ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.08 19:21
Ось хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».

Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,

Юрій Гундарєв
2024.05.08 18:54
Пародія на пародію


Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:

«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.

Оце.

Роксолана Вірлан
2024.05.08 18:10
Двадцять четвертого лютня -
рівно в четвертій за дня:
Київ бомбили,
нам зголосили,
що почалася війна.

Місто здригнулось огнями -
та не здригнулись серця.

Артур Курдіновський
2024.05.08 06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.

Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,

Віктор Кучерук
2024.05.08 05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.

Володимир Бойко
2024.05.08 00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму. Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі. Росія без України – недодержава з недоісторією. Що для українця відродження – то для москаля пог

Іван Потьомкін
2024.05.07 18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку. «Ані разу не спадало на думку». «А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Низова (1967) / Публіцистика

 Полвека на литературной ниве
РОМАН РЫБНИКОВ



Известный в нашем крае украинский поэт Иван Низовой появился на белый свет в старинном слобожанском селе Марковке Белопольского района Сумской области в семье коммуниста Данила и дочери раскулаченного Игната Великорода Насти. Случилось это в ночь с третьего на четвертое января сорок второго оккупационного года, в овощном погребе, поскольку незадолго до этого на хуторскую мазанку упали обломки горящего немецкого самолета и сожгли соломенную крышу и плетенный из лозы потолок. Ребенок родился еле живым. У родильницы перегорело молоко, и бабушка, нажевав черного хлеба, сунула в ротик внуку марлевую "куклу"… И вскоре, в предутреннюю рань всех обитателей погреба и верхнего крыла хутора Рудка разбудил требовательный крик будущего поэта-патриота.
Выгнанный из школы шестиклассник-сирота, спасаясь от многолетнего голода, пошел "в народ". Пас колхозный и общественный скот. Вступил в комсомольские ряды и четырнадцати лет поехал в Донбасс возводить шахту "Сумская-Комсомольская".
Позже, до самого совершеннолетия и призыва на военную службу, работал на лесосплаве на реке Онеге вблизи Плесецка, строил Карагандинскую ГРЭС-2 в Северном Казахстане (станция Карабас), трудился в родном колхозе "Дружба", в сахаросовхозе "Калиновский", возводил Змиевскую ГРЭС и Балаклеевский цементно-шиферный комбинат неподалеку от Харькова… Служил в железнодорожных войсках Прикарпатского военного округа, участвовал в сооружении стратегических мостов через Днестр у Каменца-Подольского и через Тису в мадьярском селе Саловке близ Чопа, временной железнодорожной переправы через Днепр у Кременчуга. Две зимы из трех провел в армейских палатках и временных бараках и лишь одну – в кирпичной казарме во Львове.
…Женился, работал директором Дома пионеров, одновременно обучаясь в одиннадцатом классе вечерней школы (г. Буск). Поступив на заочное отделение факультета журналистики Львовского университета, перевелся на работу в редакцию райгазеты (г. Каменка-Бугская). В мае 1966 года переехал в поселок Новоайдар, где работал в редакции районной газеты "Красное знамя". В конце этого же года был переведен во вновь созданную молодежную газету "Молодогвардієць". Лаборантствовал в Луганском машинституте. Был в штате партгазеты "Прапор перемоги". Полгода заведовал лабораторией Лутугинской птицефабрики (пос. Лесной). Художничал на Луганском трубопрокатном заводе. Возвращался в штат "Молодогвардійця", работал во Дворце культуры имени Ленина, в областной студии телевидения, в филиале Союза писателей (литконсультантом, ответственным секретарем, председателем организации). На пенсию вышел с должности редактора Луганской областной научной библиотеки имени М. Горького. За период с 1960 года и до настоящего времени опубликовал в периодике сотни стихов, поэм, статей и рецензий. Автор более ста сборников и книг стихов, рассказов, публицистических выступлений, детских стихов и переводов, краеведческих статей. Его произведения в переводах на другие языки печатались в Москве, Казани, Чебоксарах, Свердловске, Челябинске, Баку, Лодзи, Софии, Пернике, Секешфехерваре, Торонто, Нью-Йорке… Лауреат ряда международных, республиканских и областных литературных премий.
Своими учителями в литературе Иван Низовой считает Николая Данько, Петра Скунца, Никиту Чернявского, Ивана Савича, Дмитра Билоуса, Бориса Олейника, а в журналистике – Галину Плиско.
Жизненный и творческий путь нашего земляка-поэта – это тысячи километров железных дорог, воздушных трасс и автомаршрутов, а также лазурных речных рейсов от Путивля до Карпат, от Сяна до Дона, от северных гагар до южной Гагры, от Чернобыля до Корсуня, от Черкасс до Карабаса… Так много вместилось в эти 68 лет!
А лично я счастлив тем, что вот уже более сорока лет в моей жизни, в моем сердце живет такой дорогой человек, как Иван Низовой. Я познакомился с ним в далеком уже 1967 году, когда мне было 18, а Ивану – 25 лет. И сегодня, с высоты прожитого, могу утверждать, что именно ему, Ивану Низовому, так подходят слова другого нашего земляка – Владимира Сосюры: "Так ніхто не кохав…". Ведь Иван Низовой – человек правдивой любви. К своей Отчизне – Украине, Луганщине, к самым близким и родным – жене и дочери. К их жизни. Я уверен, что впереди у моего друга еще немало творческих свершений.


2010






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-12-01 23:47:13
Переглядів сторінки твору 877
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.526 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.824 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.04.30 09:46
Автор у цю хвилину відсутній