ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Віват, Шоне Маклех!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Віват, Шоне Маклех!
Мандруючи сторінками ПееМ, я сьогодні відкрив для себе Шона Маклеха, ірландця за походженням, українця за творчістю, дивака за покликанням. За пару років йому сповниться сто літ. У такому віці до людей зазвичай приходить маразм, а до нього прийшла Мудрість із великої букви. Утім є вагома підозра, що мудрістю він ніколи не був обділений, тільки тепер вона, наче вистояне старе вино, набула такого вишуканого і естетичного аромату, що вдихаючи його, ризикуєш померти від приступу заздрісної ядухи. На цьому сайті творчих особистостей, мабуть, є такі, що полюбляють дурисвітство, ховаючи за різними псевдо свою ошуканську сутність. Тому і я не повірив, і навіть тепер до кінця не вірю, що, дійсно, у далекому Дубліні живе сивочолий, порепаний часом і зморшками, майже столітній ірландський Сократ, який пише чудовою українською мовою прекрасні за формою і глибокі за змістом свої вірші та есе. Але, якщо там і нема цього дивака-філософа, я однаково буду вітати його і дивитися на нього знизу догори, наче абориген Ліліпутії на Гулівера, бо, прочитавши кілька його творів, зрозумів – інакше дивитися на цю людину не можу і не хочу.
Людям властиво створювати ідолів, щоб у час перемог молитися на них, а у час поразок звергати їх у клоаку абсолютного заперечення. Але це стосується більше вождів, політиків, шоу-зірок. Для мислителів, для мудрих філософів, для справжніх володарів поетичного Слова, для таких, як Шон Маклех, не люди створюють постаменти та п’єдестали; самі мудреці своїми думками, образами, творінням будують Парнаси і Олімпи і ще у цьому житті живуть на тих висотах людської жаги, що заставляє серце день і ніч невгамовно ганяти кров лабіринтами мозкових звивин у пошуках живого слова, не дає згаснути творчому багаттю, теплом якого зігрівся не один подорожній на шляхах оспіваних мрій і похованих надій. Напевно треба дійсно бути диваком, щоб спробувавши стільки професій, на схилі літ дивувати наше поетичне товариство своїми глибокими знаннями української та світової літератури, уміло застосовуючи ці знання для поєднання вічних філософських категорій із реаліями сьогодення. Сучасна людина збагачена сумою знань минулих поколінь, але від цього не стала мудрішою за древнього ученого чи мислителя, бо не стільки знання(хоча воно ніколи зайвим не буває), як оте Божественне осяяння, що невідомо за якими критеріями обирає когось, наближає людину до нелукавих істин мудрості. Отаким наближеним до мудрості і видається мені Шон Маклех. Можливо, я у чомусь помиляюся, бо важко придумати Поета на відстані, не будучи до кінця упевненим в його існуванні. Але хай буде так – честь і слава прожитим рокам, честь і слава розуму, не затьмареному цими роками. Віват, Шоне Маклех!
Людям властиво створювати ідолів, щоб у час перемог молитися на них, а у час поразок звергати їх у клоаку абсолютного заперечення. Але це стосується більше вождів, політиків, шоу-зірок. Для мислителів, для мудрих філософів, для справжніх володарів поетичного Слова, для таких, як Шон Маклех, не люди створюють постаменти та п’єдестали; самі мудреці своїми думками, образами, творінням будують Парнаси і Олімпи і ще у цьому житті живуть на тих висотах людської жаги, що заставляє серце день і ніч невгамовно ганяти кров лабіринтами мозкових звивин у пошуках живого слова, не дає згаснути творчому багаттю, теплом якого зігрівся не один подорожній на шляхах оспіваних мрій і похованих надій. Напевно треба дійсно бути диваком, щоб спробувавши стільки професій, на схилі літ дивувати наше поетичне товариство своїми глибокими знаннями української та світової літератури, уміло застосовуючи ці знання для поєднання вічних філософських категорій із реаліями сьогодення. Сучасна людина збагачена сумою знань минулих поколінь, але від цього не стала мудрішою за древнього ученого чи мислителя, бо не стільки знання(хоча воно ніколи зайвим не буває), як оте Божественне осяяння, що невідомо за якими критеріями обирає когось, наближає людину до нелукавих істин мудрості. Отаким наближеним до мудрості і видається мені Шон Маклех. Можливо, я у чомусь помиляюся, бо важко придумати Поета на відстані, не будучи до кінця упевненим в його існуванні. Але хай буде так – честь і слава прожитим рокам, честь і слава розуму, не затьмареному цими роками. Віват, Шоне Маклех!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію