ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
Хто насправді господар у квітнику?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хто насправді господар у квітнику?
Це була маленька грядка – одна з багатьох на досить великій земельній ділянці. Спочатку вона нічим не відрізнялась від сусідів. Скраю росли висаджені акуратним рядочком білі нарциси, далі величалось два кущі півоній та трійко червоних тюльпанів. Весною господині сіяли насіння чорнобривців, а далі – петрушку, моркву та кріп. Після травневих приморозків висаджували розсаду помідорів. Урожаю майже ніколи не було та усі власники городів із неймовірною впертістю щороку формували свої наділи за усталеним порядком.
Якось одна з грядок помітила щось незвичне – замість помідорів, було висаджено суниці. Це зруйнувало звичні правила, тож обуренню не було меж! Грядка із суницями не знала де подітись від нападок своїх сусідок! Та дарма вони заздрили, бо поки помідори знемагали від фітофтори і понуро стояли зчорнілі та нещасні від горя, власниця суниць нещадно їх виполювала – майже усі кущики виявились неплодоносними.
Наступного року, господиня суничної грядки вирішила зруйнувати звиклу схему посадки рослин. Найперше насадила сортових ірисів – квіти були великі й запашні.
Півонії розташувала півколом, а між ними – групами тюльпани різних кольорів, білі лілії та гладіолуси. Тепер вже не лише сусідські грядки, а й господині заметушились, бо як без кропу, моркви та петрушки?!
Квітник пишнився ціле літо. На той час мода на помідори минула, зате з’явилась – на перець і баклажани. В пошані також залишалась картопля – вона незмінно посідала «перше» місце у рейтингу овочів.
Заокеанські жуки в білих у чорну смужку камізелях часом забувались і потрапляли на город із квітами. Це неодмінно викликало невдоволення великого павука, що снував павутину між стеблами лілій, працьовитих бджілок та поважних джмелів. Вони швидко вказували задавакам їхнє місце, мовляв «летіть на свою грядку із картоплею». Метелики, сидячи на квітах, тріпотіли крильцями та потирали лапки від задоволення. Що й казати, у квіткове царство таким зухвальцям зась!
Ще за рік, господиня грядки не дорахувалась з десятка тюльпанів. Їх спожив ненажерливий сліпак*, який замешкав під квітничком і взимку урізноманітнював своє меню вітамінами з Голландії. Вона також не помітила вже звиклих для очей гірок землі, що їх териконами насипав чорненький кротик. Сліпачисько мав такий прикрий характер, що бідака мусив шукати іншу територію для проживання. Однак, як кажуть, «святе місце порожнім не буває». Грядочку почали обживати колонії мурах, а на альпійську гірку заявила свої права жаба (абсолютно безпідставно, до речі). Вона була така велика і огидна, що власниця грядки тікала чимдуж звідти, аж курилося! От і спитайте, хто ж насправді господар у квітнику? :)
*сліпак - представник роду гризунів, родич крота :)
13.05.13
Якось одна з грядок помітила щось незвичне – замість помідорів, було висаджено суниці. Це зруйнувало звичні правила, тож обуренню не було меж! Грядка із суницями не знала де подітись від нападок своїх сусідок! Та дарма вони заздрили, бо поки помідори знемагали від фітофтори і понуро стояли зчорнілі та нещасні від горя, власниця суниць нещадно їх виполювала – майже усі кущики виявились неплодоносними.
Наступного року, господиня суничної грядки вирішила зруйнувати звиклу схему посадки рослин. Найперше насадила сортових ірисів – квіти були великі й запашні.
Півонії розташувала півколом, а між ними – групами тюльпани різних кольорів, білі лілії та гладіолуси. Тепер вже не лише сусідські грядки, а й господині заметушились, бо як без кропу, моркви та петрушки?!
Квітник пишнився ціле літо. На той час мода на помідори минула, зате з’явилась – на перець і баклажани. В пошані також залишалась картопля – вона незмінно посідала «перше» місце у рейтингу овочів.
Заокеанські жуки в білих у чорну смужку камізелях часом забувались і потрапляли на город із квітами. Це неодмінно викликало невдоволення великого павука, що снував павутину між стеблами лілій, працьовитих бджілок та поважних джмелів. Вони швидко вказували задавакам їхнє місце, мовляв «летіть на свою грядку із картоплею». Метелики, сидячи на квітах, тріпотіли крильцями та потирали лапки від задоволення. Що й казати, у квіткове царство таким зухвальцям зась!
Ще за рік, господиня грядки не дорахувалась з десятка тюльпанів. Їх спожив ненажерливий сліпак*, який замешкав під квітничком і взимку урізноманітнював своє меню вітамінами з Голландії. Вона також не помітила вже звиклих для очей гірок землі, що їх териконами насипав чорненький кротик. Сліпачисько мав такий прикрий характер, що бідака мусив шукати іншу територію для проживання. Однак, як кажуть, «святе місце порожнім не буває». Грядочку почали обживати колонії мурах, а на альпійську гірку заявила свої права жаба (абсолютно безпідставно, до речі). Вона була така велика і огидна, що власниця грядки тікала чимдуж звідти, аж курилося! От і спитайте, хто ж насправді господар у квітнику? :)
*сліпак - представник роду гризунів, родич крота :)
13.05.13
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію