співчуваючі” їм) відвідали Музей битви за Київ, село Нові Петрівці зі стародавньою церквою Межигірського Спаса (сьогодні належить УПЦ КП) та козацькою Дзвонковою криницею. Усі відчули неабияку духовну силу від цього освяченого й намоленого місця. Кожен покуштував води зі знаменитого джерела, усі охочі змогли власноруч побити в церковні дзвони.
Як настав час роз’їжджатися, поет-ювіляр нікого не залишав напризволяще: кожного гостя син поета Віктор Кучерук-молодший відвозив до найближчої станції столичного метро, звідки вже справою техніки було дістатися до залізничного вокзалу.
Усі без винятку учасники торжеств надзвичайно задоволені гостинним прийомом, майстерною поезією, що йшла від самого серця, та двома незабутніми днями загального творчого спілкування в тісному дружньому колі. Прощаючись із ювіляром, гості знову й знову вітали самобутнього поета з днем народження й першою книгою. „З роси й води, Вікторе”, – таким був лейтмотив чудового вишгородського свята.
09.08.2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію