ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Поплавський (1960) /
Проза
Мотька.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мотька.
Я шел вдоль берега, по узкой песчаной золотой полоске, которая заканчивалась в буйстве трав и верболоз. Рядом со мной семенила моя Мотька, время, от времени поглядывая на меня, как бы спрашивая: « Долго ли еще вот так топтаться, и для чего? А может, я соображу на руки её взять, ведь песок то мокроватый!?»
Я делал вид, что не вижу её укоризненных, просящих взглядов и продолжал свой не спешный путь, наслаждаясь теплом, солнцем, легким ветерком, прекрасным речным видом, который мог поспорить даже с морским пейзажем.
Приблизительно в ста метрах впереди, навстречу нам шел мужчина, а рядом с ним важно ступал красивый высокий эрдельтерьер. Я не придал этому должного внимания, так как мы с Мотькой, мне казалось, совсем мирные и спокойные, не собирались ни с кем ссорится, тем более драться. Но вероятно я что-то не учел.
Эрдель был хоть и очень высокий, но еще вероятно щенок, по-этому заводной и игривый.
Увидев Мотьку, ему захотелось познакомиться или поиграть с ней, и он весело подпрыгивая и повизгивая, бросился к моей Мотьке!
Я не сразу сообразил, что тут произошло, но вероятно, Мотька просто испугалась такого напора и невоспитанности в поведении здоровенной собаки, тем более не знакомой, что отреагировала быстро и просто. Она высоко подскочила, нет, взвилась вверх, и задними лапами хлёстко ударила собаку поносу.
Жалобный визг огласил окрестности, разбудив дремавший разомлевший от летнего тепла берег. Собака, повизгивая и потирая на ходу лапой ушибленный нос, побежала к своему хозяину пожаловаться на такой, не совсем дружелюбный, как ей показалось, приём со стороны моей Мотьки.
Я же стоял как вкопанный, не до конца осознав, что же все-таки произошло, а Мотька спрятавшись за мои ноги, и с любопытством поглядывала то на удаляющуюся собаку, то на меня, словно оправдываясь: « А чего она, то есть собака, бросилась, на меня! Я её не трогала. Я и сама испугалась, вон как дрожу».
Я погладил Мотьку и на сколько смог успокоил её.
Хозяин же собаки нервно обследовал своего питомца, пытался предъявить мне претензии в неадекватности поведения моей Мотьки. Мол, испортили ему собаку, теперь она будет всех и вся боятся!
На что я спокойно и вежливо ответил, что надо водить таких боязливых собак на поводке, чтоб не дай Бог их куры не обидели.
На этом инцидент был исчерпан.
Мы разминулись, и каждый продолжил путь в свою сторону, но собаке при этом пришлось зайти в воду, так как она боялась, близко приблизится к моей Мотьке.
Я шел всё так же безмятежно и не спеша, напевая какую то популярную песенку. Мотька тоже, наверное, уже совсем успокоившись, но все же старалась не отставать от меня далеко.
Солнце освещало красивый залив речки и берег поросший вербой и какими то кустарниками. Весело пели птицы. Время от времени на берег накатывали не большие волны от проплывшей не далеко моторки. Настроение было тихим и прекрасным.
Но вот мы потихоньку дошли до края полуострова, и нам предстояло перебраться на другой берег по воде метров так двадцать. Там был красивый золотой пляж, где уже давно ждали нас мои друзья.
Я на ходу быстро снял шорты и пошел в воду. Глубина здесь была не большая, где-то по пояс, по-этому плыть мне не надо было. Я уже прошел метров пять - шесть, как услышал, сзади какую-то непонятную возню. Я оглянулся, и увидел, что Мотька стоит по коленки, по свои коленки в воде, и жалобно вопрошает ко мне, чтобы я взял её на руки и перенес на другой берег. Я укоризненно помотал головой, пытаясь пристыдить её, мол, огромной собаки не испугалась, а тут ленишься.
В голос я приободрил её сказав,
- Давай, давай, плыви. Доплывешь ко мне, возьму на руки.
Мотька не поверила, уже зная меня, но еще пару минут пыталась уговорить, все же надеясь на мою доброту, но в итоге сдалась и, отфыркиваясь от маленьких волн, поплыла за мной.
На том берегу, мои друзья, уже зная, а случайные зрители повскакивали со своих мест и стали удивленно и заинтересовано наблюдать за столь странной переправой.
Я первым выбрался на берег, взял полотенце, которое бросил мне кто-то из моих товарищей и стал ждать приближение Мотьки. Через минуту запыхавшаяся Мотька выбралась из такой противной ей воды, отфыркиваясь и отряхнувшись, с укоризной посмотрела на меня своими супер голубыми глазами, говоря,
- Ну что, доволен? Повеселил народ? Теперь давай быстро вытирай меня от этой гадкой мокроты.
Я поднес к Мотьке большое махровое полотенце, которое было под цвет её глаз, она благодарно посмотрела на меня и быстро прыгнула в его самый центр. Мне показалось, что эту скорость я где-то уже видел.
Я укутал Мотьку, как ребенка, и стал нежно растирать и подсушивать ее гладкую красивую чуть пепельно-коричневую шерсть.
Мотька старалась сначала мне помогать, вылизывая открывающиеся участочки шёрстки, но потом успокоилась, и окончательно простив меня, доверившись, полностью отдалась в мою власть. Время от времени, поглядывая на меня, и томно закрывая глаза – блаженно замурлыкала…..
23.10.2012 Ю.В.
Я делал вид, что не вижу её укоризненных, просящих взглядов и продолжал свой не спешный путь, наслаждаясь теплом, солнцем, легким ветерком, прекрасным речным видом, который мог поспорить даже с морским пейзажем.
Приблизительно в ста метрах впереди, навстречу нам шел мужчина, а рядом с ним важно ступал красивый высокий эрдельтерьер. Я не придал этому должного внимания, так как мы с Мотькой, мне казалось, совсем мирные и спокойные, не собирались ни с кем ссорится, тем более драться. Но вероятно я что-то не учел.
Эрдель был хоть и очень высокий, но еще вероятно щенок, по-этому заводной и игривый.
Увидев Мотьку, ему захотелось познакомиться или поиграть с ней, и он весело подпрыгивая и повизгивая, бросился к моей Мотьке!
Я не сразу сообразил, что тут произошло, но вероятно, Мотька просто испугалась такого напора и невоспитанности в поведении здоровенной собаки, тем более не знакомой, что отреагировала быстро и просто. Она высоко подскочила, нет, взвилась вверх, и задними лапами хлёстко ударила собаку поносу.
Жалобный визг огласил окрестности, разбудив дремавший разомлевший от летнего тепла берег. Собака, повизгивая и потирая на ходу лапой ушибленный нос, побежала к своему хозяину пожаловаться на такой, не совсем дружелюбный, как ей показалось, приём со стороны моей Мотьки.
Я же стоял как вкопанный, не до конца осознав, что же все-таки произошло, а Мотька спрятавшись за мои ноги, и с любопытством поглядывала то на удаляющуюся собаку, то на меня, словно оправдываясь: « А чего она, то есть собака, бросилась, на меня! Я её не трогала. Я и сама испугалась, вон как дрожу».
Я погладил Мотьку и на сколько смог успокоил её.
Хозяин же собаки нервно обследовал своего питомца, пытался предъявить мне претензии в неадекватности поведения моей Мотьки. Мол, испортили ему собаку, теперь она будет всех и вся боятся!
На что я спокойно и вежливо ответил, что надо водить таких боязливых собак на поводке, чтоб не дай Бог их куры не обидели.
На этом инцидент был исчерпан.
Мы разминулись, и каждый продолжил путь в свою сторону, но собаке при этом пришлось зайти в воду, так как она боялась, близко приблизится к моей Мотьке.
Я шел всё так же безмятежно и не спеша, напевая какую то популярную песенку. Мотька тоже, наверное, уже совсем успокоившись, но все же старалась не отставать от меня далеко.
Солнце освещало красивый залив речки и берег поросший вербой и какими то кустарниками. Весело пели птицы. Время от времени на берег накатывали не большие волны от проплывшей не далеко моторки. Настроение было тихим и прекрасным.
Но вот мы потихоньку дошли до края полуострова, и нам предстояло перебраться на другой берег по воде метров так двадцать. Там был красивый золотой пляж, где уже давно ждали нас мои друзья.
Я на ходу быстро снял шорты и пошел в воду. Глубина здесь была не большая, где-то по пояс, по-этому плыть мне не надо было. Я уже прошел метров пять - шесть, как услышал, сзади какую-то непонятную возню. Я оглянулся, и увидел, что Мотька стоит по коленки, по свои коленки в воде, и жалобно вопрошает ко мне, чтобы я взял её на руки и перенес на другой берег. Я укоризненно помотал головой, пытаясь пристыдить её, мол, огромной собаки не испугалась, а тут ленишься.
В голос я приободрил её сказав,
- Давай, давай, плыви. Доплывешь ко мне, возьму на руки.
Мотька не поверила, уже зная меня, но еще пару минут пыталась уговорить, все же надеясь на мою доброту, но в итоге сдалась и, отфыркиваясь от маленьких волн, поплыла за мной.
На том берегу, мои друзья, уже зная, а случайные зрители повскакивали со своих мест и стали удивленно и заинтересовано наблюдать за столь странной переправой.
Я первым выбрался на берег, взял полотенце, которое бросил мне кто-то из моих товарищей и стал ждать приближение Мотьки. Через минуту запыхавшаяся Мотька выбралась из такой противной ей воды, отфыркиваясь и отряхнувшись, с укоризной посмотрела на меня своими супер голубыми глазами, говоря,
- Ну что, доволен? Повеселил народ? Теперь давай быстро вытирай меня от этой гадкой мокроты.
Я поднес к Мотьке большое махровое полотенце, которое было под цвет её глаз, она благодарно посмотрела на меня и быстро прыгнула в его самый центр. Мне показалось, что эту скорость я где-то уже видел.
Я укутал Мотьку, как ребенка, и стал нежно растирать и подсушивать ее гладкую красивую чуть пепельно-коричневую шерсть.
Мотька старалась сначала мне помогать, вылизывая открывающиеся участочки шёрстки, но потом успокоилась, и окончательно простив меня, доверившись, полностью отдалась в мою власть. Время от времени, поглядывая на меня, и томно закрывая глаза – блаженно замурлыкала…..
23.10.2012 Ю.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію